Карлівка (Мар'їнський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Карлівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Мар'їнський
Рада/громада Галицинівська сільська рада
Код КОАТУУ 1423381103
Облікова картка Карлівка 
Основні дані
Засноване 1885
Населення 414
Поштовий індекс 85620
Телефонний код +380 6278
Географічні дані
Географічні координати 48°06′37″ пн. ш. 37°29′24″ сх. д. / 48.11028° пн. ш. 37.49000° сх. д. / 48.11028; 37.49000Координати: 48°06′37″ пн. ш. 37°29′24″ сх. д. / 48.11028° пн. ш. 37.49000° сх. д. / 48.11028; 37.49000
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Водойми р. Вовча
Відстань до
обласного центру
30,1 км
Відстань до
районного центру
28,8 км
Найближча залізнична станція Желанна
Відстань до
залізничної станції
14,8 км
Місцева влада
Адреса ради 85620, с. Галицинівка, вул. Середи, 1а; тел. 9-91-30
Сільський голова Кравченко Сергій Миколайович
Карта
Карлівка. Карта розташування: Україна
Карлівка
Карлівка
Карлівка. Карта розташування: Донецька область
Карлівка
Карлівка

CMNS: Карлівка у Вікісховищі

Ка́рлівка — село в Україні, у Мар'їнському районі Донецької області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване біля дамби Карлівського водосховища. У селі мешкає 414 осіб. Територія села межує із землями с. Нетайлове Ясинуватського району та с. Калинове Покровського району Донецької області.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване 1885 р. під назвою Карпівка менонітськими вихідцями з молочанських колоній. Назву отримало за прізвищем колишнього землевласника Карпова. Менонітська община Мемрик. Землі 1260 десятин. Вітряк Г. Вінса (1886), паровий млин (1903), школа (1887)[1].

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Докладніше: Бої за Карлівку

У 2014 році у Карлівці під час війни на сході України відбувся один з перших боїв батальйону «Донбас».

Карлівка, 23 травня 2014

Населення[ред. | ред. код]

Рік Кількість населення
1911 149
1919 150
1926 315

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 498 осіб, з яких 219 чоловіків та 279 жінок[2].

За даними перепису 2001 року населення села становило 414 осіб, із них 49,03 % зазначили рідною мову українську, 49,28 % — російську, 1,45 % — вірменську та 0,24 % — білоруську мову[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]