Ембарго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Емба́рго (від ісп. embargo, embargar — накладати арешт, перешкоджати, заважати. Походить від лат. imbarricare — перешкоджати, заважати) — торговельно-економічні обмеження:

  1. Накладення державою заборони на ввіз з інших держав чи вивіз із держави золота, іноземної валюти, окремих товарів, зброї та ін.
  2. Заборона державною владою заходу в свої порти іноземних кораблів або їх виходу.
  3. Часткове або повне припинення торгівлі з деякими країнами за рішенням ООН або іншої міждержавної організації як репресивний захід до певної держави за порушення Статуту ООН або інших негативних дій.
  4. ембарго — надання відкритого доступу до повних текстів наукових статей академічним видавництвом через певний проміжок часу після їх публікації.

Цілями ембарго можуть бути репресії у відношенні до іншої держави, бажання завдати їй матеріальної шкоди. див. також ембарго (журналістика).

Історія[ред.ред. код]

«Заповідні товари» – товари, для яких у Московській державі наприкінці 16 – у 1-й пол. 17 ст. існувала заповідь-заборона на їх імпорт і експорт. Зокрема, царським урядом з ідеологічних, економічних чи політичних причин заборонявся імпорт і експорт хрестів, хліба, солі, воску, міді, селітри. Для українського експорту наприкінці 16 – у 1-й пол. 17 ст. особливе значення мала заборона ввозу в Московське царство горілки й тютюну. Для боротьби із забороненим імпортом на кордонах Московії була поставлена сторожа й влаштовувалися "засіки". До порушників вживалися репресії аж до смертної кари. Однак боротьба з імпортом у Росію горілки й тютюну не була послідовною, оскільки російські виробники цих товарів не могли задовольнити санкціоновані царським урядом масові закупівлі тютюну та горілки для царських кабаків. За таких умов імпорт цих товарів з Гетьманщини неухильно зростав, що сприяло інтенсифікації українського сільського господарства і прогресивним змінам у ньому. Укази Петра I про "З.т." 1714–18 були спеціально спрямовані на врегулювання торгівлі з Гетьманщиною для задоволення політичних і фіскальних інтересів Російської держави та примноження її скарбу[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сидоренко О.Ф. «Заповідні товари» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]