Джурі Аделіна Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джурі Аделіна Антонівна
Аделина Джури с дочерью.jpg
Народилася 9 квітня 1872(1872-04-09)
Каїр, Єгипет
Померла 23 грудня 1963(1963-12-23) (91 рік)
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Країна Flag of Italy (1946–2003).svg Італія
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність артист балету
Знання мов італійська
Заклад Большой театр
Ла-Скала
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв РРФСР

Аделіна (Аделаїда) Антонівна Джурі (нар. 9 квітня 1872, Каїр — пом. 23 грудня 1963, Москва) — балерина, педагог-хореограф. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1945 рік).

Біографія[ред. | ред. код]

Італійка за походженням, вона народилася 1872 року в Каїрі. У 1885 році з батьками приїхала до Російської імперії.

Почала займатися балетом вдома під керівництвом педагога Хосе Мендеса, який був одружений з її сестрою, потім вступила до Московського театрального училища в його ж клас.

1891 року Аделаїда дебютувала у Большому театрі в партії Есмеральди в однойменному балеті (балетмейстер Мендес), але невдовзі виїхала до Італії та два сезони виступала в театрі «Ла Скала»[1].

Мала грандіозний успіх у Лондоні[2].

1894 року повернулася до Москви, де знову виступала в трупі Большого театру, де працювала до 1903 року[3].

Танець Джурі відрізнявся легкістю, граціозністю і разом з тим стрімкістю, силою, віртуозним блиском. Однак цьому стилю властива була химерна холодність, уникнення емоційності[1], чим деколи докоряли балерині, при тому що відзначалася її техніка: вона впевнено виконувала повне фуете в 32 оберти, що російські балерини тоді ще не вміли. Аделаїда Джурі відразу зайняла на московській сцені лідерські позиції

юна Павлова уважно спостерігала із-за лаштунків за італійською танцівницею. Павлова зазначила, що довгу і важку варіацію піццикато на пуантах Джурі виконала дуже чітко. Балерина ніби завмирала на пуантах, а потім в коді, наприкінці варіації, робила високі стрибки.[4]

У 1903 році через невдале падіння і отриману в результаті цього травму Аделаїда Джурі змушена була залишити сцену і почала педагогічну роботу. Викладала в студії ім. Ф. І. Шаляпіна, школі сценічного танцю («Острів танцю») Центрального парку культури і відпочинку ім. М. Горького (Москва). У 19261947 рр. працювала педагогом Московського хореографічного училища.

Олександр Андрійович Карзинкін.
Світлина із зібрання В. А. Телешова

Була заміжня за Олександром Андрійовичем Карзинкіним (18631939), археологом і нумізматом, благодійником, членом Ради Третьяковської галереї[5], сином одного з найбагатших російських купців і меценатів А. О. Карзинкіна. Карзинкіни увійшли до десятки найбагатших купецьких родин Російської імперії після приєднання в 1873 році середньоазіатських земель, де текстильні фабриканти спорудили 12 бавовноочисних заводів і влаштували бавовняні плантації.

Будинок Телешова. Сім'я нащадків Телешових-Карзинкіних живе в цьому будинку до цих пір. Тут багато років знаходиться МГО ВООПІіК. Покровський бульвар кут Подколокольного провулка.

Ще в 1818 році прадід Олександра Андрійовича, А. С. Карзинкін, викупив будинок, який належав родині Федора Толстого на Покровському бульварі. У будинку жили всі покоління цієї гілки великої родини Карзинкіних.

У цьому будинку на другому поверсі і проживала А. Джурі з чоловіком і дочкою. Подружжя Карзинкіних товаришувало з подружжям Шаляпіних,[6] та іншими відомим людьми того часу.

Нижній поверх займала рідна сестра А. А. Карзинкіна художниця Олена Андріївна спочатку Карзинкіна, потім Телешова зі своїм чоловіком — письменником, засновником і першим довголітнім директором музею МХАТ Миколою Дмитровичем Телешовим.[7] Там по середах, протягом декількох років, у 18991916 роках, збиралася московська творча інтелігенція на літературні вечори, які отримали назву «Середовище».

Після 1917 року все це багатство було націоналізовано, господарям залишили лише кімнату; це називалося «ущільненням».

Коли закривали в 1928 році Храм Трьох Святителів на Кулішках, подружжя Телешових, Олександр та Аделаїда (Аделіна) Карзинкіни першими поставили свої підписи на документах на захист храму.

Дочка — Софія (1903 — ?), бібліотекар, бібліограф (19351958) Інституту світової літератури ім. О. М. Горького.

Померла Аделаїда (Аделіна) Карзинкіна 23 грудня 1963 року. Похована на Введенському кладовищі.

Партії[ред. | ред. код]

  • Есмеральда,"Есмеральда" хореографія Мендеса за М. Петіпом
  • 6 січня 1890 рік — «Танцівники мимоволі» композитора Маковца, вперше поставленому в 1818 році і відновленому балетмейстером В. Д. Тихомировим як зразок старовинного балету — Жульєтта
  • «Зірки» — Клермонд
  • «Брама» — Падмана
  • 1894 рік — «Жізель» Ш. А. Адана, балетмейстер М. Петіпа — Жізель
  • 20 лютого 1897 рік — «Фея ляльок» композитора В. Баєра, балетмейстер Хосе Мендес — Фея ляльок (перша виконавиця в Росії)
  • 1898 рік — «Пері» Ф. Бурґмюллера — Пері
  • 1899 рік — «Спляча красуня» П. І. Чайковського, балетмейстер О. О. Горський з хореографії М. Петіпа — Аврора
  • 23 січня 1900 рік — «Раймонда» О. К. Глазунова, балетмейстери О. О. Горський і В. М. Хлюстин — Раймонда (перша виконавиця).
  • 24 січня 1901 рік — «Лебедине озеро» П. В. Чайковського, нова постановка, балетмейстер О. О. Горський — Одетта-Оділлія (перенесення петербурзької постановки; перша виконавиця постановки в Москві)
  • 25 листопада 1901 рік — «Коник-горбоконик» Ц. Пуні, балетмейстер О. О. Горський з хореографії А. Сен-Леона — Цар-дівиця (перша виконавиця нової постановки)
  • 1903 рік — «Даремна обережність» П.-Л. Гертеля — Ліза
  • «Дочка фараона» Ц. Пуні, балетмейстери Л. М. Гейтен, М. Ф. Манохін з хореографії Маріуса Петіпа — Аспіччія
  • «Коппелія» Лео Деліба, балетмейстер Й. Гансен, з хореографії А. Сен-Леона — Сванільда.
  • «Корсар» Ш. А. Адана, балетмейстер О. М. Богданов з хореографії М. Петіпа — Медора

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]