Шаляпін Федір Іванович

Шаляпін Федір Іванович
рос. Фёдор Ива́нович Шаля́пин
Основна інформація
Дата народження	1 (13) лютого 1873
Місце народження	Lisitsyn-Emelin Housed, Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[…]
Дата смерті	12 квітня 1938 (65 років)
Місце смерті	Париж
Причина смерті	лейкоз
Поховання	Новодівичий цвинтар і Батіньйоль :
Громадянство	Російська імперія, СРСР, Російська республіка, РРФСР і Російська СФРР
Професії	співак, оперний співак, актор, танцюрист, письменник
Вчителі	Усатов Дмитро Андрійович
Співацький голос	бас
Жанри	опера
Нагороди	орден Почесного легіону орден «Благородної Бухари» народний артист Республікиd зірка на голлівудській Алеї слави[d]
Автограф
	Твори у Вікіджерелах; Цитати у Вікіцитатах; Файли у Вікісховищі

Фе́дір Іва́нович Шаля́пін (1 (13) лютого 1873(18730213) — 12 квітня 1938) — російський оперний співак (бас).

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у 1873 році, син селянина Вятської губернії. У 1890 році поступив в Уфі у хор трупи Семенова-Самарського. В 17-річному віці Шаляпіну випадково довелося дебютувати, як солісту, замінивши в опері Монюшко «Галька» захворілого артиста. Цей дебют виявився вдалим і Ф. Шаляпіну зрідка стали доручати невеликі оперні партії, наприклад Феррандо в «Трубадурі». У наступному році Шаляпін виступив у партії Невідомого в «Аскольдовій могилі» Верстовського.

Йому було запропоноване місце в уфимському земстві, але в Уфу приїхала українська трупа Деркача, до якої й примкнув Шаляпін. Мандри з нею привели його в Тифліс, де він вперше зміг серйозно розпочати працю над своїм голосом, завдяки співаку Д. А. Усатову. Шаляпін прожив у Тифлисі цілий рік, виконуючи в опері перші басові партії.

В 1893 році він перебрався до Москви, а в 1894 р. — до Петербурга, де співав в Аркадіі й Панаєвському театрі, у трупі Зазуліна. В 1895 р. він вийшов на сцену Маріїнского театру у Петербурзі й співав з успіхом партії Мефистофеля («Фауст» Ш. Гуно) і Руслана («Руслан і Людміла» М. Глінки).

В Росії[ред. | ред. код]

портрет роботи Б. М. Кустодієва

Різностороннє обдарування Шаляпіна проявило себе і в комічній опері «Таємний шлюб» Д. Чімарози, але все-таки не отримало належної оцінки. Згодом Шаляпіна помітив відомий російський меценат С. І. Мамонтов, та запросив його у свою приватну оперу в Москві. Із цього часу (1896 г.) почалася блискуча діяльність Шаляпіна. Він співає в операх «Князь Игорь» О. П. Бородіна, «Псковитянка» М. А. Римского-Корсакова, «Русалка» О. С. Даргомижського, «Іван Сусанін» М. І. Глінки й у багатьох інших.

Ф. Шаляпін був високо оцінений в Мілані, де виступив у театрі «La Scala» у головній ролі «Мефистофеля» А. Бойто. Потім Шаляпін перейшов на сцену імператорської російської опери в Москві, де мав величезний успіх. Гастролі Шаляпіна в Петербурзі на Маріїнській сцені становили свого роду події в петербурзькому музичному світі.

29 квітня 1905 Ф. Шаляпін виступив в Києві з безкоштовним концертом для кількох тисяч робітників, де він вперше публічно виконав пісню «Дубінушка»^[4].

Після Жовтневого перевороту повернувся до Маріїнського театру, де йому було доручено художнє керівництво. В сезоні 1918-19 проспівав близько 80 спектаклів; виступав із концертами перед робочою і червоноармійською аудиторією. У листопаді 1918 Рада Народних Комісарів присвоїла Шаляпіну звання народного артиста як «высокодаровитому выходцу из народа». В 1919 Ф. Шаляпіна було обрано до Директорії Маріїнського театру.

За кордоном[ред. | ред. код]

Незважаючи на визнання на батьківщині, в 1922 Шаляпін покидає Росію. Виступав у США (зокрема в Метрополітен Опера, в Чикаго та інших містах), Парижі, Лондоні, Берліні, Барселоні, Мілані (Ла-Скала) та інших містах, брав участь у російських антрепризах (у тому числі в 1930-31 у спектаклях «Російської опери» Церетелі і В. Де Базиля «Князь Ігор», «Русалка» і «Борис Годунов»). Останній публічний виступ співака відбувся в 1937.

Ф. Шаляпін виступав також як оперний режисер, знімався в кіно (виконав головну роль у фільмі «Дон Кіхот», 1932, музика Ж. Ібера). Автор мемуарів «Сторінки з мого життя» (1917), «Маска й душа» (1932).

Помер у Парижі від лейкозу. В 1984 був перепохований на Новодівочому цвинтарі.

Аудіо[ред. | ред. код]

Арія Варязького гостя з опери "Садко"^файл, виконує Ф.Шаляпін

Див. також[ред. | ред. код]

2562 Шаляпін — астероїд, названий на честь співака^[5].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Г. Риман Шаляпин // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1412–1413.
d:Track:Q649 d:Track:Q27680201 d:Track:Q7117345 d:Track:Q2910129 d:Track:Q27770757
↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118606352 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q304037 d:Track:Q256507 d:Track:Q170109 d:Track:Q36578
↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
d:Track:Q3621644
↑ Шаляпин Ф. И. Маска и душа. — М.: Союзтеатр, 1990.
↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]

Комаренко Т. О. Шаляпін Федір Іванович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 590. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шаляпін Федір Іванович

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шаляпін Федір Іванович

Енциклопедія Брокгауза і Єфрона
Марков П. А., ред. Театральная энциклопедия. — Т. 5. — М., 1967. — С. 65. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.69

Посилання[ред. | ред. код]

«Шаляпиниана» из радиоцикла Максима Малькова «Из коллекции редких записей» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Ева Бандровська-Турська. Спогади артистки. [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.](Фрагмент книги) «Чітельнік». Варшава. 1989 р., стор. 237. Переклад з польської М.Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
Пола Негрі. Шаляпін в моєму домі. [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (Фрагмент книги «Згадує П.Негрі», 1970). Пер. з пол. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
Петро Золотовіч (Петър Золотович) Шаляпін в Софії. [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] Журнал «Поглед» (Софія), 1984, № 47-49. Пер. з болгарської. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
Єжи Чаплицький. Спогади про Ф. І. Шаляпіна. [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] Пер. з пол. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
Жорж Кунеллі (Georges Cunelli). Тітта Руффо, Карузо і Шаляпін [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пер. з англ. М.Малькова) — електр. изд. Джерело: Titta Ruffo. An Anthology. Edited by Andrew Farkas. Greenwood Press. London. England; pp. 63–68: G. Cunelli, Titta Ruffo, Caruso and Chaliapin. СПб. 2017. (рос.)
М. М. Голінкін. Спогади про Шаляпіна [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (фрагменти мемуарів диригента «З палаців Яфета до колиб Сіма», Тель-Авів, 1957 г.). Пер. з івриту М. В. Копштейна, літ. ред. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2017. (рос.)
http://maysterni.com/publication.php?id=146334 [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
http://maysterni.com/publication.php?id=129488 [Архівовано 8 грудня 2017 у Wayback Machine.]

Портал «Театр» Портал «Біографії»

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q27770757"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Гуго_Ріман|Г._Риман]]</i>_[[:ru:s:МСР/ВТ/Шаляпин|Шаляпин]]_//_''[[:d:Q27680201|Музыкальный_словарь]]'':_''Перевод_с_5-го_немецкого_издания''<span_class="wef_low_priority_links">_/_под_ред._[[:Енгель_Юлій_Дмитрович|Ю.&nbsp;Д.&nbsp;Энгель]]_—_[[:Москва|Москва]]:_[[:ru:Музыкальное_издательство_П._И._Юргенсона|Музыкальное_издательство_П._И._Юргенсона]],_1901._—_Т.&nbsp;3._—_С.&nbsp;1412–1413.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q27680201]][[d:Track:Q7117345]][[d:Track:Q2910129]][[d:Track:Q27770757]]</div>-1] Г. Риман Шаляпин // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1412–1413.
d:Track:Q649 d:Track:Q27680201 d:Track:Q7117345 d:Track:Q2910129 d:Track:Q27770757

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284_citetype_Q1982918"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]],_[[:Державна_бібліотека_в_Берліні|Staatsbibliothek_zu_Berlin]],_[[:Баварська_державна_бібліотека|Bayerische_Staatsbibliothek]]_et_al.</i>_[http://d-nb.info/gnd/118606352/_Record_#118606352]_//_Німецька_нормативна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q304037]][[d:Track:Q256507]][[d:Track:Q170109]][[d:Track:Q36578]]</div>-2] Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118606352 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q304037 d:Track:Q256507 d:Track:Q170109 d:Track:Q36578

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q10605195"_data-entity-id="Q3621644">Archivio_Storico_Ricordi<span_class="wef_low_priority_links">_—_1808.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q3621644]]</div>-3] Archivio Storico Ricordi — 1808.
d:Track:Q3621644

[4] Шаляпин Ф. И. Маска и душа. — М.: Союзтеатр, 1990.

[5] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

[1]

[2]

[4]

[5]