Девід Фостер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Фостер
DavidFosterHWOFMay2013.jpg
Основна інформація
Дата народження 1 листопада 1949(1949-11-01)[1][2][3] (70 років)
Місце народження Вікторія, Канада[4]
Роки активності 1971 — тепер. час
Громадянство Канада
Професії автор пісень, музичний продюсер, музикант
Освіта Університет Південної Каліфорнії
Нагороди
Офіцер ордену Канади

Grammy Award for Best R&B Songd (1979)

Grammy Award for Best Musical Theater Albumd (1982)

Grammy Award for Producer of the Year, Non-Classicald (1984)

Grammy Award for Best Arrangement, Instrumental and Vocalsd (1984)

Juno Award for Instrumental Album of the Yeard (1986)

премія Джека Річардсона найкращому продюсеру рокуd (1986)

Grammy Award for Best Arrangement, Instrumental and Vocalsd (1986)

премія Джека Річардсона найкращому продюсеру рокуd (1985)

Juno Award for Instrumental Album of the Yeard (1987)

Juno Award for Instrumental Album of the Yeard (1989)

Grammy Award for Album of the Yeard (1991)

Grammy Award for Record of the Yeard (1991)

Grammy Award for Producer of the Year, Non-Classicald (1991)

Grammy Award for Record of the Yeard (1993)

Grammy Award for Album of the Yeard (1993)

Grammy Award for Best Arrangement, Instrumental and Vocalsd (1993)

Grammy Award for Producer of the Year, Non-Classicald (1993)

Grammy Award for Album of the Yeard (1996)

Grammy Award for Best Arrangement, Instrumental and Vocalsd (1996)

Музична зала слави Канадиd (1998)

Primetime Emmy Award for Outstanding Original Music and Lyricsd (2003)

Grammy Award for Best Traditional Pop Vocal Albumd (2007)

Grammy Award for Best Traditional Pop Vocal Albumd (2010)

премія Гораціо Елджераd

Канадська Алея славиd (2002)

davidfoster.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Девід Фостер (англ. David Foster; нар. 1 листопада 1949) — канадський співак і клавішник, більш відомий як один з найуспішніших продюсерів в історії популярної музики. На його рахунку 16 нагород «Греммі», з них три — в номінації «кращий продюсер року». За благодійні починання Фостер і його дружина, Лінда Томпсон, удостоєні Ордена Канади.

Біографія[ред. | ред. код]

Підлітком Фостер підігравав Чаку Беррі, а в 1970-і брав участь в якості сесійного музиканта в записах Джона Леннона, Джорджа Харрісона, Майкла Джексона, Дайани Росс, Барбри Стрейзанд, Рода Стюарта і Томмі Болін. Також він грав у складі групи «Skylark». Написав саундтрек до фільму «Вогні святого Ельма».

Комерційний успіх в якості продюсера прийшов до Фостера в 1984 році, коли записані ним для Chicago («Chicago 17») і Лайонела Річі («Can not Slow Down») альбоми виграли цілий букет «Греммі», в тому числі за кращий альбом року. Своїми масштабно задуманими і бездоганно записаними ліричними композиціями на романтичні теми («баладами») він багато в чому визначив музичний жанр «adult contemporary». Записані Фостером композиції в цілому очолювали американські чарти продажів протягом 42 тижнів.

Кульмінацією кар'єри Фостера стала робота на початку 1990-х з голосистими поп-дівами Уїтні Х'юстон (саундтрек до фільму «Охоронець»), Наталі Коул («Unforgettable») і особливо Селін Діон («Falling into You»), кожна з яких додала в його скарбничку по «Греммі» за альбом року. Він також записував суперхіти для Мераї Кері («Heartbreaker»), Тоні Брекстон («Un-Break My Heart») і Мадонни («You'll See»). Разом з Бейбіфейсом написав пісню «The Power of the Dream», яку на відкритті Олімпійських ігор в Атланті виконала Селін Діон.

До кінця 1990-х в музичних колах почалася реакція проти продюсіруемом Фостером матеріалу, який стали називати зайве рафінованим і бездушним. Незважаючи на дедалі частіші нападки музичних критиків, Фостер продовжує працювати в форматі «adult contemporary» (сучасна поп-музика для дорослих слухачів) з такими виконавцями, як Джош Гробан і Майкл Бублей.

Особисте життя[ред. | ред. код]

З 1991 по 2005 рік був одружений з актрисою і поетесою Ліндою Томпсон, разом з якою вони створили кілька пісень, однією з найбільш відомих з них є No Explanation, написаної для фільму «Красуня» (1990).

У 2007 році одружився з моделлю і теледівою Іоландою Хадід, і став вітчимом супермоделей Джіджі і Беллі Хадід. У 2017 році пара розлучилася.

З 2017 зустрічається з американською актрисою Кетрін МакФі, яка молодша за Девіда на 35 років.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • Skylark (self-titled) (1972)
  • Skylark — 2 (1974)
  • Attitudes (self-titled) (1976)
  • Attitudes — Good News (1977)
  • Airplay (self-titled) (1980)
  • David Foster — The Best of Me (1983)
  • David Foster (self-titled) (1986)
  • David Foster — The Symphony Sessions (1988)
  • David Foster — Time Passing (1989)
  • David Foster — River of Love (1990)
  • David Foster — Rechordings (1991)
  • David Foster — A Touch Of David Foster (1992)
  • David Foster — The Christmas Album (1993)
  • David Foster — Love Lights The World (1994)
  • David Foster — The Best Of Me: A Collection of David Foster's Greatest Works (2000)
  • David Foster — O Canada — with Lara Fabian (2001)
  • David Foster — Love Stories (2002)
  • David Foster — Teko's Theme — with Nita Whitaker (2003)
  • David Foster — The Best Of Me — Original Recording Remastered (2004)
  • David Foster — Hitman: David Foster and Friends (2008)

Сингли[ред. | ред. код]

  • 1985 — Love Theme From St. Elmo's Fire (US #15)
  • 1986 — Best of Me (duet with Olivia Newton-John)
  • 1988 — «Winter Games (Can't You Feel It)» — Official theme song for the Calgary 1988 Winter Olympics

Примітки[ред. | ред. код]