Джино Клаудіо Сегре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джино Клаудіо Сегре
Народився 4 жовтня 1938(1938-10-04) (85 років)
Флоренція, Королівство Італія
Діяльність фізик
Alma mater Гарвардський університет
Массачусетський технологічний інститут
Гарвардський коледж
Заклад Пенсільванський університет
Нагороди

Джино Клаудіо Сегре (народився 4 жовтня 1938(19381004)) — заслужений професор фізики в Університеті Пенсильванії. Він є автором декількох книг з історії науки, зокрема, з атомної фізики. Книга Сегре «Фауст у Копенгагені» стала фіналістом на книжковому ярмарку газети «Лос-Анджелес Таймс»[1] і переможцем премії Американського інституту фізики за найкращий науковий твір.

Народження та освіта[ред. | ред. код]

Джино Сегре народився в Флоренції, Італія, в сім'ї італійського єврея (Анджело Сегре) та німецької католички (Кетрін 'Катя' Шалл Сегре). Сім'я емігрувала в Нью-Йорк в травні 1939 року, де вони жили протягом 8 років, перш ніж повернутися в Флоренцію.[2] Дядько Сегре, нобелівський лауреат, фізик Еміліо Сегре також емігрував до США в 1938 році через антисемітські закони, прийняті в Італії. Джино Сегре отримав ступінь бакалавра в Гарвардському коледжі в 1959 році та ступінь доктора фізики в Массачусетському технологічному інституті в 1963 році. Згодом Сегре став співробітником CERN і Університету Каліфорнії, Берклі. Він почав працювати на кафедрі фізики в Університеті Пенсильванії як професор у 1967 році, де він пропрацював до 2007 року, коли вийшов на пенсію. Його почесні звання включають членство в Фонді Гуггенхайма, Фонді Слоуна та Фонді Рокфеллера.

Книги[ред. | ред. код]

З 2002 року Сегре опублікував три книги з історії науки. Книга Сегре «Звичайні генії»[3] є подвійною біографією Макса Дельбрюка і Джорджа Гамова, двох фізиків, які зробили важливі внески в галузь біології своїми «зачинательськими» духами і розіграшами. Джеремі Бернштейн написав рецензію на «Звичайних геніїв» в журналі «The Wall Street Journal»[4] і Джонатон Кітс в журналі «New Scientist» зазначив, що[5] книга Сегре «Фауст в Копенгагені» розповідає, як група з 40 фізиків зібралися в Копенгагеському інституті Нільса Бора, зосереджуючись на відкритті нейтрона. В останній вечір зустрічі молоді фізики ставили уривок, який був пародією на п'єсу Гете «Фауст», перероблену для сфери фізики. За описом Сегре «фізики не усвідомлювали, що протягом року прихід Гітлера до влади змінить їх світ і проягом десяти років їх дослідження атомного ядра змусить їх укладати свої власні фаустівські угоди». Відгук на «Фауста в Копенгагені» був написаний в газеті «Sunday New York Times» в літературній колонці Джорджем Джонсоном.[6] Праця Сегре «Причина градусів: що виявить температура про минуле та майбутнє наших видів, планети і всесвіту»[7] досліджує безліч таємниць температури від причин людської гарячки до походження всесвіту. Рецензія на «Причину градусів» написана в газеті «New York Times» Марсією Бартусіак.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Дослідження Сегре варіюються в межах декількох важливих наукових тем у галузі високоенергетичної теоретичної фізики, включаючи електрослабкі зв'язки задля кращого розуміння порушень симетрії.. В астрофізиці його дослідження варіюються від баріонної асиметрії до поштовхів пульсару. Його роботи включають: «Pulsar Velocities and Neutrino Oscillations» (with A. Kusenko, Phys. Rev. Letters, 1996);[8] « Pulsar Kicks from Neutrino Oscillations» (with A. Kusenko, Phys. Rev., 1999);[9] та «Implications of Gauge Unification for the Variation of the Fine Structure Constant» (with P. Langacker and Matt Strassler, Phys. Letters, 2002).[10]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Сегре одружений з Беттіною Хьорлін, колишньою уповноваженою з питань здоров'я в Філадельфії. Вона є дочкою в лос-аламоського фізика Германа Хьорліна та Кейт Тіц Шмід. Хьорлін вела хроніку зустрічі її батьків і їх виїзд із нацистської Німеччини в своїй книзі «Кроки мужності».[11] Разом у них семеро дітей, дев'ять онуків і вони живуть в Філадельфії.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Сайт Сегре в Університеті Пенсильванія[12]
  • Особистий вебсайт Сегре[13]
  • Інтерв'ю Сегре з Клаудією Дрейфус в «The New York Times» — «По стопах свого дядька, а потім і свого батька»[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 2007 Los Angeles Times Book Prizes Winners. Los Angeles Times. 11 квітня 2007. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 19 серпня 2014.
  2. ↑ Old Friends. Penn Gazette. November–December 2011. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  3. ↑ Сегре, Джіно (2017). Звичайні генії: як два диваки творили сучасну науку. З англійської переклали О.Гординчук, Г.Лелів. Київ: К.І.С.
  4. ↑ Bernstein, Jeremy (13 серпня 2011). Book Review: Ordinary Geniuses. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 19 серпня 2014. {{cite news}}: Cite використовує застарілий параметр |subscription= (довідка)
  5. ↑ Keats, Jonathon (24 серпня 2011). CultureLab: A pair of maverick physicists. Newscientist.com. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2014.
  6. ↑ Johnson, George. Meta Physicists. The New York Times. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 19 серпня 2014.
  7. ↑ Segre, Gino (2002). A Matter of Degrees What Temperature Reveals about the Past and Future of our Species, Planet and Universe. Viking. ISBN 014200278X.
  8. ↑ [hep-ph/9606428] Velocities of pulsars and neutrino oscillations. Arxiv.org. 2 листопада 1996. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 19 серпня 2014.
  9. ↑ Phys. Rev. D 59, 061302(R) (1999) - Pulsar kicks from neutrino oscillations. Prd.aps.org. 25 лютого 1999. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  10. ↑ Implications of gauge unification for time variation of the fine structure constant. Sciencedirect.com. 28 лютого 2002. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2014.
  11. ↑ Steps of Courage: My Parents' Journey from Nazi Germany to America. Bettinahoerlin.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  12. ↑ Gino C. Segre | Physics & Astronomy. Physics.upenn.edu. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  13. ↑ About Me | Gino Segrè. Ginosegre.com. 14 серпня 2007. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  14. ↑ In the Footsteps of His Uncle, Then His Father. The New York Times. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 2 березня 2014.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джино_Клаудіо_Сегре&oldid=40448354