Державний центральний музей музичної культури імені Глінки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державний центральний музей музичної культури імені Глинки
Glinka musical museum in Moscow by shakko 01.jpg
55°46′28″ пн. ш. 37°35′58″ сх. д. / 55.77450000000000330° пн. ш. 37.59969722000000303° сх. д. / 55.77450000000000330; 37.59969722000000303Координати: 55°46′28″ пн. ш. 37°35′58″ сх. д. / 55.77450000000000330° пн. ш. 37.59969722000000303° сх. д. / 55.77450000000000330; 37.59969722000000303
Тип музей
Розташування Росія Росія Москва, вул. Фадєєва, буд. 4
Засновано відкритий у 1912 р.
Директор Михайло Бризгалов, 2010 р.
Сайт glinka.museum
Державний центральний музей музичної культури імені Глінки is located in Росія
Державний центральний музей музичної культури імені Глінки

CMNS: Державний центральний музей музичної культури імені Глінки на Вікісховищі

Державний центральний музей музичної культури імені Глінки — головний російський музей, присвячений музичній культурі Росії і світу.

Історія виникнення в 19 ст.[ред.ред. код]

Князь Одоєвський Володимир федорович
Брати Рубінштейни, Микола — ліворуч (засновник консерваторії)

Музей виник на основі збірок при Московській консерваторії, де роками накопичувались нотні збірки, партітури, особисті речі музикантів, музичні інструменти.

Задовго до збірок консерваторії виникали невеликі збірки в дворянських садибах і палацах обох російських столиць. Москва 18 століття уславилася своїми театрами і оркестрами, сформованими з кріпаків. Гучної слави зажили три кріпацькі театри садиби Кусково, театр Останкіно графа М. П. Шеремєтєва, театр князя М. Б. Юсупова в садибі Архангельське. Надзвичайно цінною була колекція музичних інструментів, зібрана князем В. Ф. Одоєвським, яку після смерті чоловіка передала в консерваторію удова князя (в колекції були скрипки, роялі, спінет родини Медичі з Флоренції). Отримала консерваторія і архів Одоєвського (велика бібліотека, нотні записи народних пісень, їх тексти тощо).

В кінці 1880-х рр. придбали музичні інструменти капельмейстера військових оркестрів А.ф. Ейхгорна, що служив в місті Ташкент і зібрав музичні інструменти народів Азії.

Музей в 20 ст.[ред.ред. код]

Фасад Московської консерваторії

На підмурках цієї збірки в березні 1912 р. урочисто відкрили Музей імені М. Г. Рубінштейна, адже той був засновником Московської консерваторії і її першим директором. Першою залою тодішнього музею став кабінет самого Рубінштейна.

Музей отримав самостійність у воєнний 1943 рік і був перейменований на Державний центральний музей музичної культури. У 1954 році в зв'язку зі 150-річчям з дня народження М. І. Глінки музею надали його ім'я.

Будівля і колекції[ред.ред. код]

З 1964 р. музей розмістили в стародавніх «Троєкурових палатах», кам'яної пам'ятки архітектури Москви 17 ст. В зв'язку з переводом «Троєкурових палат» до складу будівель Держплану СРСР, для музею побудували сучасне приміщення, де він перебуває і нині (вул. Фадєєва,4, ст. метро «Маяковська»). Нове приміщення відкрили для відвідин у 1985 р. Музей має

До складу музею входить особливий науково-дослідницький відділ, що розшукує, купує і відбирає зниклі ноти, книги, платівки, архіви і все те, що має відношення до музичної культури.

Сучасна діяльність[ред.ред. код]

  • лекції
  • екскурсії
  • прослуховування фоноархівних записів за тематикою (Шаляпін, оперні співаки і співачки, класична і сучасна музика, романси тощо)
  • Московський оперний клуб — з 2007 року (заснований 1989 р.)
  • Міжнародні конкурси скрипалів в межах Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського раз на чотири роки.

Музей був місцем натурних зйомок стрічки " Візит до Мінотавра (фільм) ". Музей має декілька філій, серед них -

  • Будинок-музей Шаляпіна (Москва)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • буклети музею