Гумбольдт (повітряна куля)
| Повітряна куля «Гумбольдт» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Характеристики повітряної кулі[1] | ||||
| Рік побудови | 1893 | |||
| Об'єм, м³ | 2 514 | |||
| Макс. діаметр, м | 16,8 | |||
| Макс. кількість пасажирів, осіб | 3 | |||
| Макс. тривалість польоту, г | 10 год. 59 хв. | |||
Гумбольдт (нім. Humboldt; 1893, Німеччина) — повітряна куля спроектована й збудована Гансом Гроссом для німецької Асоціації розвитку аеронавтики. В 1893 році на ній було здійснено шість наукових польотів в рамках «Берлінських наукових експедицій на повітряних кулях». 26 квітня 1893 року, під час свого останнього польоту, була знищена в результаті вибуху водню в оболонці.
Створення повітряної кулі[ред. | ред. код]
В 1881 році в Берліні засновано Асоціацію розвитку аеронавтики. 2 червня 1888 року Вільгельм фон Бецольд, завідувач кафедри метеорології в Університеті Фрідріха Вільгельма, виступив з промовою на ювілейному 100-му засіданні асоціації і запропонував ідею використання повітряних куль для розвитку метеорологічних досліджень. Після засідання було утворено «Комітет з організації наукової аеронавтики», члени якого розпочали збір коштів на створення декількох власних повітряних куль для наукових польотів. Перші 50 тисяч марок на будівництво та експлуатацію повітряної кулі виділив з свого особистого фонду німецький імператор Вільгельм II[2].
В 1893 році асоціація виділила 12 тисяч марок на свою першу повітряну кулю, яку виготовила в Ганновері компанія «Continental». Дальше, над її вдосконаленням і підготовкою до наукових польотів працював лейтенант Ганс Гросс. Сферична повітряна куля, яку було названо в честь знаменитих братів Вільгельма та Александра фон Гумбольдт, мала об'єм 2514 м³ і діаметр 16,8 метрів. Її оболонка була виготовлена з прогумованої бавовняної тканини, а вага разом з обладнанням досягала 350 кг. Наприкінці зими 1893 року повітряна куля була готова до польотів[1].
Наукові польоти «Гумбольдта»[ред. | ред. код]
Перший політ «Гумбольдта» відбувся 1 березня 1893 року. За його стартом в Берліні особисто спостерігав імператор Вільгельм II. Екіпаж повітряної кулі складався з трьох пілотів: лейтенанта Ганса Гросса і двох вчених метеорологів Віктора Кремсера та Ріхарда Асманна. Політ пройшов успішно, «Гумбольдт» тримався в повітрі більше шести годин, а вчені здійснили всі заплановані метеорологічні дослідження і навіть зробили декілька фотознімків хмар над якими пролітала куля. Приземлення «Гумбольдта» біля селища Осово (Wussow) було проблемним. Куля приземлилась плавно і не сильно, проте майже відразу кошик перекинувся і Ріхард Асманн випадково зламав собі ліву ногу.[3].
Другий політ «Гумбольдта» був запланований на 10 березня, проте через погану погоду його протягом трьох днів переносили. 14 березня 1793 року лейтенант Гросс і Артур Берсон все ж наважились на старт й підняли повітряну кулю в небо. Їхньою метою було досягнення максимально можливої висоти польоту. Одразу після старту, «Гумбольдт» залетів у дощові хмари. Оболонка кулі сильно намокла і протягом декількох годин аеронавти були змушені вичерпувати воду з корзини. Близько 2 години дня куля нарешті піднялась вище хмар і досягла висоти 5000 метрів. Як пізніше згадував лейтенант Гросс, у аеронавтів «з'явилися фізичні проблеми, серце почало сильно битися, а задишка заважала робити метеорологічні виміри». Проте політ тривав й «Гумбольдт» в цей день досяг максимальної висоти 6105 метрів. Після цього, повітряна куля розпочала дуже різкий спуск (близько 2,8 м/сек) на землю. На висоті близько 3000 метрів, Гросс і Берсон почули раптовий звук вибуху над головою і згодом побачили, що зламалась пружина, яка стримувала клапан для випуску газу й водню з оболонки кулі. «Гумбольдт» нахилився на бік, його оболонка втратила сферичну форму і він з величезною швидкістю (близько 5 м/сек) продовжив своє падіння на землю. Приземлення біля містечка Рогозьно було дуже важким, оболонка кулі через відкритий клапан втратила дві третини газу і після посадки, просто впала на голови пілотів. Гросс і Берсон уникнули серйозних травм і продовжували здійснювати нові польоти[4].
Третій політ «Гумбольдта» відбувся 28 березня 1893 року. Місцем старту було обрано площу біля Потсдамської астрофізичної обсерваторії, а за польотом спостерігала велика кількість глядачів й вчених, серед яких був Герман фон Гельмгольц. Компанію лейтинанту Гроссу і Артуру Берсону в цьому польоті склав доктор Зюрінг. Одразу після старту кулі о 9 годині 30 хвилин її підхопив раптовий і дуже сильний порив вітру й відкинув на одну з будівель машинного цеху. Оболонка кулі зачепилась за громовідвід на даху будівлі і в ній утворилась дірка довжиною в 3 дюйми. Цей момент, аварійного старту «Гумбольдта», зміг сфотографувати відомий німецький фотограф Оттомар Аншютц[de]. Незважаючи на дірку в оболонці, повітряна куля змогла набрати висоту і Гросс, Берсон й Зюрінг вирішили продовжувати політ. В результаті, «Гумбольдт» пролетів 275 кілометрів, перетнув в польоті Ельбу і досяг максимальної висоти 3590 метрів. Берсон і Зюрінг змогли взяти зразки повітря на висоті 2000 і 3000 метрів, а Гросс зробив декілька знімків Берліна і його околиць з висоти польоту. Приземлення кулі відбувалось біля гірського селища Германсдорф, що розташоване на захід від містечка Аннаберг-Бухгольц. Наступного дня все містечко вшановувало подвиг вчених і згодом, там було випущено пам'ятну монету присвячену третьому польоту «Гумбольдта»[5].
Четвертий політ «Гумбольдта» стартував 7 квітня 1893 року з площі біля газового заводу Schöneberger Gasanstalt на околицях Берліна. Крім лейтенанта Гросса і Артура Берсона до екіпажу повітряної кулі увійшов ще один метеоролог — доктор Кобке. За стартом «Гумбольдта» спостерігав герцог Альберт Альтенбурзький[de] зі своєю сім'єю. Коли о 15:23 годині повітряна куля досягла висоти 4 400 метрів і пролітала над містом Альтенбург, лейтенант Гросс скинув місцевим жителям привітального листа від їхнього герцога Альберта. Після цього, «Гумбольдт» продовжив свій політ і скоро досяг максимальної висоти 5 200 метрів. Близько 18:00 години вечора повітряна куля спокійно приземлилась біля міста Кронах в Баварії, пролетівши більше 320 км за понад 8 годин[6].
П'ятий політ «Гумбольдта» планувалось також провести з заводу Schöneberger Gasanstalt. Проте, через сильні пориви вітру в околицях заводу, повітряну кулю перевезли в Charlottenburg де було організовано інше місце для старту. Політ відбувся 19 квітня 1893 року. Керував кулею лейтенант Гросс, а компанію йому склали Артур Берсон і німецький географ Отто Башин. Політ пройшов доволі спокійно, «Гумбольдт» пролетів близько 150 км за більш ніж 7 годин польоту і піднявся на максимальну висоту 4 565 метрів. Єдині труднощі виникли перед приземленням біля містечка Бад-Мускау. Повітряна куля зависла над лісом на висоті 300 метрів і, щоб не сідати на дерева, була змушена очікувати поривів вітру, який відніс кулю подальше від лісу[7].
Шостий політ «Гумбольдта» планувалось провести на світанку, щоб вперше здійснити ранкові виміри метеорологічних показників. Вночі з 25 на 26 квітня 1893 року повітряну кулю підготували до польоту і о 4:30 ранку вона була готова стартувати. Екіпаж «Гумбольдта» був такий же, як і під час його третього польоту: компанію лейтенанту Гроссу склали Артур Берсон і Райнхард Зюрінг. О 4:50 ранку, одночасно з появою перших сонячних променів, «Гумбольдт» стартував з площі біля заводу Schöneberger Gasanstalt. Піднявшись на висоту 1200 метрів повітряна куля зупинилась і завмерла абсолютно нерухомо. Для її подальшого підйому довелось використати третину наявного баласту. Максимальна висота польоту склала 4300 метрів, а «Гумбольдт» протримався в небі рекордні для себе 10 год. 59 хв., пролетівши близько 370 км. Приземлення біля селища Zesselwitz було дуже проблемним. Повітряну кулю протягнуло по полях цілих 5 км, перш ніж лейтинант Гросс скинув якір для посадки і він міцно зачепився за землю одразу біля монастиря в Генрикуві. Великий натовп місцевих селян зібрався біля монастиря, щоб поглянути на повітряну кулю. І саме в цей момент трапилась неочікувана катастрофа. Лейтенант Гросс намагався дістатись до клапана, щоб спустити залишки водню з оболонки кулі. Проте вогняні іскри, що утворились через статичний електричний розряд, запалили водень і стався раптовий вибух. Він вщент розірвав оболонку «Гумбольдта», куля спалахнула вогнем і за лічені хвилини згоріла. Декілька глядачів, які перебували найближче до кулі, отримали невеликі опіки, а один хлопець втратив пару зубів після невдалого падіння через ударну хвилю. Гросс відшкодував збитки постраждалим і допоміг вченим збирати дорогі метеорологічні прилади, які вдалось врятувати від вогню. Після цього, всі троє повернулись до Берліна, де взяли участь в комісії, яка заслухала звіт про катастрофу «Гумбольдта». Комісія постановила збудувати нову повітряну кулю для наукових польотів, але забезпечити її захистом від утворення вогняних іскор при приземлені. Незабаром, Асоціація розвитку аеронавтики і імператор Вільгельм II виділили нові кошти і на заміну «Гумбольдту» було створено повітряну кулю «Фенікс»[8].
| Дата польоту | Час в повітрі (год: хв) | Довжина польоту (км) | Максимальна висота (м) | Пілоти | Місце посадки |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 березня | 6:16 | 202 | 4355 | Гросс, Ассман, Віктор Кремсер | селище Осово біля Новогард, Поморське воєводство |
| 14 березня | 3:47 | 250 | 6105 | Гросс, Берсон | Рогозьно, Великопольське воєводство |
| 28 березня | 9:02 | 275 | 3590 | Гросс, Берсон, Зюрінг | селище Германсдорф біля Аннаберг-Бухгольц |
| 7 квітня | 8:34 | 320 | 5200 | Гросс, Берсон, Кобке | Кронах, Верхня Франконія |
| 19 квітня | 7:30 | 150 | 4565 | Гросс, Берсон, Отто Башин | Прешен біля Бад-Мускау, округ Дрезден |
| 26 квітня | 10:59 | 370 | 4265 | Гросс, Берсон, Зюрінг | монастир в Генрикуві біля Зембиці, Нижньосілезьке воєводство |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б З книги Richard Assman «Beitrage zur erforschung der atmosphare mittels des luftballons», 1900 рік (с.61-184)
- ↑ З статті «Historia w roku 1893 w Rogoźnie awaryjnie wylądował balon Humboldt», 2018
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten, ausgeführt vom Deutschen verein zur förderung der luftschiffahrt in Berlin», 1899 рік (с.61-63)
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten, ausgeführt vom Deutschen verein zur förderung der luftschiffahrt in Berlin», 1899 рік (с.76-79)
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten, ausgeführt vom Deutschen verein zur förderung der luftschiffahrt in Berlin», 1899 рік (с.93-95)
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten, ausgeführt vom Deutschen verein zur förderung der luftschiffahrt in Berlin», 1899 рік (с.101-103)
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten, ausgeführt vom Deutschen verein zur förderung der luftschiffahrt in Berlin», 1899 рік (с.113-115)
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten, ausgeführt vom Deutschen verein zur förderung der luftschiffahrt in Berlin», 1899 рік (с.129-132)
- ↑ З книги Richard Assman «Wissenschaftliche luftfahrten», 1899 рік (с.59-139)