Гіропор березовий синіючий
| ?Гіропор березовий синіючий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Підцарство: | Вищі гриби (Dikarya) |
| Відділ: | Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Болетальні (Boletales) |
| Родина: | Gyroporaceae |
| Рід: | Gyroporus |
| Вид: | Гіропор березовий синіючий |
| Біноміальна назва | |
| Gyroporus cyanescens (Bull.) Quél. 1886 | |
| Синоніми | |
| Leccinum constrictum (Pers.) Gray 1821 Boletus constrictus Pers. 1801 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Category:Gyroporus cyanescens |
 EOL: | 195240 |
 NCBI: | 80648 |
| MB: | 356882 |
| IF: | 356882 |
Гіропор березовий синіючий або синяк (Gyroporus cyanescens) — вид базидіомікотових грибів родини Gyroporaceae.
Шапинка 5-10 (15) см у діаметрі, кремова, жовтувата, вохряно-жовта, з віком іноді вохряно-коричнювата, суха, тонковолокниста, лускатоповстиста, від дотику синіє. Шкірка не знімається. Трубчастий шар білий, пізніше жовтуватий. Пори білі, згодом жовтуваті, від дотику синіють. Спори безбарвні, 8-11(14) Х 4,5-6(7) мкм. Спорова маса біла. Ніжка (3)58(12) Х 1-3(4) см, щільна, з віком з порожнинами, вгорі біла, донизу — кольору шапки. М'якуш крихкий, білий або жовтуватий, при розрізуванні на повітрі швидко синіє, з приємним запахом і смаком.
Гіропор синіючий поширений в Азії, Австралії, Північній Америці та Європі. У Китаї відомий з провінції Гуандун і Юньнань. Гриб зустрічається в евкаліптових лісах в Австралії[1]. У Північній Америці гриб широко розповсюджений на схід від Скелястих гір[2]. G. cyanescens var. violaceotinctus повідомлялося з Японії[3].
Вважається червонокнижним в деяких країнах[4].
В Україні росте у листяних і мішаних лісах, переважно під березою, плодові тіла з'являються у червні — жовтні.
Дуже добрий їстівний гриб. Використовують свіжим. Схожий на Gyroporus castaneus (Гіропор каштановий).
- ↑ Hilton RN. (1972). Mycology in Western Australia. Bulletin of the British Mycological Society. 7 (1): 27—8. doi:10.1016/S0007-1528(73)80030-6.
- ↑ Kuo M. (2007). 100 Edible Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: The University of Michigan Press. с. 169–71. ISBN 0-472-03126-0.
- ↑ Nagasawa E. (2001). Taxonomic studies of Japanese boletes. I. The genera Boletinellus, Gyrodon and Gyroporus. Reports of the Tottori Mycological Institute (Japanese) . 1 (39): 1—27. ISSN 0388-8266.
- ↑ Синець. Опис, де росте, схожі види. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 92—93.
- Index Fungorum [Архівовано 10 червня 2011 у Wayback Machine.]