Держава Божа 2053 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Держава Божа 2053 року
Država Božja 2053.
Жанрутопія, наукова фантастика, антиутопія
АвторІво Брешан
Мовахорватська
Опубліковано2003
ВидавництвоХорватія «SysPrint»
ISBN9789532320251

Держа́ва Бо́жа 2053 ро́ку (хорв. Država Božja 2053.) — роман-утопія Іво Брешана, частина трилогії, яку, крім цього роману, складають твори «Астарот» (див. також Астарот) і «Чортове нутро». «Держава Божа 2053 року» подає картину тоталітаризму в майбутньому, тоді як «Астарот» зображує тоталітаризм у минулому, а «Чортове нутро» — в розрізі сьогодення.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Історичне тло

[ред. | ред. код]

У цій версії розвитку світу Хорватія вступила в Європейський Союз, який наприкінці 2010-х років було федералізовано і перетворено на Федеральний Європейський Регіон (ФЄР).

У 2020-х роках на тлі валу корупції, рецесії і економічної кризи на політичну сцену вийшла новоспечена «Хорватська християнсько-соціальна партія», лівацька партія на чолі з харизматичним Тео Торлаком.

Після перемоги було оголошено національну диктатуру. Тео Торлак проголошується довічним президентом, а всі інші партії розпущено і заборонено. Новою нормою стає теократична диктатура, а нову владу формує Церква. Після відібрання заводів та інших виробництв, які належали іноземним компаніям, Хорватію виганяють з ФЄР і встановлюють для неї торговельне ембарго, а Торлак закриває всі кордони і оголошує еміграцію незаконною.

Під його теократичною владою християнство стає обов'язковою релігією, тоді як атеїзм і всі інші релігії опиняються поза законом, запроваджено новий код одягу, а більшість сучасної музики оголошено сатанинською та заборонено. По всій країні відкриваються «реабілітаційні» центри, де карних злочинців, непокірну молодь і політичних противників піддають катуванням і наркотизують, щоб домогтися їх повної покори.

Дія твору

[ред. | ред. код]

Дія розгортається 2053 року, через 27 років після приходу до влади Торлака. В основі сюжету зусилля окремих представників сім'ї Локо, спрямовані на те, щоб якось вижити в такому світі, де більшість народилася і жила до часів Торлака. Кінцівка роману схожа на кінцівку «Астарота» — символіка Христа.

Цитати

[ред. | ред. код]

— Чи думаєте, що Любичич був одержимий Сатаною, коли це зробив?
— Виключено. Якби був, ніколи б не напав на Божого службовця.
— Як це? Та ж це загальновідомо, що Сатана відвертає людей від Бога.
— Господи Боже, повірте, мені цього ніколи не вдавалося збагнути. Якщо Сатана у пеклі мучить тих, які згрішили проти Бога, то він має бути на боці Бога. Він карає його ворогів. Тож він, мабуть, є чимось на зразок Божої поліції.

Оригінальний текст (хор.)
Mislite li da je Ljubičić bio opsjednut Sotonom kad je ono napravio?

- Isključeno. Da je bio, nikad ne bi napao Božjeg službenika, - Kako to? Pa opće je poznato da Sotona odvraća ljude od Boga.

- Gospodo oci, vjerujte mi, to nikada nisam uspio shvatiti. Ako Sotona u paklu muči one koji su zgriješili protiv Boga, onda on mora biti na Božjoj strani. Kažnjava njegove neprijatelje. Dakle, trebao bi biti nešto kao Božja policija

Посилання

[ред. | ред. код]