Гюнтер (реслер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гюнтер.
Гюнтер
Гюнтер в 2020 році
Справжнє ім'я Вальтер Хан
Народження 20 серпня 1987 року (36 років)
Австрія Відень, Австрія
Громадянство  Австрія
У шлюбі Джінні (з 2023 року)
Діти 1
Кар'єра професійного реслера
Імена на рингу Big Daddy Walter
Big Van Walter
Gha-cha-ping
Gunther
Walter
Walter Hahn
Зріст 193 см[1]
Вага 135 кг[1]
Звідки Відень, Австрія
Тренер Міхаель Ковач
Тацухіто Такайва
Томохіро Іші
Дебют 19 листопада 2005 року

Вальтер Хан (англ. Walter Hahn) (нар. 20 серпня 1987) — австрійський професійний реслер. Наразі у нього контракт з WWE, де він виступає за бренд Raw під ринговим іменем Гюнтер (англ. Gunther). Він є лідером угрупування «Імперіум», а також найтривалішим Інтерконтинентальним чемпіоном WWE у історії цього титулу.

Хан виступав у низці незалежних промоушенів по всьому світу, переважно під псевдонімом Вальтер, зокрема у Westside Xtreme Wrestling (wXw), де він став триразовим об'єднаним чемпіоном світу wXw; Pro Wrestling Guerrilla (PWG), де він є колишнім чемпіоном світу PWG; та Progress Wrestling, де він є колишнім об'єднаним чемпіоном світу Progress Wrestling. Загалом, він є п'ятиразовим чемпіоном світу з реслінгу і першим австрійцем, який виступає у WWE.

Після підписання контракту з WWE на початку 2019 року він дебютував під брендом NXT UK і став одноразовим чемпіоном Великої Британії NXT. Його 870-денне чемпіонство є найдовшим для нині неіснуючого титулу. У січні 2022 року він перейшов на основний бренд NXT, де його ім'я на рингу було змінено на Гюнтер, а в квітні того ж року його підвищили до головного ростеру SmackDown, де в червні він виграв Інтерконтинентальне чемпіонство. 8 вересня 2023 року Гюнтер став найтривалішим Інтерконтинентальним чемпіоном в історії WWE, перевершивши 454-денний рейн Хонкі-тонк Мена.

Кар'єра професійного реслера[ред. | ред. код]

Westside Xtreme Wrestling (2007–2020)[ред. | ред. код]

Вальтер Хан у 2012 році
Вальтер у 2012 році

Вальтер дебютував у Westside Xtreme Wrestling (wXw) 4 травня 2007 року у матчі, в якому також взяли участь Ацуші Аокі, Адам Полак й Тенгква на перед-шоу 16 Carat Gold Tournament.[2] Він переміг Зака Сейбра молодшого 2 жовтня 2010 року в Обергаузені, Німеччина й здобув титул Об'єднаного чемпіона світу з реслінгу wXw.[3] Чемпіонський пояс він втратив на користь Дайсуке Секімото 15 січня 2011 року[4]. Але виграв знову в тому ж році - 2 травня 2011 року, в рамках шоу Big Japan Pro Wrestling у Токіо, Японія. Другий рейн протриває 383 дні, аж поки титул не відбере Ель Дженеріко 19 травня 2012 року.[5] На початку травня 2012 року Вальтер був переможений Йошіхіто Сасакі у матчі за інавгураційне чемпіонство світу у важкій вазі BJW Strong в Йокогамі, Японія.[6][7] Втретє Вальтер заволодів титулом wXw 27 липня 2014 року, перемігши Томмі Енда під час Fans Appreciation Night, і програє його Карстену Беку 17 січня 2015 року.[8]

Вальтер та партнер Роберт Драйсскер перемогли RockStillet (Джея Скіллета й Джонатана Грешема), здобувши світове командне чемпіонство wXw у третій день шоу 16 Carat Gold, 3 березня 2013 року.[9] Вони програють пояси в Гамбурзі, команді Hot and Spicy (Аксель Дітер молодший і Да Мак).[10] Вальтер стане партнером по команді Зака Сейбра молодшого і виграє з ним вакантне світове командне чемпіонство wXw 4 жовтня 2015 року у фіналах турніру 2015 World Tag Team Tournament. Поразка і втрата командного чемпіонства відбудеться 12 грудня 2015 року на wXw Fifteenth Anniversary Show від команди Церебрус (Ілля Драгунов й Роберт Драйсскер). Вальтер і партнер по угрупуванню Ringkampf Тімоті Тетчер здолали команду Massive Product (Девід Старр і Юрн Сіммонс) та заволоділи світовим командним чемпіонством wXw у фіналах 2017 wXw World Tag Team League 8 жовтня 2017 року[11]. Втрата титулів сталась 11 березня 2018 року на користь Да Мака і Джона Клінгера[12]. Вальтер був головним тренером Академії Реслінгу wXw до початку 2020 року.[13]

Progress Wrestling (2015-2019)[ред. | ред. код]

24 травня 2015 року Вальтер дебютував як "Великий Татко Вальтер" (англ. Big Daddy Walter) у промоушені Progress Wrestling на турнірі 2015 Super Strong Style 16 Tournament в Electric Ballroom у Лондоні, програвши Рампейджу Брауну в першому раунді.[14] Вони знову зустрілися пізніше, в 2015 році на Chapter 23: What A Time To Be Alive! в матчі, який відзначився розламаним рингом після того, як Браун був запущений в його кут.[15] Вальтер знову взяв участь у турнірі the Super Strong Style 16 Tournament у 2016 році, дійшовши до чвертьфіналу, перш ніж його вибив Кріс Хіро.[16]

Вальтер брав участь у турнірі за звання першого чемпіона Progress Atlas у 2016 році, але закінчив турнір з 2 очками.[17] На Chapter 47, угрупування Ringkampf (Вальтер, Аксель Дітер молодший і Тімоті Тетчер) кинули виклик команді British Strong Style (Піт Данн, Трент Севен і Тайлер Бейт), претендуючи на всі їхні титули. Командний матч 3-на-3 виявився для австрійця безуспішним.[18][19] Він переміг Метта Ріддла, й здобув чемпіонство Progress Atlas на шоу Chapter 51: Screaming For Progress в O2 Academy Birmingham у Бірмінгемі.[20] Трохи більше місяця по тому він програв титул Ріддлу в Нью-Йорку,[21] але повернув його на Chapter 55: Chase The Sun в Палаці Александри в тристоронньому поєдинку, в якому також брали участь Метт Ріддл і Тімоті Тетчер.[22] На Chapter 68: Super Strong Style 16 Tournament Edition 2018, Вальтер відмовився від титулу Atlas, щоб поборотися за звання чемпіона світу Progress, який належав Тревісу Бенксу. На Chapter 74: Mid Week Matters, він переміг Бенкса і завоював титул.

У 2019 році, на Super Strong Style 16, Вальтер переміг Трента Севена в поєдинку "титул проти титулу", завоювавши чемпіонство Seven's Progress Atlas.[23] На Chapter 95: Still Chasing, Вальтер втратив Об'єднане чемпіонство світу Progress, коли Едді Деніс успішно використав свою можливість завоювати титул, отриману після перемоги над Марком Ендрюсом на Chapter 76. Це був тристоронній матч, в якому також брав участь Девід Старр.

Evolve (2017–2019)[ред. | ред. код]

Вальтер дебютував в Evolve на Evolve 90, 11 серпня 2017 в Джоппі, Меріленд, США, захищаючи своє чемпіонство Progress Atlas від Фреда Єхі.[24] Вальтер безуспішно претендував на чемпіонство WWN наступного вечора на Evolve 91 у Нью-Йорку в чотиристоронньому матчі з Меттом Ріддлом, Кітом Лі й Трейсі Вільямсом.[25] Ще одна невдала спроба здобути чемпіонство WWN сталась 9 грудня 2017 на Evolve 96, де він був переможений Лі у Нью-Йорку.[26]

Pro Wrestling Guerrilla (2017–2018)[ред. | ред. код]

Вальтер на заході 2017 Battle of Los Angeles у вересні 2017 року
Вальтер на заході 2017 Battle of Los Angeles у вересні 2017 року

Вальтер дебютував у Pro Wrestling Guerrilla (PWG), взявши участь у турнірі "2017 Битва за Лос-Анджелес" (англ. 2017 Battle of Los Angeles) у 2017 році, де його переміг фіналіст турніру Кіт Лі у першому раунді.[27] Потім він зазнав поразки від Рикошета на All Star Weekend 13 - Night One.[28] Наступного дня він здобув свою першу перемогу в PWG, поборовши Зака Сейбра молодшого в поєдинку, який отримав п'ятизірковий рейтинг від Дейва Мельцера з Wrestling Observer Newsletter.[29]

У січні 2018 року Вальтер безуспішно боровся за титул командного чемпіона світу PWG разом з партнером по Ringkampf Тімоті Тетчером, програвши чемпіонам Chosen Bros (Джефф Кобб і Метт Ріддл). 21 квітня 2018 року Вальтер переміг чемпіона Кіта Лі та Джону Рока у тристоронньому поєдинку, вигравши чемпіонство світу PWG.[30] Пізніше він програв титул Джеффу Коббу 19 жовтня.

Defiant Wrestling (2018)[ред. | ред. код]

Було оголошено, що Вальтер буде брати участь у матчі Девіда Старра проти Тревіса Бенкса за Інтернет-чемпіонство Defiant на шоу Lights Out. Однак Бенкс не зміг взяти участь у змаганнях через травму ноги. Натомість Вальтер згодом переміг Старра і став претендентом №1 на титул Бенкса.[31][32] Титульний поєдинок на No Regrets завершився нічиєю.[33] 2 червня Вальтер переміг Бенкса та Зака Сейбра молодшого і здобув Інтернет-чемпіонство Defiant. 30 грудня 2018 року він програв титул Мартіну Кірбі.

WWE (2019-дотепер)[ред. | ред. код]

Найдовше чемпіонство NXT UK (2019-2022)[ред. | ред. код]

12 січня 2019 року на NXT UK TakeOver: Blackpool Вальтер дебютував у WWE у ростері NXT UK, пішовши на конфронтацію з чемпіоном Великої Британії WWE Пітом Данном після його успішного захисту титулу.[34] Наступного тижня Вальтер зіткнувся з Данном і Джо Коффі, давши зрозуміти, що має намір забрати у Данна чемпіонський пояс.[35] 30 січня 2019 року в епізоді NXT UK Вальтер дебютував на рингу WWE у матчі проти Джека Старза. Він переміг Старза менш ніж за чотири хвилини.[36] На NXT TakeOver: New York Вальтер переміг Данна і завоював титул чемпіона Великой Британії WWE, поклавши край рекордному рейну Данна, який тривав 685 днів.[37]

В епізоді NXT UK від 22 травня Вальтер зберіг титул чемпіона Великої Британії у матчі-реванші проти Данна, після втручання команди Європейський Союз (Фабіан Айхнер і Марсель Бартель). Таким чином він утвердився в ролі хіла (лиходія)[38] і відродив угрупування Ringkampf під новою назвою Імперіум.[39] Пізніше до них приєднався Александер Вульф, після того, як він втрутився в матч Імперіуму проти British Strong Style (Данн, Тайлер Бейт і Трент Севен). В епізоді NXT UK від 26 червня Вальтер зберіг свій титул, перемігши Тревіса Бенкса. В епізоді від 3 липня Імперіум втрутився в титульний матч Вусатих Гір проти Сивих Молодих Ветеранів, завдяки чому останні зберегли свої титули командних чемпіонів. Після матчу вони завдали травми Тайлеру Бейту. 31 серпня на NXT UK TakeOver: Cardiff Вальтер захистив свій титул, перемігши Тайлера Бейта.

Під час підготовки до спільного заходу NXT UK та NXT під назвою Worlds Collide (укр. Зіткнення Cвітів), Імперіум почав ворогувати з Безперечною Ерою (англ. The Undisputed Era) - командою чемпіона NXT Адама Коула, Родеріка Стронга та командних чемпіонів NXT Боббі Фіша і Кайла О'Рейлі. Це ще більше посилилося під час завершальних сегментів NXT UK TakeOver: Blackpool II 12 січня 2020 року, коли група напала на Імперіум після успішного захисту титулу Вальтером проти Джо Коффі.[40][41] Посеред його рейну, наступного тижня чемпіонство Великої Британії WWE було перейменовано на чемпіонство Великої Британії NXT, а Вальтеру було презентовано дещо оновлений дизайн поясу, який замінив логотип WWE в центрі на логотип NXT UK.[42] В епізоді NXT UK від 29 жовтня Вальтер зберіг чемпіонський титул у поєдинку проти Іллі Драгунова, у двобої, який отримав широке визнання. 19 лютого 2021 року Вальтер став найтривалішим чемпіоном Великої Британії NXT, побивши рекорд Піта Данна, що становив 685 днів.[43] В епізоді NXT від 17 березня Вальтер повернувся до бренду NXT і розгромив Томмазо Чампу. 5 квітня його чемпіонський рейн перейшов дворічний рубіж. Через два дні на турнірі Stand & Deliver Вальтер зберіг свій титул, перемігши Чампу.[44] Наступного дня на NXT UK Prelude Вальтер успішно захистив свій титул проти Рампейджа Брауна. На NXT TakeOver 36 Вальтер поступився поясом Драгунову в матчі-реванші, завершивши своє історичний рейн на позначці 870 днів (це було найдовшим чемпіонством в історії WWE з 1988 року, допоки Роман Рейнс не перевершив цю цифру у січні 2023 року зі своїм Всесвітнім чемпіонством WWE).[45]

У спеціальному епізоді NXT New Year's Evil (англ. Новорічне Зло), 4 січня 2022 року Вальтер об'єднався з партнерами по Імперіуму Фабіаном Айхнером і Марселем Бартелем, щоб протистояти Ріддлу і команді MSK (Неш Картер і Вес Лі) у командному матчі три-на-три, який вони програли.[46] Після свого фінального матчу на NXT UK 13 січня, де він переміг Нейтана Фрейзера,[47] Вальтер був переведений до бренду NXT.[48] В епізоді NXT від 18 січня Вальтер переміг Родеріка Стронга в головному бою, після чого оголосив своє нове ім'я на рингу - Гюнтер.[49][50] У середині березня Гюнтер почав коротку ворожнечу з Ел Ей Найтом, коли образився на те, що останній отримав матч за титул чемпіона NXT, викликавши на нього Дольфа Зігглера. Наступного тижня, після перемоги Гюнтера над Дюком Хадсоном, Найт викликав першого на матч на NXT Stand & Deliver,[51] який Гюнтер виграв.[52] В епізоді NXT від 5 квітня він зійшовся у двобої з чемпіоном NXT Броном Брейккером, який програв, що виявилося його останньою появою на жовтому бренді.[53]

Найтриваліший Інтерконтинентальний чемпіон (2022-2024)[ред. | ред. код]

Імперіум на шоу Clash at the Castle
Імперіум на шоу Clash at the Castle

В епізоді SmackDown від 8 квітня Гюнтер і Марсель Бартель (тепер відомий як Людвіг Кайзер) дебютували в основному ростері - Гюнтер переміг Джо Алонзо в сквош-матчі.[54] В епізоді SmackDown від 27 травня Гюнтер і Кайзер дебютували як команда, перемігши Дрю Гулака та Інтерконтинентального чемпіона Рикошета.[55] У епізоді SmackDown від 10 червня, Гюнтер переміг Рикошета і здобув титул Інтерконтинентального чемпіона, ставши першим австрійцем-чемпіоном в історії цього титулу.[56] Він успішно захистив титул у матчі-реванші[57] проти Рикошета та Шінсуке Накамури.[58] Перед захистом титулу Гюнтера на Clash at the Castle, Людвіг Кайзер оголосив про реформування Імперіуму, знову ввівши Фабіана Айхнера, тепер відомого як Джованні Вінчі. Згодом Гюнтер переміг Шеймуса і зберіг титул у схвальному критиками матчі, який багато хто вважав найкращим поєдинком заходу.[59][60] Дейв Мельцер з Wrestling Observer Newsletter оцінив цей матч на п'ять зірок, що стало п'ятим поєдинком Гюнтера, який отримав п'ять зірок і його першим поєдинком в основному ростері, що отримав дану оцінку.[61] Він переміг Шеймуса в матчі-реванші 7 жовтня в епізоді SmackDown.[62] Гюнтер провів решту 2022 року та перші місяці 2023 року, захищаючи Інтерконтинентальний пояс від Рея Містеріо, Рикошета, Брауна Строумана та Медкапа Мосса у відповідних одиночних матчах на різних епізодах Smackdown.[63][64][65]

На Royal Rumble 28 січня Гюнтер був першим і останнім учасником, хто вибув з РоялРамбл-матчу за титульний поєдинок на Реслманії з Рейнсом; з рингу його викинув переможець Коді Роудс, який увійшов у матч останнім. Його виступ тривалістю 71 хвилина і 25 секунд став найдовшим в історії даного шоу.[66] 9 лютого Гюнтер досяг позначки у 245 днів ІК чемпіонства, перевершивши рекорд Шелтона Бенджаміна, який становив 244 дні, ставши найтривалішим діючим Інтерконтинентальним чемпіоном у 21-му столітті. 17 лютого Гюнтер протримав пояс Інтерконтинентального чемпіона 281 день, перевершивши рекорд члена Зали Слави WWE Містера Досконалості, який становив 280 днів. Це зробило Гюнтера найтривалішим за останні 34 роки Інтерконтинентальним чемпіоном.[67] У 2-ий день 39-ої Реслманії, 2 квітня Гюнтер зберіг титул, перемігши Шеймуса та Дрю МакІнтайра у схвальному критиками тристоронньому поєдинку.[68] Перед тим, як Гюнтер та Імперіум перейшли на Raw, він успішно зберіг титул Інтерконтинентального чемпіона у матчі проти Ксав'є Вудса у випуску Smackdown від 21 квітня.[69]

У рамках Драфту WWE 2023, Гюнтер разом зі своїми партнерами по Імперіуму Людвігом Кайзером та Джованні Вінчі були відправлені до ростеру бренду Raw.[70][71] У наступні місяці Гюнтер успішно захистив Інтерконтинентальний титул від Мустафи Алі на Night of Champions 27 травня, Метта Ріддла на Money In The Bank 1 липня та Дрю МакІнтайра на SummerSlam 5 серпня.[72] В епізоді Raw від 21 серпня Гюнтер захищав титул у матчі проти Чада Ґейбла, але програв матч по відліку, закінчивши свою серію без поразок в основному ростері.[73] Однак, оскільки чемпіонство не переходить з рук в руки через відлік або дискваліфікацію (без попередньої домовленості про зворотнє) Гюнтер залишився чемпіоном.[74] Після перемоги над Ґейблом у матчі-реванші 4 вересня в епізоді Raw, Гюнтер гарантував, що стане найтривалішим діючим Інтерконтинентальним чемпіоном пізніше того ж тижня, що він і зробив, побивши рекорд Хонкі-тонк Мена, який становив 454 дні.[75] Гюнтер зберіг свій титул, перемігши Томмазо Чампу в епізоді Raw від 2 жовтня та Бронсона Ріда в епізоді Raw від 16 жовтня. Наступним захистом Інтерконтинентального чемпіонства для Гюнтера став матч з Мізом на Survivor Series: WarGames (2023), який він виграв больовим захватом.[76] А 18-ого грудня на Raw австрієць знову переміг Міза у матчі з додатковою умовою - Міз не може більше претендувати на титул, допоки ним володіє Гюнтер. Після Royal Rumble 2024 року (де дійшов до фінальної четвірки учасників) переміг Кофі Кінгстона на Raw 29 січня в черговому титульному матчі[77], а 19 лютого - Джея Усо.[78] 20 лютого Гюнтер встановив ще один рекорд Інтерконтинентального чемпіонства - цього разу за сумарною кількістю днів в статусі чемпіона. Він випередив Педро Моралеса, який утримував титул протягом 619 днів (2 чемпіонські рейни). Моралес утримував цей рекорд протягом 41 року.[79]

На Реслманії XL Гюнтер програв пояс Семі Зейну і таким чином його рекордний рейн зупинився на позначці у 666 днів.

Інші медіа[ред. | ред. код]

Гюнтер - ігровий персонаж у відеоіграх WWE 2K22 та WWE 2K23[80][81]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вальтер зустрів англійську професійну реслерку Джінні Сандху під час їх роботи на незалежні промоушени. Вони одружились 2023 року.[82][83][84][85][86]

Хан народився і виріс у Відні, вболіваючи за місцевий футбольний клуб "Рапід". Він також слідкує за Бундеслігою і є фанатом ФК "Шальке 04".[87]

Досягнення[ред. | ред. код]

  • CBS Sports
  • Defiant Wrestling
    • Інтернет-чемпіон Defiant (1 раз)[89][90][91]
  • ESPN
  • European Wrestling Promotion
    • Командний чемпіон EWP (1 раз) – з Міхаелєм Ковачем[93][94][95]
  • Fight Club: PRO
    • Infinity Trophy (2018)[96]
  • German Stampede Wrestling
    • Командний чемпіон GSW (1 раз) – з Робертом Драйсскером[97][98]
  • Over the Top Wrestling
    • Чемпіон OTT (1 раз)[99]
  • Progress Wrestling
    • Чемпіон Atlas Progress Wrestling (3 рази)[100]
    • Об'єданий чемпіон світу Progress (1 раз)[101]
  • Pro Wrestling Fighters
    • Північноєвропейський чемпіон з реслінгу PWF (1 раз)[102]
  • Pro Wrestling Guerrilla
    • Чемпіон світу PWG (1 раз)[103]
  • Pro Wrestling Illustrated
    • 4-те місце у рейтингу PWI 500 за 2023 рік[104]
  • Rings of Europe
    • Переможець матчу Halloween Rumble (2006)[105]
    • Переможець турніру за перше претендентство на титул Короля Європи RoE (2007)[106]
  • TNT Extreme Wrestling
    • Чемпіон світу TNT (1 раз)[107]
  • Westside Xtreme Wrestling
    • Об'єднаний чемпіон світу з реслінгу wXw (3 рази)[108]
    • Командний чемпіон світу wXw (4 рази)[109] – з Робертом Драйсскером (1), Заком Сейбром молодшим (1), Тімоті Тетчером (1) й Іллею Драгуновим (1)
    • Переможець турніру wXw 16 Carat Gold (2010)[110]
    • Переможець турніру wXw World Tag Team (2015) – з Заком Сейбром молодшим[111]
    • Переможець World Tag Team League (2017) – з Тімоті Тетчером[112]
    • Переможець турніру Ambition 11 (2019)[113]
  • Wrestling Observer Newsletter
  • WWE

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Gunther WWE profile. WWE. Процитовано 19 січня 2022.
  2. ↑ Eventkalender - wXw - We love Wrestling. www.wxw-wrestling.com. Процитовано 22 листопада 2023.
  3. ↑ Eventkalender - wXw - We love Wrestling. www.wxw-wrestling.com. Процитовано 22 листопада 2023.
  4. ↑ Big Van Walter vs. Daisuke Sekimoto from wXw’s Back to the Roots X 2011 (англ.). 15 січня 2011. Процитовано 22 листопада 2023.
  5. ↑ Complete wXw Dead End Results 5.19.12 | 411MANIA. web.archive.org. 5 квітня 2023. Архів оригіналу за 5 квітня 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  6. ↑ 格闘技 - スポーツナビ. web.archive.org. 2 листопада 2014. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2023.
  7. ↑ 佐々木義人が初代ストロング王者に/リング/デイリースポーツonline. www.daily.co.jp. Процитовано 22 листопада 2023.
  8. ↑ Kreikenbohm, Philip. wXw Back To The Roots XIV. Cagematch.net.
  9. ↑ Kreikenbohm, Philip (3 березня 2013). wXw 16 Carat Gold 2013 - Tag 3 - Event @ Turbinenhalle in Oberhausen, Nordrhein-Westfalen, Deutschland. Cagematch - The Internet Wrestling Database. Процитовано 2 червня 2021.
  10. ↑ Kreikenbohm, Philip (9 травня 2017). wXw 13th Anniversary Tour: Hamburg « Events Database « CAGEMATCH – The Internet Wrestling Database. www.cagematch.net.
  11. ↑ Eventkalender - wXw - We love Wrestling. web.archive.org. 7 червня 2023. Архів оригіналу за 7 червня 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  12. ↑ Staff, F4W (11 березня 2018). wXw 16 Carat Gold night two results: World title match surprise. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  13. ↑ Trainer - Wrestling Academy - Die Wrestling Schule in Deutschland[. web.archive.org. 14 січня 2019. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 22 листопада 2023.
  14. ↑ PWTorch.com - RADICAN'S Progress Wrestling: Chapter 19: SSS16: Day 1 report 5/24: Sabre-Gibson, Strong-End, Riots-Regression. www.pwtorch.com. Процитовано 22 листопада 2023.
  15. ↑ 411MANIA. Natural PROGRESSion: PROGRESS Chapter 23: What A Time To Be Alive! (амер.). Процитовано 22 листопада 2023.
  16. ↑ RADICAN’S Progress Ch. 30 “SSS16 Finals” Review – Hero vs. End blows everyone away, Overall Reax (амер.). Процитовано 22 листопада 2023.
  17. ↑ RADICAN’S REVIEW – Progress 30 “Super Strong Style Day 1” – Hero, Tommy End, Callihan, PROGRESS Tag Title main event; Overall Review (амер.). Процитовано 22 листопада 2023.
  18. ↑ The Week In British Wrestling: The reign of BSS continues. web.archive.org. 1 травня 2017. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 22 листопада 2023.
  19. ↑ TYLER BATE, MARK ANDREWS, PETE DUNNE, TIMOTHY THATCHER & MORE: 4/23 PROGRESS WRESTLING CHAPTER 47: COMPLICATED SIMPLICITY REPORT | PWInsider.com. www.pwinsider.com. Процитовано 22 листопада 2023.
  20. ↑ Powell, Jason (9 липня 2017). 7/9 Progress Chapter 51 "Screaming For Progress" results: Gutteridge's report on "British Strong Style" Pete Dunne, Tyler Bate and Trent Seven vs. CCK, Matt Riddle vs. Walter for the Atlas Title, War Machine vs. London Riots, and Jimmy Havoc vs. Jigsaw. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 22 листопада 2023.
  21. ↑ PROGRESS-EVOLVE NYC results: TK Cooper suffers an injury. web.archive.org. 20 листопада 2017. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2023.
  22. ↑ Staff, F4W (11 вересня 2017). PROGRESS Chapter 55 results: Pete Dunne vs. Travis Banks. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  23. ↑ Solowrestling. Resultados de PROGRESS Super Strong Style 16 (Día 2). solowrestling.mundodeportivo.com (ісп.). Процитовано 22 листопада 2023.
  24. ↑ Csonka's Evolve 90 Review 8.11.17. 411 Mania.
  25. ↑ Csonka's Evolve 91 Review 8.12.17. 411 Mania.
  26. ↑ 12/9 Evolve 96 results: Keith Lee vs. Walter for the WWN Title, Matt Riddle vs. Fred Yehi, DJZ vs. Zack Sabre Jr., Darby Allin vs. Austin Theory, Catch Point vs. Anthony Henry and James Drake for the Evolve Tag Titles. Prowrestling.net. 11 грудня 2017.
  27. ↑ Meltzer, Dave (3 вересня 2017). PWG BOLA night two results: The Elite vs. Penta 0M, Rey Fenix & Flamita. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  28. ↑ Kreikenbohm, Philip. PWG All Star Weekend 13 – Tag 1. Cagematch.net.
  29. ↑ Meltzer, Dave (26 грудня 2017). Dave Meltzer's top-rated matches of 2017: WALTER vs. Zack Sabre Jr. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  30. ↑ Raimondi, Marc (21 квітня 2018). Full spoilers from PWG All-Star Weekend, Night 2. Cageside Seats (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
  31. ↑ Defiant Lights Out 2018. Cagematch.net.
  32. ↑ Defiant Wrestling – WALTER To Debut In Defiant At Lights Out '18. WeAreDefiant.
  33. ↑ Defiant No Regrets 2018. Cagematch.
  34. ↑ Meet WALTER, the Austrian bruiser eyeing Pete Dunne’s WWE U.K. Title. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  35. ↑ WALTER goes to war with Gallus' Mark Coffey in this week's NXT UK highlights: NXT UK, Feb. 6, 2019 (англ.), процитовано 23 листопада 2023
  36. ↑ WALTER debuted with a dominant victory over Jack Starz. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  37. ↑ Powell, Jason (5 квітня 2019). 4/5 Powell's NXT Takeover: New York live review - Johnny Gargano vs. Adam Cole in a best of three falls match for the vacant NXT Championship, Pete Dunne vs. Walter for the WWE UK Championship, Velveteen Dream vs. Matt Riddle for the NXT North American Title, NXT Women's Title four-way, NXT Tag Title match. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  38. ↑ NXT UK results, May 22, 2019: Aichner & Barthel align with WALTER to help defeat Dunne in United Kingdom Title Match. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  39. ↑ Richardson, Benjamin (22 квітня 2019). New NXT UK Faction Debuts Featuring WWE Main Roster Star. WhatCulture.com (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  40. ↑ Currier, Joseph (12 січня 2020). Undisputed Era appear at NXT UK TakeOver: Blackpool II. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  41. ↑ Undisputed Era Crash NXT UK TakeOver: Blackpool II, Attack Imperium | Fightful News. www.fightful.com (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  42. ↑ Satin, Ryan (17 січня 2020). New NXT UK Championship Unveiled at TV Taping. TheSportster (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  43. ↑ WALTER breaks record as longest-reigning NXT United Kingdom Champion. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  44. ↑ Powell, Jason (7 квітня 2021). NXT Takeover Stand & Deliver results: Moore's live review of night one with Io Shirai vs. Raquel Gonzalez for the NXT Women's Championship, Walter vs. Tommaso Ciampa for the NXT UK Championship, MSK vs. Grizzled Young Veterans vs. Raul Mendoza and Joaquin Wilde for the vacant NXT Tag Titles. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  45. ↑ Roman Reigns Just Reached His Biggest Career Milestone Yet. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  46. ↑ Powell, Jason (5 січня 2022). 1/4 NXT 2.0 results: Moore's review of Tommaso Ciampa vs. Bron Breakker for the NXT Title, Walter, Fabian Aichner, and Marcel Barthel vs. Riddle and MSK, Mandy Rose vs. Raquel Gonzalez vs. Cora Jade for the NXT Women's Title, Carmelo Hayes vs. Roderick Strong in a title unification match, AJ Styles confronts Grayson Waller. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  47. ↑ Gronemann, Markus (13 січня 2022). NXT UK results: WALTER's Last Stand. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  48. ↑ WWE NXT UK REPORT: WALTER'S FINAL NXT UK MATCH, BUILDING THE NEXT TITLE MATCHES, AND MORE | PWInsider.com. www.pwinsider.com. Процитовано 23 листопада 2023.
  49. ↑ Powell, Jason (19 січня 2022). 1/18 NXT 2.0 results: Moore's review of Walter vs. Roderick Strong, Julius Creed and Brutus Creed vs. Brooks Jensen and Josh Briggs in a Dusty Rhodes Tag Team Classic tournament match, Kay Lee Ray vs. Ivy Nile, Tony D'Angelo's memorial service for Pete Dunne. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  50. ↑ WWE ABANDONS GUNTHER STARK TRADEMARK | PWInsider.com. www.pwinsider.com. Процитовано 23 листопада 2023.
  51. ↑ Powell, Jason (22 березня 2022). 3/22 NXT 2.0 results: Moore's review of Io Shirai and Kay Lee Ray vs. Dakota Kai and Wendy Choo in the Dusty Rhodes Tag Team Classic finals, Bron Breakker vs. Bobby Roode, and Grayson Waller vs. A-Kid and Solo Sikoa vs. Roderick Strong in qualifiers for the ladder match for the NXT North American Title. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  52. ↑ Powell, Jason (2 квітня 2022). NXT Stand & Deliver results: Moore's live review of Dolph Ziggler vs. Bron Breakker for the NXT Title, Mandy Rose vs. Cora Jade vs. Io Shirai vs. Kay Lee Ray for the NXT Women's Title, Fabian Aichner and Marcel Barthel vs. MSK vs. The Creed Brothers for the NXT Tag Titles, the NXT North American Title ladder match. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  53. ↑ Powell, Jason (5 квітня 2022). 4/5 NXT 2.0 results: Moore's review of the Stand & Deliver fallout edition with Dakota Kai and Raquel Gonzalez vs. Jacy Jayne and Gigi Dolin for the NXT Women's Tag Titles, Nikkita Lyons vs. Lash Legend. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  54. ↑ Powell, Jason (8 квітня 2022). 4/8 WWE Friday Night Smackdown results: Powell's review of the WrestleMania 38 fallout edition with Undisputed WWE Universal Champion Roman Reigns, Happy Corbin hosts Happy Talk. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  55. ↑ Nemer, Roy (28 травня 2022). WWE SmackDown Results - 5/27/22 (Ronda Rousey, KO-Show). WWE News, WWE Results, AEW News, AEW Results (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  56. ↑ Powell, Jason (10 червня 2022). 6/10 WWE Friday Night Smackdown results: Powell's review of Riddle vs. Sami Zayn (Riddle earns a title shot if he wins or is barred from Smackdown if he loses), Ricochet vs. Gunther for the Intercontinental Title, Drew McIntyre vs. Sheamus and Lacey Evans vs. Xia Li in Money in the Bank qualifiers. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  57. ↑ Powell, Jason (24 червня 2022). 6/24 WWE Friday Night Smackdown results: Powell's review of Gunther vs. Ricochet for the Intercontinental Title, Sami Zayn vs. Shinsuke Nakamura and Shotzi vs. Tamina in Money in the Bank ladder match qualifiers, The Viking Raiders return. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  58. ↑ Powell, Jason (12 серпня 2022). 8/12 WWE Friday Night Smackdown results: Powell's review of Gunther vs. Shinsuke Nakamura for the Intercontinental Championship, Liv Morgan and Shayna Baszler contract signing for WWE Clash at the Castle, Raquel Rodriguez and Aliyah vs. Xia Li and Shotzi in a WWE Women's Tag Title tournament match. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  59. ↑ Powell, Jason (3 вересня 2022). WWE Clash at the Castle results: McGuire's review of Roman Reigns vs. Drew McIntyre for the Undisputed WWE Universal Championship, Gunther vs. Sheamus for the Intercontinental Title, Liv Morgan vs. Shayna Baszler for the Smackdown Women's Title, Seth Rollins vs. Riddle, Bianca Belair, Asuka, and Alexa Bliss vs. Bayley, Iyo Sky, and Dakota Kai. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  60. ↑ Barrasso, Justin (4 вересня 2022). Predictable Finish Doesn’t Detract From Quality of WWE’s Clash at the Castle. Sports Illustrated (en-us) . Процитовано 23 листопада 2023.
  61. ↑ Admin (26 серпня 2022). Dave Meltzer Star Ratings - WWE Clash At The Castle 2022. IWNerd.com (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  62. ↑ 10/7 WWE SMACKDOWN RESULTS: Hazelwood’s live report on Extreme Rules go-home featuring Reigns-Paul face-to-face, Gunther vs. Sheamus for IC Championship, more (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  63. ↑ WWE SmackDown results, recap, grades: Gunther and Rey Mysterio strike gold at Crown Jewel go-home show. CBSSports.com (англ.). 5 листопада 2022. Процитовано 23 листопада 2023.
  64. ↑ WWE SmackDown results, recap, grades: John Cena to team with Kevin Owens against Roman Reigns and Sami Zayn. CBSSports.com (англ.). 17 грудня 2022. Процитовано 23 листопада 2023.
  65. ↑ WWE SmackDown results: The Bloodline steal the shine from Sami Zayn against Kevin Owens. CBSSports.com (англ.). 14 січня 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
  66. ↑ Konuwa, Alfred. WWE Royal Rumble 2023 Results: Cody Rhodes Wins At No. 30. Forbes (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  67. ↑ Fitzpatrick, Peter (15 листопада 2022). WWE: 10 longest Intercontinental Championship reigns in history. GiveMeSport (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  68. ↑ 4/2 WWE WRESTLEMANIA 39 – NIGHT 2: Keller’s report on Reigns vs. Cody, Belair vs. Asuka, Gunther vs. Sheamus vs. McIntyre, Balor vs. Edge, Lesnar vs. Omos (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  69. ↑ Xavier Woods Wonders What's Next Following Loss To Gunther On 4/21 WWE SmackDown | Fightful News. www.fightful.com (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  70. ↑ Powell, Jason (28 квітня 2023). 4/28 WWE Friday Night Smackdown results: Barnett's review of the WWE Draft night one, Kevin Owens and Sami Zayn vs. Jimmy and Jey Uso for the Undisputed WWE Tag Team Titles, Zelina Vega vs. Sonya Deville. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  71. ↑ Bath, Dave (28 квітня 2023). WWE SmackDown live results: The WWE Draft begins. WON/F4W - WWE news, Pro Wrestling News, WWE Results, AEW News, AEW results (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  72. ↑ Jimmy Uso betrays Jey Uso to hand Roman Reigns a Tribal Combat victory at SummerSlam. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  73. ↑ Chad Gable Becomes First Person To Beat Gunther On WWE Main Roster On WWE RAW. Yahoo Entertainment (амер.). 22 серпня 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
  74. ↑ Chad Gable looks to master Ludwig Kaiser. WWE (англ.). Процитовано 23 листопада 2023.
  75. ↑ Individualist. WWE Raw Results (9/4): Keller’s report on Gunther vs. Chad Gable for Intercontinental Title, McIntyre & Riddle vs. Viking Raiders, Payback fallout (амер.). Процитовано 23 листопада 2023.
  76. ↑ Powell, Jason (25 листопада 2023). WWE Survivor Series WarGames results: Powell's review of Randy Orton, Seth Rollins, Cody Rhodes, Jey Uso, and Sami Zayn vs. Drew McIntyre and The Judgment Day in a WarGames match, Women's WarGames match. Pro Wrestling Dot Net (амер.). Процитовано 26 листопада 2023.
  77. ↑ WWE Monday Night RAW #1601. cagematch. 29 січня 2024.
  78. ↑ Powell, Jason (19 лютого 2024). WWE Raw results (2/19): Powell's live review of Cody Rhodes vs. Drew McIntyre, Gunther vs. Jey Uso for the Intercontinental Title, a battle royal for the final spot in the women's Elimination Chamber match. Pro Wrestling Dot Net. Процитовано 19 лютого 2024.
  79. ↑ Lambert, Jeremy (19 лютого 2024). Gunther Surpasses Pedro Morales As Longest Reigning WWE Intercontinental Champion For Combined Days. Fightful. Процитовано 20 лютого 2024.
  80. ↑ 2K. WWE 2K22 Full Roster List | Roster WWE 2K22. WWE 2K22 (амер.). Процитовано 7 квітня 2022.
  81. ↑ 2K. WWE 2K23 Roster Official List | WWE 2K23. WWE 2K23 (амер.). Процитовано 16 березня 2023.
  82. ↑ wXw Fight Forever Tour 2017: Köln - cagematch.net.
  83. ↑ Hamdy, Ahmed (12 серпня 2022). "I had an immediate crush on him" - 4 current WWE couples who met in NXT. Sportskeeda. Процитовано 14 серпня 2022.
  84. ↑ Esposito, David (14 січня 2023). WWE NXT UK Star Jinny Announces Retirement. eWrestlingNews.com (амер.). Процитовано 29 січня 2023.
  85. ↑ Rueter, Sean (14 січня 2023). WWE NXT UK talent Jinny announces her retirement. Cageside Seats (англ.). Процитовано 29 січня 2023.
  86. ↑ Andrew Ravens (1 травня 2023). GUNTHER & Jinny Get Married - Details. eWrestlingNews.com (амер.). Процитовано 1 травня 2023.
  87. ↑ Gunther on European Soccer and the shock of the Las Vegas Raiders changing their name | WWE on FOX (англ.), процитовано 20 серпня 2023
  88. ↑ Brookhouse, Brent (2 січня 2021). 2020 CBS Sports Wrestling Awards: Drew McIntyre stands out as Wrestler of the Year. CBSSports.com. Процитовано 2 січня 2021.
  89. ↑ Kreikenbohm, Philip (28 травня 2018). Defiant Road To Destruction – Pay Per View @ Plug in Sheffield, South Yorkshire, England, UK. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 9 лютого 2022.
  90. ↑ Kreikenbohm, Philip (28 травня 2018). Defiant Internet Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  91. ↑ Kreikenbohm, Philip (3 грудня 2018). Defiant Loaded #4 – TV-Show @ Newcastle Upon Tyne, England, UK. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 9 лютого 2022.
  92. ↑ Pro Wrestling 2022 awards: The best male and female wrestler, feud, faction, promo and more. ESPN. 28 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
  93. ↑ Kreikenbohm, Philip (5 жовтня 2012). EWP Wrestling Festival 2012 – Tag 1 – Event @ Hangar No. 5 in Hannover, Niedersachsen, Deutschland. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 9 лютого 2022.
  94. ↑ Kreikenbohm, Philip (5 жовтня 2012). EWP Tag Team Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  95. ↑ Kreikenbohm, Philip (28 вересня 2013). EWP Wrestling Festival 2013 – Event @ Hangar No. 5 in Hannover, Niedersachsen, Deutschland. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 9 лютого 2022.
  96. ↑ Kreikenbohm, Philip (27 липня 2018). Infinity Trophy (2018). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  97. ↑ Kreikenbohm, Philip (10 січня 2015). GSW The Turnover – Event @ Waggonhalle in Marburg, Hessen, Deutschland. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 9 лютого 2022.
  98. ↑ Kreikenbohm, Philip (10 січня 2015). GSW Tag Team Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  99. ↑ Kreikenbohm, Philip (18 серпня 2018). OTT Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  100. ↑ Kreikenbohm, Philip (9 липня 2017). Progress Atlas Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  101. ↑ Kreikenbohm, Philip (25 липня 2018). Progress Unified World Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  102. ↑ Kreikenbohm, Philip (3 квітня 2009). PWF North-European Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  103. ↑ Kreikenbohm, Philip (21 квітня 2018). PWG World Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  104. ↑ Pro Wrestling Illustrated (PWI) 500 for 2018. cagematch.net. Процитовано 29 вересня 2018.
  105. ↑ Kreikenbohm, Philip (28 жовтня 2006). 20 man Halloween Rumble (2006). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  106. ↑ Kreikenbohm, Philip (26 травня 2007). RoE King of Europe #1 Contenders Championship Tournament (2007). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  107. ↑ Kreikenbohm, Philip. TNT World Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 13 вересня 2022.
  108. ↑ Kreikenbohm, Philip (2 жовтня 2010). wXw Unified World Wrestling Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  109. ↑ Kreikenbohm, Philip (3 березня 2013). wXw World Tag Team Championship. Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  110. ↑ Kreikenbohm, Philip (7 березня 2010). wXw 16 Carat Gold Tournament (2010). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  111. ↑ Kreikenbohm, Philip (4 жовтня 2015). wXw World Tag Team Tournament (2015). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  112. ↑ Kreikenbohm, Philip (8 жовтня 2017). World Tag Team League (2017). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  113. ↑ Kreikenbohm, Philip (8 серпня 2019). Ambition 11 Tournament (2019). Cagematch – The Internet Wrestling Database. Процитовано 1 грудня 2020.
  114. ↑ Stoughton, Derek (22 березня 2019). 2018 Wrestling Observer Newsletter Awards Revealed. Wrestling Rumors. Процитовано 23 березня 2019.
  115. ↑ BONUS SHOW: Wrestling Observer Newsletter Awards. Post Wrestling. 17 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  116. ↑ Meltzer, Dave (5 березня 2020). March 13, 2020 Observer Newsletter: 40th Annual Awards Issue. Wrestling Observer Newsletter. Процитовано 8 березня 2020.
  117. ↑ Meltzer, Dave. March 1, 2021, Wrestling Observer Newsletter 2020 awards issue, Elimination Chamber. Figure4Weekly. Wrestling Observer Newsletter. Процитовано 26 лютого 2021.
  118. ↑ WWE Intercontinental Championship. World Wrestling Entertainment (WWE).
  119. ↑ WWE United Kingdom Championship. World Wrestling Entertainment (WWE).

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гюнтер_(реслер)&oldid=42358253