Джейкоб Мінсер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джейкоб Мінсер
Народився 15 липня 1922(1922-07-15)[1][2][…]
Томашів, Томашівський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща
Помер 20 серпня 2006(2006-08-20)[4][1][…] (84 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  Польська Республіка
 США
Діяльність економіст, викладач університету
Alma mater Колумбійський університет
Заклад Колумбійський університет
Науковий керівник Джордж Стіглер і Harold Bargerd[5]
Аспіранти, докторанти Джордж Дж. Борхас
Michael Grossmand
Arleen A. Leibowitzd
William Landesd
Solomon W. Polachekd[5]
Robert T. Michaeld[5]
William Titlar Alpertd[5]
Nachum Sichermand[5]
Lalith Roshan Munasinghed[5]
Masanori Hashimotod[5]
Morris Silverd[5]
Gorman C. Smithd[5]
Robert G. Riced[5]
Albert Zuckerd[5]
Beth T. Niemid[5]
Linda Elaine Nasif Edwardsd[5]
Elizabeth F. Durbind[5]
Cynthia Brown Lloydd[5]
Fredericka Pickford Santosd[5]
Cordelia W. Reimersd[5]
Linda S. Leightond[5]
Margaret Ludlum Hashimotod[5]
Nancy A. Garveyd[5]
Ann Barteld
Членство Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Економетричне товариство[6]
Нагороди

IZA Prize in Labor Economicsd (2002)

заслужений член Американської економічної асоціаціїd

член Економетричного товариства[d] (1972)

Член Американської статистичної асоціації[d] (1967)

Грант Ґуґґенгайма

Джейкоб Мінсер (Якоб Мінцер, англ. Jacob Mincer; 15 липня 1922(19220715), м. Томашів-Любельський, Польща — †20 серпня 2006, м. Нью-Йорк, США) — американський економіст польського походження, засновник сучасної економіки праці[7].

Член Національної академії наук США (2000).

Біографія[ред. | ред. код]

Джейкоб Мінсер народився 15 липня 1922 року в місті Томашів-Любельський у Польщі, в родині Ісаака Мінсера та Дебори Ейзен. У 16 років Джейкоб вступив до коледжу Брно Чехословаччини, а коли прийшла Друга світова війна, то Мінсер більшу кількість часу перебував у концентраційних таборах у Німеччині та Чехословаччині. Під час війни батьки та дві сестри Джейкоба втекли на схід, але були вбиті німецькою армією, що наступала.

1948 року він залишив Польщу і приїхав до США за стипендією від фонду Гілель до Університету Еморі. В 1950 отримав ступінь бакалавра мистецтва в тому ж самому університеті, а в 1957 — ступінь доктора філософії в Колумбійському університеті

Викладацьку діяльність розпочав у Сіті-коледж в період 1954—1957 років, потім в Університеті Чикаго протягом 1957—1959 років. З 1962 року він був професором економіки в Колумбійському університеті. Займався Мінсер викладацькою діяльністю до 1991 року[8].

З 1960 року Джейкоб був членом Національного бюро економічних досліджень, потім викладав в Єврейському університеті в Єрусалимі, Стокгольмській школі економіки. У 1967 році Мінсер був обраний членом Американської статистичної асоціації, а з 1975 року — членом Економетричного товариства та у 1972—1976 роках членом Комітету з перепису населення при Американській економічній асоціації.

Джейкоб Мінсер помер 20 серпня 2006 року у віці 84 роки, після ускладнення хвороби Паркінсона. В економіста залишилося двоє дочок: Дебора і Кароліна та дружина, а син Данило помер в 1985 році.

Основний вклад в науку[ред. | ред. код]

Джекоб Мінсер перший запропонував термін людський капітал у своїй статті «Інвестиції в людський капітал та персональний розподіл доходу» (англ. Investment in Human Capital and Personal Income Distribution)[9] за 1958 рік. Стаття по суті стала першою спробою створення теорії людського капіталу, де персональний розподіл доходів серед індивідуумів пояснено виключно в результаті отриманого ними самими професійного навчання.

Також на честь Джейкоба Мінсера було названо рівняння (рівняння Мінсера). Суть рівняння у тому, що воно представляє заробітну плату як функцію від пройденого навчання та отриманого досвіду роботи. Дана модель була розроблена в 1958 році та стала традиційною оцінкою вигідності вкладень в людський капітал. Це рівняння найбільш широко використовується в емпіричній економіці.

Нагороди[ред. | ред. код]

За свої здобутки в економічній теорії Мінсер був нагороджений:

  • 1970 — стипендія Гуггенхайма[10],
  • 1991 — почесний доктор права Чиказького університету,
  • 2002 — премія IZA Інститут економіки праці
  • 2004 — вступительная премия Минсера от Товариство економіки праці[11].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Товариство економіки праці заснувало премію імені Дж. Мінсера[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #13208029X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. а б Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. http://www.nytimes.com/2006/08/23/business/23mincer.html
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
  7. Jacob Mincer в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2016-03-24 (англ.)
  8. https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
  9. Mincer J. Investment in Human Capital and Personal Income Distribution [Архівовано 2019-01-26 у Wayback Machine.]//Journal of Political Economy, Vol. 66, No. 4 (Aug., 1958), pp. 281—302]
  10. Jacob Mincer. John Simon Guggenheim Foundation (англ.). gf.org. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  11. а б The Society of Labor Economists. Архівована копія. Архівовано з джерела 9 квітня 2016 Архівована копія. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 2 травня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

2-ге вид.pdf.]

  • Mincer J. Progress in Human Capital Analysis of the Distribution of Earnings, 1974
  • Mincer J. Schooling, Experience and Earnings — New York: National Bureau of Economic Research, 1974.
  • Mincer J. Education, Income, and Human Behavior — New York: National Bureau of Economic Research, 1975.
  • Mincer J. The Distribution of Earnings Profiles in Longitudinal Data, 1976
  • Історія економічних вчень [Текст]: навч. посіб. / І. Б. Золотих. — К. : ЦУЛ,

2013. — 185 с. [http://www.culonline.com.ua/catalog/ekonomika/istoriya-ekonomichnikh-vchen- navchalniy-posibnik-rekomendovano-mon-ukraini/read.]

  • Mincer J. Labor Turnover and Youth Unemployment, 1982