Давид Сімансон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид Сімансон
Народився 4 квітня 1859(1859-04-04)
Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер 13 січня 1933(1933-01-13) (73 роки)
Рига, Латвія
Поховання Братський цвинтар (Рига)d
Громадянство
(підданство)
Flag of Latvia.svg Латвія
Діяльність офіцер
Учасник Російсько-японська війна
Військове звання генерал
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Order of Lāčplēsis

Давид Сімансон (Давідс Сімансонс) (латис. Dāvids Sīmansons, 4 квітня 1859, Ліфляндськая губернія, Російська імперія — 13 грудня 1933, Рига, Латвія) — перший головнокомандувач латвійської армії, генерал латвійської армії і генерал-майор російської армії. Кавалер військового ордена Лачплесіса. Колишній військовий міністр Латвії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 квітня 1859 року в Вольмарском повіті в родині сільськогосподарських працівників. Закінчив Лимбажську повітову школу. У 1880 році починає свою військову кар'єру, добровільно вступивши в 115-й піхотний Вяземський полк російської армії. Потім закінчує школу юнкерів. У 1894 році закінчив Академію Генерального штабу. Потім командував полком. Брав участь в російсько-японській війні, де в бою був контужений. У 1910 році був підвищений до полковника. У 1912 році призначений командиром 66-ї піхотної Бутирській полку. Потім брав участь у Першій світовій війні. У 1915 році отримав чин генерал-майора. Був призначений командиром 2-ї бригади 17-ї піхотної дивізії. У 1917 році пішов на пенсію.

У 1919 році призначений першим головнокомандувачем латвійської армії. Був військовим міністром Латвії. Брав участь у громадянській війні. Після тривалої хвороби помер в 1933 році. Похований на Братському кладовищі в Ризі.

Посилання[ред. | ред. код]