Ембарго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Емба́рго (від ісп. embargo, embargar — накладати арешт, перешкоджати, заважати. Походить від лат. imbarricare — перешкоджати, заважати) — торговельно-економічні обмеження:

  1. Накладення державою заборони на ввіз з інших держав чи вивіз із держави золота, іноземної валюти, окремих товарів, зброї та ін.
  2. Заборона державною владою заходу в свої порти іноземних кораблів або їх виходу.
  3. Часткове або повне припинення торгівлі з деякими країнами за рішенням ООН або іншої міждержавної організації як репресивний захід до певної держави за порушення Статуту ООН або інших негативних дій.
  4. ембарго — надання відкритого доступу до повних текстів наукових статей академічним видавництвом через певний проміжок часу після їх публікації.

Цілями ембарго можуть бути репресії стосовно іншої держави, бажання завдати їй матеріальної шкоди. див. також ембарго (журналістика).

Історія[ред. | ред. код]

«Заповідні товари» – товари, для яких у Московській державі наприкінці 16 – у 1-й пол. 17 ст. існувала заповідь-заборона на їх імпорт і експорт. Зокрема, царським урядом з ідеологічних, економічних чи політичних причин заборонявся імпорт і експорт хрестів, хліба, солі, воску, міді, селітри. Для українського експорту наприкінці 16 – у 1-й пол. 17 ст. особливе значення мала заборона ввозу в Московське царство горілки й тютюну. Для боротьби із забороненим імпортом на кордонах Московії була поставлена сторожа й влаштовувалися "засіки". До порушників вживалися репресії аж до смертної кари. Однак боротьба з імпортом у Московію горілки й тютюну не була послідовною, оскільки московські виробники цих товарів не могли задовольнити санкціоновані царським урядом масові закупівлі тютюну та горілки для царських кабаків. За таких умов імпорт цих товарів з Гетьманщини неухильно зростав, що сприяло інтенсифікації українського сільського господарства і прогресивним змінам у ньому. Укази Петра I про "З.т." 1714–18 були спеціально спрямовані на врегулювання торгівлі з Гетьманщиною для задоволення політичних і фіскальних інтересів Московії та примноження її скарбу[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сидоренко О.Ф. «Заповідні товари» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]