CERN
| Європейська організація з ядерних досліджень | |
|---|---|
 |
|
| Абревіатура | CERN |
| Заснування | 29 вересня 1954 |
| Штаб-квартира | Женева, Швейцарія |
| Місце діяльності | Європа |
| Генеральний секретар | Рольф-Дітер Хоєр (Rolf-Dieter Heuer) |
CERN, Європе́йська організація з я́дерних дослі́джень (ЦЕРН) (фр. l'Organisation européenne pour la recherche nucléaire) — міжнародний дослідницький центр європейської спільноти, найбільша у світі лабораторія фізики високих енергій.
Зміст
Загальна інформація[ред. • ред. код]
Розташований на захід від Женеви, на кордоні між Францією і Швейцарією, біля підніжжя гірського масиву Юра. Місцеві геологічні та сейсмічні умови дозволяють без побоювань будувати тут прискорювачі елементарних частинок.[1]
В Україні французький акронім часто наполовину перекладають, називаючи цю установу ЦЕРНом.
Історія створення[ред. • ред. код]
Ідея заснування CERN належить французькому фізику Луї де Бройлю. 1949 року на Європейській конференції з культури (Лозанна, Швейцарія) він запропонував створити міжнародну організацію для здійснення наукових досліджень: «Наша увага зосереджується на створенні нової міжнародної організації для проведення науково-дослідницьких робіт, що виходять за межі національних програм. Ця організація могла б узяти на себе виконання таких завдань, обсяг і суть яких не під силу жодному національному інститутові… Окрім того, заснування наукового центру буде символом об'єднання інтелектуальних сил Європи».
Ідею де Бройля підтримали європейські уряди — зруйнована війною Європа не мала іншої можливості зберегти фундаментальну науку, розпочати дуже дорогі ядерні дослідження й особливо дослідження в області фізики елементарних частинок високих енергій. 1952 року Європейську організацію з ядерних досліджень де-факто було створено.[1]
Офіційним днем народження CERN вважається 29 вересня 1954 року, коли 12 країн-учасниць ратифікували угоду про її заснування.
Діяльність[ред. • ред. код]
Сьогодні на експериментальному обладнанні CERN працює близько 12000 дослідників 80 національностей із 500 наукових центрів і університетів — це половина всіх фізиків — дослідників мікросвіту.[1]
CERN має в своєму розпорядженні цілу низку прискорювачів заряджених частинок, найбільший з яких (Великий адронний колайдер, LHC) був запущених впродовж 2008–2010 років.
CERN вніс суттєвий вклад у розвиток інформатики. В ньому зародилася технологія всесвітньої павутини (www) і був створений протокол HTTP.
Учасники[ред. • ред. код]
Країни засновники, які в 1953–1954 роках підписали угоду про створення проекту:
- Бельгія
- Данія
- Німеччина
- Франція
- Греція
- Італія
- Норвегія
- Швеція
- Швейцарія
- Нідерланди
- Великобританія
- Югославія
Зміни серед країн учасниць після 1954 року:
- Австрія — приєдналась 1959 року;
- Югославія — покинула організацію 1961 року;
- Іспанія — приєдналась 1961 року, 1969-го покинула, 1983-го знову приєдналась;
- Португалія — приєдналась 1985 року;
- Фінляндія — приєдналась 1991 року;
- Польща — приєдналась 1991 року;
- Угорщина — приєдналась 1992 року;
- Чехія — приєдналась 1993 року;
- Словаччина — приєдналась 1993 року;
- Болгарія — приєдналась 1999 року;
- Ізраїль — приєднався 2013 року;
Організації та країни зі статусом спостерігача:
Участь України у проекті[ред. • ред. код]
Не бувши членом CERN, Україна бере участь у низці здійснюваних там наукових проектів. На рівні уряду і НАН України тривають обговорення формату участі України у проекті.
Учасники чергового засідання Президії НАН України 9 вересня 2009 року заслухали та обговорили доповідь Г. М. Зінов'єва про стан та перспективи співробітництва установ НАН України з ЦЕРН. Президія НАН України відзначила, що низка установ і окремі вчені НАНУ взяли участь в оснащенні великого адронного колайдера. Це свідчить про високий рівень розробок вчених України, в яких зацікавлена світова наукова спільнота, що працює в ЦЕРН. Разом з тим обсяги співпраці установ НАН України та й в цілому наукових закладів нашої країни з ЦЕРН залишаються вкрай недостатніми. Це насамперед пов‘язано з відсутністю на сьогодні відповідної угоди між Україною та ЦЕРН. Але й самі установи Академії мають значно активніше працювати над розширенням наукового співробітництва з цим європейським центром. Необхідно, щоб Академія взяла активну участь у проведенні переговорів з ЦЕРН щодо укладення нової двосторонньої угоди про співпрацю України з цим центром.[2]
3 жовтня 2013 року було підписано угоду про асоційоване членство України в ЦЕРН[3][4]. 2 вересня 2014 року Верховна рада ратифікувала угоду між Україною та CERN щодо надання статусу асоційованого члена в цій організації[5].
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б в Вісник НАН України, 2005, № 6
- ↑ Матеріали чергового засідання Президії НАН України 9 вересня 2009 року
- ↑ (англ.) Ukraine to become Associate Member State of CERN. Офіційний сайт ЦЕРН
- ↑ (рос.) Украина стала ассоциированным членом ЦЕРН. Ітерфакс-Україна
- ↑ Рада ратифікувала угоду про асоційоване членство України в CERN
Посилання[ред. • ред. код]
- (англ.) (фр.) Офіційний сайт CERN.
- (англ.) CERN at 50. The emerald city // The Economist, 25 березня 2004 року.
- (англ.) Scientific & historical archives CERN — хронологія розвитку ЦЕРН.
Координати: 46°14′03″ пн. ш. 6°03′10″ сх. д. / 46.23417° пн. ш. 6.05278° сх. д.
