Гунько Юліан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гунько Юліан Олександрович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Гунько Юліан Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 серпня 1990(1990-08-16)
Благовіщенка
Смерть 4 лютого 2015(2015-02-04) (24 роки)
Донецька область
Псевдо «Конь»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Юліа́н Олекса́ндрович Гунько́ — старший солдат, Збройні сили України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мобілізований у квітні 2014-го, механік-водій, 93-тя окрема механізована бригада. На фронті провів більш як півроку, брав участь у кількох бойових операціях, зокрема — за Піски. Бойове хрещення прийняв під Карлівкою. З серпня по жовтень практично щодня здійснював бойові виїзди. На початку жовтня під Пісками був поранений.

4 лютого 2015-го загинув, керуючи танком, повертаючись після вдалого виконання бойового завдання з розмінування мінного поля біля Пісків (під постійним вогнем противника) — підірвався на фугасі.

Похований у Благовіщенці 9 лютого 2015-го.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).

Джерела[ред. | ред. код]