Вогні святого Ельма

Вогонь святого Ельма — тривалий електричний розряд, який виникає при великій напруженості електричного поля в атмосфері у вигляді сяйливих пучків на гострих кінцях предметів. Блакитне, зелене або фіолетове світіння супроводжується потріскуванням. За фізичною природою ці розряди — особлива форма коронного розряду.
Це явище можна спостерігати при сильній напруженості електричного поля поблизу загострених об'єктів. Воно часто проявляється у вигляді фіолетових або зеленуватих шлейфів або пучків, особливо добре видимих у темряві. Типові об'єкти, на яких виникає це явище: блискавковідводи, флюгери, щогли кораблів, кінчики крил і носи літаків, лінії електропередач[1][2].
Розряд виникає внаслідок утворення плазми (відриву електронів та протонів у атомах газів) під дією електричного поля. Оскільки електричне поле посилюється в областях високої кривизни предметів, туди стікається заряд і розряди виникають на кінцях, вістрях. Позаяк повітря в нормальних умовах здебільшого складається з азоту та кисню, то плазма світиться фіолетовим кольором. В інших газових сумішах колір буде інакший[3].
Хоча умови, що породжують вогні Святого Ельма, найчастіше виникають під час гроз, вони можуть утворюватися в снігопад чи за присутності в повітрі вулканічного попелу[1].
Явище назвали на честь святого Ельма (відомий також як святий Еразм), який вважається покровителем моряків. Моряки вважали, що вогні Ельма — послання від їхнього покровителя, що він узяв корабель під своє заступництво. Оскільки вогні зазвичай з'являлися тоді, коли пік шторму вже позаду, моряки раділи їм і сприймали як щасливий знак. Вони вірили, що, якщо на кінцях корабельних щогл з'явилися ці вогні, то корабель обов'язково повернеться в рідну гавань[2].
Але саме явище згадується ще у творах Юлія Цезаря («Про африканську війну», 47) та Плінія Старшого («Природнича історія», книга 2, параграф 101). Китайський адмірал Чжен Хе та його соратники за династії Мін у XV ст. згадували розряди як божественну ознаку заступництва Тяньфей, богині мореплавців[4].
Поляки на території України вважали це явище наслідком «руських чарів», як зафіксовано в 1633 році в «Острозькому літописці»[5].
-
Святий Ельм. Картина XVI ст.
-
На кабіні літака (вигляд зсередини літака)
-
На крилі літака
- ↑ а б WMO. Saint Elmo's Fire. International Cloud Atlas (англ.). Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ а б Saint Elmo’s fire | Electricity, Plasma, Lightning | Britannica. www.britannica.com (англ.). 2 серпня 2025. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ "What causes the strange glow known as St. Elmo's Fire? Is this phenomenon related to ball lightning?". Scientific American (англ.). Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ Dreyer, Edward L. (2006). Zheng He: China and the oceans in the early Ming dynasty, 1405-1433. The library of world biography. New York: Pearson Longman. с. 191-199. ISBN 978-0-321-08443-9.
- ↑ Диса, Катерина (2008). Демонізація сусідів, опонентів і ворогів / Історія з відьмами. Київ: Критика. с. 113.
- Вогні святого Ельма на літаку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Video of St. Elmo's fire [Архівовано 20 лютого 2007 у Wayback Machine.] (around 2:00 in the left window)
- Вогні святого Ельма [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]