Глінка Михайло Іванович

Глінка Михайло Іванович
Народився	20 травня (1 червня) 1804 Новоспаське, Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер	15 лютого 1857(1857-02-15)[…] (52 роки) Берлін, Королівство Пруссія[…]
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Країна	Російська імперія
Діяльність	композитор
Галузь	опера, симфонія, романтизм, Романс, симфонічна музика і камерна музика
Alma mater	Ліцейський благородний пансіонатd
Вчителі	Зігфрід Вільгельм Денd, Джон Філд, Франческо Базіліd і Шарль Маєр
Знання мов	російська
Жанр	опера, Романс, симфонічна музика і камерна музика
Magnum opus	Патріотична пісня, Руслан і Людмила, Вальс-фантазіяd і Іван Сусанін
Рід	рід Глінокd
Батько	Іван Миколайович Глінкаd
Мати	Євгенія Андріївна Глінка-Земелькаd
Брати, сестри	Людмила Шестаковаd
У шлюбі з	Maria Petrovna Ivanovad
IMDb	ID 0322883
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Іва́нович Глінка (20 травня [1 червня] 1804(18040601) — 3 [15] лютого 1857, Берлін) — російський композитор, засновник російської класичної музики.

Життя і творчість

Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії. Його прадід був польським шляхтичем з роду Глінок гербу Тшаска (пол. Trzaska) — Вікторин Владислав Глінка (пол. Wiktoryn Władysław Glinka). Після втрати Польщею Смоленська 1654 року В. В. Глінка прийняв московське підданство і перейшов у православ'я. Царська влада зберегла за ним володіння на Смоленщині та шляхетські привілеї, в тому числі герб.

Дитинство композитора минало в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глінки.

У 1817 батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і влаштовують у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті (у 1819 перейменовано у Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де його гувернером був поет, майбутній декабрист Вільгельм Кюхельбекер. У Петербурзі Глінка бере уроки у провідних музикантів, зокрема в ірландського піаніста і композитора Джона Філда. У пансіоні Глінка знайомиться з Олександром Пушкіним, який відвідував там свого молодшого брата Лева, Глінкиного однокласника.

У 1830 подорожував до Італії, разом із своїм знайомим (від 1927 року) Миколою Івановим, де познайомився з багатьма музикантами, зокрема з Вінченцо Белліні та Гаетано Доніцетті.

У 1833-1834 мешкав у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із Зігфрідом Деном. Після повернення до Росії Глінка взявся до роботи над першою своєю першою оперою «Життя за царя» (прем'єра у Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).

9 грудня 1836 відбулася прем'єра першої опери Глінки — «Життя за царя». Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася 27 листопада 1842 року і виявилася не дуже вдалою, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.

Говорячи про зв'язки композитора з Україною, потрібно зазначити, що Михайло Глінка неодноразово бував у Чернігові, Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських в 1838 працював над оперою «Руслан і Людмила» (написав низку номерів, зокрема баладу Фіна і марш Чорномора), уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського.

У 1838 датуються дві пісні Михайла Глінки, написані на вірші Віктора Забіли: «Не щебечи соловейку» та «Гуде вітер вельми в полі». Його іменем названа вулиця у Чернігові та альтанку в Качанівці. У своїх «Записках» і листах композитор повідомляє, що працював над симфонічною увертюрою «Тарас Бульба» за однойменною повістю Гоголя, але, на жаль, жодного нотного матеріалу цього твору не збереглося. Подібне трапилося і з начерками його опери «Двомужниця». Дані про ці твори також у «Спогадах про М. І. Глінку» потверджує композитор і критик Олександр Сєров, близький знайомий Глінки.

На сороковому році життя Глінка вирушив у тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи в Мадриді та Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» й «Арагонська хота»); у Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глінка повернувся на певний час до Росії; останні роки його життя минули в невпинних мандрівках. Окрім двох опер, Глінка скомпонував багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів.

Помер у Берліні 3 (15) лютого 1857.

Список творів

М. Глинка і Н. Павліщев «Ліричний альбом», 1829 рік

Опери

• Життя за царя (1836)
• Руслан і Людмила (1837–1842)

Симфонічні твори

• Симфонія на дві російські теми (1834, закінчив і оркестрував Віссаріон Шебалін)
• Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський» (1842)
• Іспанська увертюра № 1 «Блискуче капричіо на тему Арагонської хоти» (1845)
• «Камаринська», фантазія на дві російські теми (1848)
• Іспанська увертюра № 2 «Спогади про літню ніч у Мадриді» (1851)
• «Вальс-фантазія» (1839, 1856)

Камерно-інструментальні твори

• Соната для альта і фортепіано (незакінчена; 1828, дороблена Вадимом Борисовським в 1932)
• Блискучий дивертисмент на теми з опери Белліні «Сомнамбула» для фортепіанного квінтету і контрабаса
• Великий секстет Es-dur для фортепіано та струнного квінтету (1832)
• «Патетичне тріо» d-moll для кларнета, фагота і фортепіано (1832)

Романси і пісні

«Венецианская ночь» (1832) «Я здесь, Инезилья» (1834) «Ночной смотр» (1836) «Сомнение» (1838) «Ночной зефир» (1838) «В крови горит огонь желанья» (1839) «Дивный терем стоит» (1839) «Попутная песня» (1840)

«Признание» (1840) «Слышу ли голос твой» (1848) «Заздравный кубок» (1848) «Песнь Маргариты» из трагедии Гете «Фауст» (1848) «Мери» (1849) «Адель» (1849) «Финский залив» (1850) «Молитва» («В минуту жизни трудную») (1855) «Не говори, что сердцу больно» (1856)

Вокальна музика українською мовою

Зовнішні відеофайли
	М.Глінка Не щебечи, соловейку
	М.Глінка Гуде вітер вельми в полі

• Не щебечи соловейку (на слова В. Забіли)
• Гуде вітер вельми в полі (на слова В. Забіли)

в перекладах українською мовою

• У перекладі Бориса Тена — «Жаворонок», «Попутная песня»
• У перекладі В. Сосюри — «Щоночі в дванадцять годин…» («в 12 часов по ночам»)
• У перекладі Юрія Отрошенка:

«Не спокушай мене» («не искушай меня»)

«О пам'ять серця» («память сердца»)

«Переможець» («победитель»)

«До Моллі» («К Молли»)

«Баркарола»

«Жайвір» («Жаворонок»)

Пісня Ільїнішни з драми «Князь Холмський»

«Подорожня пісня» («Попутная песня»)

«Стій, мій коню вороний» («Стой, мой верный, бурный конь»)

«Сумнів» («Сомнение»)

«Прошу, красуне, не співай» («Не пой, красавица, при мне…»)

«На схилах Грузії» («На холмах Грузии»)

«У крові — жар, вогонь бажання» («В крови горит огонь желанья»)

«Я вас любив»

«Я вас люблю»

«Я мить чудову пам'ятаю» («Я помню чудное мгновенье…»)

«Як любо з тобою мені» («Как сладко с тобою мне быть»)

Література

українські

• Кізченко В. І. Глинка Михайло Іванович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 114. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Майбурова К. М. Глинка. — К., 1957;
• Нагорська В. Глинка і Україна. — К., 1958;
• Грінченко М. Українська тема в творчості Глинки // Мистецтво. — 1957. — № 2;
• Виноградов Г. До питання еволюції поліфонічної майстерності М. Глинки // Науково-методичні записки. — К., 1963. — Т. 2;
• Іщенко Ю. Темброве інтегрування в оркестрових творах М. І. Глинки II Укр. муз-во. — К., 1983. — Вип. 18;
• Мітєльман Є. Глинка в Качанівці (до 180-річчя від дня народження) // Музика. — 1982. — № 3;
• Майбурова К. Глинка у Качанівці // Наука і культура. Україна. 1985. — К., 1986. — Вип. 20;
• Калениченко А. I землею, і піснею поріднені: Українські сторінки творчості М. Глинки II КіЖ. — 1979. — 19 лют.;
• Гасько М. Шевченків Глинка? (Знахідки, припущення) // КіЖ. — 1979. — 2 верес.;

російські

• Асафьев Б. В. Глинка. — М., 1947; 1950; Л., 1978.
• Бернштейн Н. Д. Михаил Иванович Глинка. — СПб., 1904.
• Вальтер В. Опера Глинки «Руслан и Людмила». — СПб., 1903.
• Васина-Гроссман В. Жизнь Глинки. — М.: Государственное музыкальное издательство, 1957.
• Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. Биографически очерк. — М., 1892.
• Берков В. О. Гармония Глинки. — М., 1948.
• Ганзбург Г. И. Россини и Глинка: что общего? // Музыка и время. — 2003. — № 5. — С. 32-35.
• Глинка в воспоминаниях современников / Под ред. А. А. Орловой. — М., 1955.
• Глинка М. И. Записки и переписка с родными. — СПб., 1887.
• Державина М. Н. Поиски настоящей церковной музыки // Церковный вестник. — 2004. — № 12
• Дмитриев А. Н. Музыкальная драматургия оркестра Глинки. — Л., 1957.
• Ильинский А. А. Михаил Иванович Глинка. Его жизнь и музыкальные произведения. — М., 1908.
• Канн-Новикова Е. И. М. И. Глинка. Новые материалы и документы. Вып. 1-3. — М.-Л., 1950—1955.
• Кашкин Н. Д. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1958.
• Колмовский А. Биография Глинки с приложением портрета и факсимиле. — Смоленск, 1885.
• Кузнецов К. А. Глинка и его современники. — М., 1926.
• Ларош Г. А. Избранные статьи о Глинке. — М., 1953.
• Левашёва О. Е. М. И. Глинка. Т.1-2. — М., 1987—1988.
• Летопись жизни и творчества М. И. Глинки. М., 1978.
• Левенсон О. Из области музыки. Глинка: Биография. — М., 1885.
• Ливанова Т. Н., Протопопов В. В. М. И. Глинка. Т. 1-2. — М., 1955
• Николаев А. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1904.
• Оболенский В., Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1885.
• Одоевский В. Ф. Статьи о М. И. Глинке. — М., 1953.
• Орлова А. А. Глинка в Петербурге. — Л., 1970.
• Протопопов В. В. М. И. Глинка. — М., 1949.
• Протопопов В. В. «Иван Сусанин» Глинки. Музыкально-теоретическое исследование. — М., 1961.
• Серов А. Н. Воспоминания о Михаиле Ивановиче Глинке. — Л., 1984.
• Стасов В. В. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1955.
• Тышко С. В., Мамаев С. Г. Странствия Глинки. Ч. 1-2. — Киев, 2000—2002.
• Тышко С. В., Куколь Г. В. Странствия Глинки. Ч. 3. — Путешествие на Пиренеи, или Испанские арабески. — Киев, 2011.
• Успенский В. Глинка. [Архівовано 19 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Финдейзен Н. Михаил Иванович Глинка. Очерк его жизни и музыкальной деятельности. — М., 1903.
• Цуккерман В. А. «Камаринская» Глинки и ее традиции в русской музыке. — М., 1957.
• Чернов К. «Жизнь за Царя». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1907.
• Чернов К. «Руслан и Людмила». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1908.
• Шлифштейн С. Глинка и Пушкин. — М.-Л., 1950.
• Энгель Ю. Великий баян земли русской, композитор М. И. Глинка. — М., 1904.

Посилання

• Глінка Михайло Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 468-469.
• Георгій Свиридов. Слово про Глинку (укр.) [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Володимир Стасов. Про виконання одного невідомого твору Глинки [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.](укр.)
• Михайло Глинка. Гімн Росії — «Патріотична пісня» [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.] — Rus. by K.K. [Архівовано 26 квітня 2007 у Wayback Machine.]
• Глинка Михаил Иванович, биографическая энциклопедия [Архівовано 2 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Глинка Михаил Иванович, русский композитор, «Школьное дополнительное образование: классическая музыка». [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite]