Евкаліпт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Евкаліпт
Листя і квітки Eucalyptus melliodora
Листя і квітки Eucalyptus melliodora
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Миртові (Myrtaceae)
Рід: Евкаліпт (Eucalyptus)
L'Hér.
Природний ареал
Природний ареал
Види

Понад 800, див. Список видів роду Евкаліпт

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eucalyptus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eucalyptus
IPNI: 27534-1
ITIS logo.svg ITIS: 27187
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3932
Fossilworks: 261144

Евкалі́пт — рід дерев і деяких кущів родини миртові, представники якого насамперед поширені в деревній флорі Австралії.

Існує більш ніж 700 видів евкаліптів, більшість походить з Австралії, деякі — з островів Нової Гвінеї та Індонезії, а один вид — з Філіппінських островів. Багато видів були інтродуковані в посушливих районах інших частин світу, зокрема в Каліфорнії, Африці, Південній Європі, Індії та Китаї.

Звичайно дерева евкаліптів сягають до 100 метрів заввишки з діаметром стовбура понад 3 метри. Висота евкаліптів різна й залежить від конкретного виду. Звісно, не всі вони досягають таких гігантських розмірів. Є серед них і карлики, що ледве досягають 2-3 метрів заввишки, і навіть чагарники.

Уперше європейці побачили евкаліпт на його батьківщині, острові Тасманія, понад 200 років тому. 1777 року його насіння вперше привезли до Англії, де воно й було посіяно.

Завдяки цінній деревині і здатності швидко рости евкаліптові ліси культивують майже у всіх тропічних і субтропічних країнах. Добре акліматизувалися ці рослини та в Грузії на Чорноморському узбережжі Кавказу. Тут культивується понад 30 видів. Але в цьому регіоні вони не досягають таких величезних розмірів. (див.: Батумський ботанічний сад)

Евкаліпти — вічнозелені рослини. Їх листя посилено випаровує вологу, а тому ці рослини сприяють осушенню заболочених місцевостей. Через швидкий ріст їм потрібна велика кількість води, що призводить до осушення ґрунту. Один дорослий евкаліпт може протягом року випаровувати 14 т води. Відсутність кущів поблизу евкаліптових лісів пояснюється тим, що евкаліпти своїм величезним корінням забирають з ґрунту воду. У наш час[коли?] найвищими деревами є два королівські евкаліпти. Один з них росте на горі Бау-Бау в Квінсленді та має висоту 99,4 м, а другий — у долині річки Стікс, на острові Тасманія. Його висота сягає 98,1 м. Їх вік 350 і 400 років.

Евкаліпт росте дуже швидко і до сторічного віку досягає висоти 100 м. Особливо швидкий ріст відбувається у перше десятиліття, коли щороку дерево виростає на 4-5 м. Потім ріст сповільнюється. Через 20-30 років евкаліпт досягає висоти 35 м при діаметрі стовбура як у 200-річного дуба. Деревна маса 25-річного евкаліпта у 200 разів перевищує деревну масу дуба, що має такий же вік. П'ятирічні евкаліпти утворюють справжній ліс.

Евкаліпти називають деревами без тіні, оскільки пластини їх листків розташовані паралельно до сонячного проміння і повністю його пропускають. Цікавою особливістю цих дерев є здатність щорічно міняти кору, яка згодом звисає і сповзає зі стовбура у вигляді лахміття.[1] На перший погляд здається, що хтось обдер з дерева кору.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Eucalyptus globulus. Ботанічний малюнок з книги Köhler's Medizinal-Pflanzen (1887)
Eucalyptus macrocarpa. Процес скидання кришечки і розпускання квітки

Високі (до 100 метрів), переважно смолисті дерева.

Листя суцільне, синьо-зелене, пахуче, вигнуте як криві шаблі, повернуті ребром до сонця, внаслідок чого ці дерева майже не дають тіні, листя не опадає, а лущиться і опадає старий шар кори.[1]

Цвіт — у щітках або в головчатих суцвіттях; чашечка відвалюється у вигляді кришечки

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Листові залози багатьох видів евкаліпта, особливо Eucalyptus salicifolia та Eucalyptus globulus, містять у собі від 0,3 до 4,5 % ефірної (евкаліптової) олії, головний компонент якої — цінеол (до 80 %), а також дубильні речовини, галотаніни, кумарова та корична кислоти.

Морозостійкість[ред. | ред. код]

Більшість евкаліптів не терплять сильних холодів. Евкаліпти добре себе почувають в різних умовах клімату, але зазвичай пошкоджуються морозом від -5 ° C (23 ° F); Але є і винятки, наприклад два підвиди евкаліпта: E. pauciflora subsp. niphophila та E. pauciflora subsp, який здатний витримати холод і мороз до приблизно -20 ° C (−4 ° F). Кілька інших видів, особливо з високого плато та гір центральної Тасманії, такі як евкаліпт coccifera, Eucalyptus subcrenulata та евкаліпт gunnii, також отримали надзвичайно холодостійкі форми, і їх насіння заготовляється з цих генетично витривалих штамів, а потім висаджується в холодних регіонах світу.

Використання[ред. | ред. код]

З деяких видів евкаліпта одержують цінну ефірну олію. Евкаліптову олію переважно використовують у медицині як активний інгредієнт у відхаркувальних ліках і як засіб для інгаляцій. Деякі види евкаліптів мають міцну деревину, наприклад евкаліпт різнобарвний (Eucalyptus diversicolor), відомий також під місцевою назвою карі (Karri)[2]. У будівництві використовують деревину таких видів, як Eucalyptus salicifolia, Eucalyptus botryoides, Eucalyptus globulus, Eucalyptus leucoxylon, Eucalyptus marginata, Eucalyptus obliqua, Eucalyptus resinifera та Eucalyptus siderophloia.

В Австралії деревину евкаліптів використовують як тверде паливо. Кору евкаліптів використовують як сировину для целюлозно-паперової промисловості, а також як засіб для дублення.

Евкаліпти дуже цінують за деревину, яка не гниє, її швидкий ріст, лікарські і фармацевтичні якості та за здатність інтенсивно випаровувати вологу.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в (рос.)Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (с.:413)
  2. В. В. Петров «Четыре недели в Южном полушарии (впечатления ботаника)», Москва, «Мысль», 1981, стр. 12-13


Посилання[ред. | ред. код]