Евкаліпт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Евкаліпт
Листя і квітки Eucalyptus melliodora
Листя і квітки Eucalyptus melliodora
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Миртові (Myrtaceae)
Рід: Евкаліпт (Eucalyptus)
L'Hér.
Природний ареал
Природний ареал
Види
Понад 800, див. Список видів роду Евкаліпт
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eucalyptus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eucalyptus
EOL logo.svg EOL: 29916
IPNI: 27534-1
ITIS logo.svg ITIS: 27187
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3932
Fossilworks: 261144

Евкалі́пт (Eucalyptus, від грец. ευκάλυπτος — «добре вкритий») — рід дерев і деяких кущів родини Миртові, представники якого домінують у деревній флорі Австралії.

Існує більш ніж 700 видів евкаліптів, більшість походять з Австралії, деякі — з островів Нової Гвінеї та Індонезії, а один вид — з Філіппінських островів. Багато видів були інтродуковані в посушливих районах інших частин світу, зокрема в Каліфорнії, Африці, Південній Європі, Індії і Китаї.

На батьківщині евкаліпта, в Австралії, було виявлене дерево заввишки 189 метрів. Стовбур евкаліпта заввишки 155 м був в діаметрі 25 м. Тепер там таких велетнів, на жаль, не зустрінеш — вони знищені. Звичайно дерева евкаліптів досягають висоти 100—155 метрів. Слід, проте, відразу ж попередити, що висота евкаліптів різна, адже серед них налічується 525 видів. І не всі вони досягають таких гігантських розмірів. Є серед них і карлики, що ледве досягають 2-3 метрів у висоту, є навіть чагарники.

Вперше європейці побачили евкаліпт на його батьківщині, острові Тасманія, більше 200 років тому. В 1777 році його насіння вперше привезено і посіяно в Англії.

Завдяки цінній деревині і здатності швидко рости евкаліптові ліси культивують майже у всіх тропічних і субтропічних країнах. Добре акліматизувалися ці «хмарочоси» рослинного світу і в Грузії на Чорноморському узбережжі Кавказу. Тут культивується понад 30 видів. Але, на жаль, вони не досягають таких величезних розмірів. (див.: Батумський ботанічний сад)

Евкаліпти — вічнозелені рослини. Їх листя посилено випаровує вологу. Тому ці «природні насоси» сприяють осушенню заболочених місцевостей. Через швидкий ріст їм потрібна велика кількість води, що приводить до висушування ґрунту. Один дорослий евкаліпт може протягом року випаровувати 14 т води. Відсутність кущів поблизу евкаліптових лісів пояснюється тим, що евкаліпти своїм величезним корінням забирають з ґрунту воду. В наш час[Коли?] найвищими деревами є два королівські евкаліпти. Один з них знаходиться на горі Бау-Бау в Квінсленді і має висоту 99,4 м, а другий — в долині річки Стікс, на острові Тасманія. Його висота досягає 98,1 м. Їх вік 350 і 400 років.

Евкаліпт росте дуже швидко і до сторічного віку досягає висоти 100 м. Особливо швидкий ріст спостерігається в перше десятиліття, коли щороку дерево виростає на 4-5 м. Потім ріст сповільнюється. Через 20-30 років евкаліпт досягає висоти 35 м при діаметрі стовбура, як у 200-річного дуба. Деревна маса 25-річного евкаліпта в 200 разів перевищує деревну масу дуба, що має такий же вік. П'ятирічні евкаліпти утворюють справжній ліс.

Евкаліпти називають деревами без тіні, оскільки пластини їх листків розташовані паралельно до сонячного проміння і повністю його пропускають. Здалека здається, що евкаліптовий ліс вабить прохолодною тінню, але, на жаль, замість відпочинку в тіні там не знайти нічого, окрім пекучих променів сонця. Цікавою особливістю цих дерев є здатність щорічно міняти кору, яка згодом звисає і сповзає зі стовбура у вигляді лахміття.[1] На перший погляд здається, що хтось обдер з дерева кору.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Eucalyptus globulus. Ботанічний малюнок з книги Köhler's Medizinal-Pflanzen (1887).
Eucalyptus macrocarpa. Процес скидання кришечки і розпускання квітки.

Високі (від 90 до 155 м), красиві, в основному смолисті дерева.

Листя суцільне, синьо-зелене, пахуче, вигнуте як криві шаблі, повернуті ребром до сонця, в наслідок чого ці дерева майже не дають тіні, не опадає, а лущиться і опадає старий шар кори.[1]

Цвіт — в щітках або в головчатих суцвіттях; чашечка відвалюється у вигляді кришечки

Хімічний склад[ред.ред. код]

Листові залози багатьох видів евкаліпта, особливо Eucalyptus salicifolia і Eucalyptus globulus, містять в собі від 0,3 до 4,5 % ефірної (евкаліптової) олії, головний компонент якої — цінеол (до 80 %), а також дубильні речовини, галлотаніни, кумарова та коричневі кислоти.

Використання[ред.ред. код]

З деяких видів евкаліпта одержують цінну ефірну олію. Евкаліптова олія в основному використовується в медицині як активний інгредієнт у відхаркувальних ліках і як засіб для інгаляцій. Деякі види евкаліптів мають незвичайно міцну деревину, наприклад евкаліпт різнобарвний (Eucalyptus diversicolor), відомий також під місцевою назвою Каррі (Karri)[2]. У будівництві використовується деревина таких видів, як Eucalyptus salicifolia, Eucalyptus botryoides, Eucalyptus globulus, Eucalyptus leucoxylon, Eucalyptus marginata, Eucalyptus obliqua, Eucalyptus resinifera і Eucalyptus siderophloia.

В Австралії деревина евкаліптів використовується як тверде паливо. Кора екаліптов використовується як сировина для целюлозно-паперової промисловості, а також як засіб для дублення.

Евкаліпти дуже цінують за деревину, яка не гниє, швидкий ріст, лікарські і фармацевтичні якості, і за велику силу випаровування.[1]

Види[ред.ред. код]

Докладніше див. Список видів роду Евкаліпт.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в (рос.)Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (с.:413)
  2. В. В. Петров «Четыре недели в Южном полушарии (впечатления ботаника)», Москва, «Мысль», 1981, стр. 12-13

Посилання[ред.ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.