Джеміля Бенабіб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеміля Бенабіб
 
Народження: 1972[1]
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна: Канада, Алжир і Україна[1]
Партія: Квебекська партія
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бенабіб на Міжнародній конференції з питань вільного висловлення поглядів та совісті (англ. International Conference on Free Expression and Conscience) 2017.

Джеміля Бенабіб (фр. Djemila Benhabib; 1972(1972)) — франкоканадська політична і літературна діячка, противниця мусульманського фундаменталізму. Як активний член Квебецької партії, Джеміля Бенабіб підтримує незалежність Квебеку від Канади. Під час парламентських виборів у провінції Квебек 2012 року, вона була однією з головних соратниць Полін Маруа. Проживає в місті Гатіно, Квебек. 16 червня 2019 року, в день прийняття закону про заборону релігійної символіки[fr] у Квебеку, Бенабіб оголосила про свій переїзд до Бельгії, щоб приєднатися до Центру руху за секуляризацію[en], де вона буде працювати над об'єднанням світських мусульман Європи та світу[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Джеміля народилася 1972 року на території УРСР. Її батько — алжирець, мати — греко-кіпріотка[3].[4][5][6]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

2009 року[en] Джеміля стала фіналісткою Літературної премії генерал-губернатора Канади[en] за її книгу «Моє життя проти Корану: сповідь жінки про ісламістів» (фр. Ma vie à contre-Coran: une femme témoigne sur les islamistes).[7] Ma vie à contre-Coran: une femme témoigne sur les islamistes.[8][9] Пізніше вийшла її друга книга «Солдати Аллаха атакують Захід» (фр. Les soldats d'Allah à l'assaut de l'Occident).[10][11][12][13] Третя і четверта книги письменниці Des femmes au printemps (2012) і L'automne des femmes arabes (2013) розповідають про арабські революції в Тунісі та Єгипті з точки зору жінок[14]. П'ята книга Бенабіб Après Charlie, Laïques de tous les pays, mobilisez-vous! вийшла 2016 року[15].

Вибори 2012 року[ред. | ред. код]

Під час парламентських виборів 2012 року в Квебеку Джеміля, як кандидат від Квебекської партії, балотувалася на виборчій дільниці в окрузі Труа-Рів'єр, але вона не змогла змістити чинного главу місцевого уряду, члена Ліберальної партії, Даніеля Сен-Амана[fr], хоча і впритул підійшла до його результату. Проте, в масштабі всієї провінції Квебек, перемогу здобула Квебекська партія.

2014 вона знову була кандидатом, цього разу у Мілл-Ільсі[en], але зазнала поразки від кандидата від лібералів Франсіна Шарбонно[fr].[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1187357650 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ «L’insoumise» nous quitte (фр.). Le Nouvelliste. 17 серпня 2019. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2020.
  3. ↑ Roy, Mario (14 березня 2009). L'éléphant dans la pièce. La Presse. Montreal. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 серпня 2012.
  4. ↑ Chouaki, Yasmine (17 листопада 2009). En sol majeur : Djemila Benhabib. RFI. Процитовано 18 серпня 2012.[недоступне посилання з 01.09.2017]
  5. ↑ Djemila Benhabib - Notice biographique [Biographical note]. VLB éditeur. Архів оригіналу за 3 листопада 2009. Процитовано 18 серпня 2012.
  6. ↑ Extrait : Ma vie à contre-Coran. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
  7. ↑ Benhabib, Djemila (2009). Ma vie à contre-Coran: une femme témoigne sur les islamistes. Collection Partis pris actuels. VLB éditeur. ISBN 978-2-89649-059-2.
  8. ↑ Canada Council for the Arts announces the finalists for the 2009 Governor General's Literary Awards (Пресреліз). Canada Council for the Arts. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 18 серпня 2012.
  9. ↑ Djemila Benhabib Ma vie à contre-Coran : une femme témoigne sur les islamistes Non-fiction French-Language. Canada Council for the Arts. Архів оригіналу за 30 жовтня 2012. Процитовано 18 серпня 2012.
  10. ↑ Benhabib, Djemila (2011). Les soldats d'Allah à l'assaut de l'Occident. Collection Partis pris actuels. Montréal: VLB éditeur. ISBN 978-2-89649-313-5.
  11. ↑ Turbide, Mathieu (14 вересня 2011). Attention à l'islam politique. Le Journal de Montréal. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 18 серпня 2012.
  12. ↑ Conférence de Djemila Benhabib à Notre-Dame-des-Prairies. L'Action. Joliette, Quebec. 16 лютого 2012. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 18 серпня 2012.
  13. ↑ Guimont, Corinne (19 жовтня 2011). L'histoire et les luttes de Djemila Benhabib. L'Éveil et La Concorde. Saint-Eustache, Quebec. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 18 серпня 2012.
  14. ↑ Les deux causes de Djemila Benhabib (фр.). Le Devoir. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2020.
  15. ↑ Après Charlie de Djemila Benhabib. Septentrion. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 19 січня 2020.
  16. ↑ Victoire éclatante de Francine Charbonneau dans Mille-Îles [Архівовано 2014-04-16 у Wayback Machine.], Courrier Laval, 7 April 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеміля_Бенабіб&oldid=40448518