Глінка Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Глінка.
Михайло Іванович Глінка
Зображення
Основна інформація
Дата народження 20 травня (1 червня) 1804(1804-06-01)
Місце народження село Новоспаське Смоленської губернії
Дата смерті 3 (15) лютого 1857(1857-02-15) (52 роки)
Місце смерті Берлін
Країна Російська імперія
Професії композитор, музикант
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?

Миха́йло Іва́нович Глінка (20 травня [1 червня] 1804(18040601) — 3 [15] лютого 1857, Берлін) — російський композитор, засновник російської класичної музики.

Життя і творчість[ред. | ред. код]

Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії. Його прадід був польським шляхтичем з роду Глінок гербу Тшаска (пол. Trzaska) — Вікторин Владислав Глінка (пол. Wiktoryn Władysław Glinka). Після втрати Польщею Смоленська 1654 року В. В. Глінка прийняв московське підданство і перейшов у православ'я. Царська влада зберегла за ним володіння на Смоленщині та шляхетські привілеї, в тому числі герб.

Дитинство композитора минало в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глінки. У 1817 році батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і влаштовують у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті (у 1819 році перейменовано у Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де його гувернером був поет, майбутній декабрист Вільгельм Кюхельбекер. У Петербурзі Глінка бере уроки у провідних музикантів, зокрема в ірландського піаніста і композитора Джона Філда. У пансіоні Глінка знайомиться з О. Пушкіним, який відвідував там свого молодшого брата Лева, Глінкиного однокласника.

1830-го подорожував до Італії, де познайомився з багатьма музикантами, зокрема з Вінченцо Белліні та Гаетано Доніцетті. У 1833—1834 рр. мешкав у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із Зігфрідом Деном. Після повернення до Росії Глинка взявся до роботи над першою своєю першою оперою «Життя за царя» (прем'єра у Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).

9 грудня 1836 року відбулася прем'єра першої опери Глінки — «Життя за царя». Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася 27 листопада 1842 року і виявилася не дуже вдалою, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.

Говорячи про зв'язки композитора з Україною, потрібно зазначити, що Михайло Глінка неодноразово бував у Чернігові та Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських 1838 року працював над оперою «Руслан і Людмила» (написав низку номерів, зокрема баладу Фіна і марш Чорномора), уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського. 1838 роком датуються дві пісні Михайла Глінки, написані на вірші Віктора Забіли: "Не щебечи соловейку" та "Гуде вітер вельми в полі". Його іменем названа вулиця у Чернігові та альтанку в Качанівці. У своїх «Записках» і листах композитор повідомляє, що працював над симфонічною увертюрою «Тарас Бульба» за однойменною повістю Гоголя, але, на жаль, жодного нотного матеріалу цього твору не збереглося. Подібне трапилося і з начерками його опери «Двомужниця». Дані про ці твори також у «Спогадах про М. І. Глінку» потверджує композитор і критик Олександр Сєров, близький знайомий Глінки.

На сороковому році життя Глінка вирушив у тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи в Мадриді та Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» й «Арагонська хота»); у Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глинка повернувся на певний час до Росії; останні роки його життя минули в невпинних мандрівках. Окрім двох опер, Глинка скомпонував багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів. Помер Глінка у Берліні 3 (15) лютого 1857.

Список творів[ред. | ред. код]

М. Глинка і Н. Павліщев «Ліричний альбом», 1829 рік
Опери
Симфонічні твори
  • Симфонія на дві російські теми (1834, закінчив і оркестрував Віссаріон Шебалін)
  • Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський» (1842)
  • Іспанська увертюра № 1 «Блискуче капричіо на тему Арагонської хоти» (1845)
  • «Камаринська», фантазія на дві російські теми (1848)
  • Іспанська увертюра № 2 «Спогади про літню ніч у Мадриді» (1851)
  • «Вальс-фантазія» (1839, 1856)
Камерно-інструментальні твори
  • Соната для альта і фортепіано (незакінчена; 1828, дороблена Вадимом Борисовським в 1932)
  • Блискучий дивертисмент на теми з опери Белліні «Сомнамбула» для фортепіанного квінтету і контрабаса
  • Великий секстет Es-dur для фортепіано та струнного квінтету (1832)
  • «Патетичне тріо» d-moll для кларнета, фагота і фортепіано (1832)
Романси і пісні
  • «Венецианская ночь» (1832)
  • «Я здесь, Инезилья» (1834)
  • «Ночной смотр» (1836)
  • «Сомнение» (1838)
  • «Ночной зефир» (1838)
  • «В крови горит огонь желанья» (1839)
  • «Дивный терем стоит» (1839)
  • «Попутная песня» (1840)
  • «Признание» (1840)
  • «Слышу ли голос твой» (1848)
  • «Заздравный кубок» (1848)
  • «Песнь Маргариты» из трагедии Гете «Фауст» (1848)
  • «Мери» (1849)
  • «Адель» (1849)
  • «Финский залив» (1850)
  • «Молитва» («В минуту жизни трудную») (1855)
  • «Не говори, что сердцу больно» (1856)


Вокальна музика українською мовою[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg М.Глінка Не щебечи, соловейку
Nuvola apps kaboodle.svg М.Глінка Гуде вітер вельми в полі
  • Не щебечи соловейку (на слова В. Забіла)
  • Гуде вітер вельми в полі (на слова В. Забіла)

в перекладах українською мовою[ред. | ред. код]

«Не спокушай мене» («не искушай меня»)
«О пам'ять серця» («память сердца»)
«Переможець» («победитель»)
«До Моллі» («К Молли»)
«Баркарола»
«Жайвір» («Жаворонок»)
Пісня Ільїнішни з драми «Князь Холмський»
«Подорожня пісня» («Попутная песня»)
«Стій, мій коню вороний» («Стой, мой верный, бурный конь»)
«Сумнів» («Сомнение»)
«Прошу, красуне, не співай» («Не пой, красавица, при мне…»)
«На схилах Грузії» («На холмах Грузии»)
«У крові — жар, вогонь бажання» («В крови горит огонь желанья»)
«Я вас любив»
«Я вас люблю»
«Я мить чудову пам'ятаю» («я помню чудное мгновенье»)
«Як любо з тобою мені» («Как сладко с тобою мне быть»)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Глинка М. Жаворонок /Укр. пер. Б.Тена.- К.: Мистецтво, 1954,- 7 с.
  2. ↑ Глинка М. Попутная песня: Для голоса и ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Гос. изд-во изобраз. искусства и музык. лит., 1956,- 7 с.- Лит. текст: рус., укр.
  3. ↑ Глинка М. Нічний парад: «Щоночі в дванадцять годин…»: Для низьк. голосу /Сл. В.Жуковського; Пер. В.Сосюри — X.: Держвидав України, [Б.р.].- 9 с.
  4. ↑ Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.

Література[ред. | ред. код]

українські
  • Єлєна Анфімова про Міхаїла Глинку, Модеста Мусорґського, Соф'ю Ковалєвську, Константіна Ціолковського, Анну Ахматову] / Є. Анфімова. — Київ : Грані-Т, 2009. — 88 с.: іл. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-233-6
  • Кізченко В. І. Глинка Михайло Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 114. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Майбурова К. М. Глинка. — К., 1957;
  • Нагорська В. Глинка і Україна. — К., 1958;
  • Грінченко М. Українська тема в творчості Глинки // Мистецтво. — 1957. — № 2;
  • Виноградов Г. До питання еволюції поліфонічної майстерності М. Глинки // Науково-методичні записки. — К., 1963. — Т. 2;
  • Іщенко Ю. Темброве інтегрування в оркестрових творах М. І. Глинки II Укр. муз-во. — К., 1983. — Вип. 18;
  • Мітєльман Є. Глинка в Качанівці (до 180-річчя від дня народження) // Музика. — 1982. — № 3;
  • Майбурова К. Глинка у Качанівці // Наука і культура. Україна. 1985. — К., 1986. — Вип. 20;
  • Калениченко А. I землею, і піснею поріднені: Українські сторінки творчості М. Глинки II КіЖ. — 1979. — 19 лют.;
  • Гасько М. Шевченків Глинка? (Знахідки, припущення) // КіЖ. — 1979. — 2 верес.;
російські
  • Асафьев Б. В. Глинка. — М., 1947; 1950; Л., 1978.
  • Бернштейн Н. Д. Михаил Иванович Глинка. — СПб., 1904.
  • Вальтер В. Опера Глинки «Руслан и Людмила». — СПб., 1903.
  • Васина-Гроссман В. Жизнь Глинки. — М.: Государственное музыкальное издательство, 1957.
  • Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. Биографически очерк. — М., 1892.
  • Берков В. О. Гармония Глинки. — М., 1948.
  • Ганзбург Г. И. Россини и Глинка: что общего? // Музыка и время. — 2003. — № 5. — С. 32-35.
  • Глинка в воспоминаниях современников / Под ред. А. А. Орловой. — М., 1955.
  • Глинка М. И. Записки и переписка с родными. — СПб., 1887.
  • Державина М. Н. Поиски настоящей церковной музыки // Церковный вестник. — 2004. — № 12
  • Дмитриев А. Н. Музыкальная драматургия оркестра Глинки. — Л., 1957.
  • Ильинский А. А. Михаил Иванович Глинка. Его жизнь и музыкальные произведения. — М., 1908.
  • Канн-Новикова Е. И. М. И. Глинка. Новые материалы и документы. Вып. 1-3. — М.-Л., 1950—1955.
  • Кашкин Н. Д. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1958.
  • Колмовский А. Биография Глинки с приложением портрета и факсимиле. — Смоленск, 1885.
  • Кузнецов К. А. Глинка и его современники. — М., 1926.
  • Ларош Г. А. Избранные статьи о Глинке. — М., 1953.
  • Левашёва О. Е. М. И. Глинка. Т.1-2. — М., 1987—1988.
  • Летопись жизни и творчества М. И. Глинки. М., 1978.
  • Левенсон О. Из области музыки. Глинка: Биография. — М., 1885.
  • Ливанова Т. Н., Протопопов В. В. М. И. Глинка. Т. 1-2. — М., 1955
  • Николаев А. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1904.
  • Оболенский В., Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1885.
  • Одоевский В. Ф. Статьи о М. И. Глинке. — М., 1953.
  • Орлова А. А. Глинка в Петербурге. — Л., 1970.
  • Протопопов В. В. М. И. Глинка. — М., 1949.
  • Протопопов В. В. «Иван Сусанин» Глинки. Музыкально-теоретическое исследование. — М., 1961.
  • Серов А. Н. Воспоминания о Михаиле Ивановиче Глинке. — Л., 1984.
  • Стасов В. В. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1955.
  • Тышко С. В., Мамаев С. Г. Странствия Глинки. Ч. 1-2. — Киев, 2000—2002.
  • Тышко С. В., Куколь Г. В. Странствия Глинки. Ч. 3. — Путешествие на Пиренеи, или Испанские арабески. — Киев, 2011.
  • Успенский В. Глинка.
  • Финдейзен Н. Михаил Иванович Глинка. Очерк его жизни и музыкальной деятельности. — М., 1903.
  • Цуккерман В. А. «Камаринская» Глинки и ее традиции в русской музыке. — М., 1957.
  • Чернов К. «Жизнь за Царя». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1907.
  • Чернов К. «Руслан и Людмила». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1908.
  • Шлифштейн С. Глинка и Пушкин. — М.-Л., 1950.
  • Энгель Ю. Великий баян земли русской, композитор М. И. Глинка. — М., 1904.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глінка_Михайло_Іванович&oldid=23387898