Гіропор березовий синіючий
| Гіропор березовий синіючий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Gyroporus cyanescens (Bull.) Quél. 1886 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Leccinum constrictum (Pers.) Gray 1821 Boletus constrictus Pers. 1801 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Гіропор березовий синіючий або синяк (Gyroporus cyanescens) — вид базидіомікотових грибів родини Gyroporaceae.
Будова[ред. | ред. код]
Шапинка 5-10 (15) см у діаметрі, кремова, жовтувата, вохряно-жовта, з віком іноді вохряно-коричнювата, суха, тонковолокниста, лускатоповстиста, від дотику синіє. Шкірка не знімається. Трубчастий шар білий, пізніше жовтуватий. Пори білі, згодом жовтуваті, від дотику синіють. Спори безбарвні, 8-11(14) Х 4,5-6(7) мкм. Спорова маса біла. Ніжка (3)58(12) Х 1-3(4) см, щільна, з віком з порожнинами, вгорі біла, донизу — кольору шапки. М'якуш крихкий, білий або жовтуватий, при розрізуванні на повітрі швидко синіє, з приємним запахом і смаком.
Поширення[ред. | ред. код]
Гіропор синіючий поширений в Азії, Австралії, Північній Америці та Європі. У Китаї відомий з провінції Гуандун і Юньнань. Гриб зустрічається в евкаліптових лісах в Австралії[1]. У Північній Америці гриб широко поширений на схід від Скелястих гір[2]. G. cyanescens var. violaceotinctus повідомлялося з Японії[3].
Вважається червонокнижним в деяких країнах[4].
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
В Україні росте у листяних і мішаних лісах, переважно під березою, плодові тіла з'являються у червні — жовтні.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Дуже добрий їстівний гриб. Використовують свіжим. Схожий на Gyroporus castaneus (Гіропор каштановий).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hilton RN. (1972). Mycology in Western Australia. Bulletin of the British Mycological Society. 7 (1): 27—8. doi:10.1016/S0007-1528(73)80030-6.
- ↑ Kuo M. (2007). 100 Edible Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: The University of Michigan Press. с. 169–71. ISBN 0-472-03126-0.
- ↑ Nagasawa E. (2001). Taxonomic studies of Japanese boletes. I. The genera Boletinellus, Gyrodon and Gyroporus. Reports of the Tottori Mycological Institute (Japanese) . 1 (39): 1—27. ISSN 0388-8266.
- ↑ Синець. Опис, де росте, схожі види. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 92—93.
Посилання[ред. | ред. код]
- Index Fungorum [Архівовано 10 червня 2011 у Wayback Machine.]