Шаляпін Федір Іванович
Шаляпін Федір Іванович | |
---|---|
рос. Фёдор Ива́нович Шаля́пин | |
Основна інформація | |
Дата народження | 1 (13) лютого 1873 |
Місце народження | Lisitsyn-Emelin Housed, Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[1][2][…] |
Дата смерті | 12 квітня 1938 (65 років) |
Місце смерті | Париж |
Причина смерті | лейкоз |
Поховання | |
Громадянство | Російська імперія, СРСР, Російська республіка, РРФСР і Російська СФРР |
Професії | співак, оперний співак, актор, танцюрист, письменник |
Вчителі | Усатов Дмитро Андрійович |
Співацький голос | бас |
Жанри | опера |
Нагороди | |
Автограф |
![]() |
![]() ![]() |
Фе́дір Іва́нович Шаля́пін (1 (13) лютого 1873 — 12 квітня 1938) — російський оперний співак (бас).
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився у 1873 році, син селянина Вятської губернії. У 1890 році поступив в Уфі у хор трупи Семенова-Самарського. В 17-річному віці Шаляпіну випадково довелося дебютувати, як солісту, замінивши в опері Монюшко «Галька» захворілого артиста. Цей дебют виявився вдалим і Ф. Шаляпіну зрідка стали доручати невеликі оперні партії, наприклад Феррандо в «Трубадурі». У наступному році Шаляпін виступив у партії Невідомого в «Аскольдовій могилі» Верстовського.
Йому було запропоноване місце в уфимському земстві, але в Уфу приїхала українська трупа Деркача, до якої й примкнув Шаляпін. Мандри з нею привели його в Тифліс, де він вперше зміг серйозно розпочати працю над своїм голосом, завдяки співаку Д. А. Усатову. Шаляпін прожив у Тифлисі цілий рік, виконуючи в опері перші басові партії.
В 1893 році він перебрався до Москви, а в 1894 р. — до Петербурга, де співав в Аркадіі й Панаєвському театрі, у трупі Зазуліна. В 1895 р. він вийшов на сцену Маріїнского театру у Петербурзі й співав з успіхом партії Мефистофеля («Фауст» Ш. Гуно) і Руслана («Руслан і Людміла» М. Глінки).
В Росії[ред. | ред. код]
Різностороннє обдарування Шаляпіна проявило себе і в комічній опері «Таємний шлюб» Д. Чімарози, але все-таки не отримало належної оцінки. Згодом Шаляпіна помітив відомий російський меценат С. І. Мамонтов, та запросив його у свою приватну оперу в Москві. Із цього часу (1896 г.) почалася блискуча діяльність Шаляпіна. Він співає в операх «Князь Игорь» О. П. Бородіна, «Псковитянка» М. А. Римского-Корсакова, «Русалка» О. С. Даргомижського, «Іван Сусанін» М. І. Глінки й у багатьох інших.
Ф. Шаляпін був високо оцінений в Мілані, де виступив у театрі «La Scala» у головній ролі «Мефистофеля» А. Бойто. Потім Шаляпін перейшов на сцену імператорської російської опери в Москві, де мав величезний успіх. Гастролі Шаляпіна в Петербурзі на Маріїнській сцені становили свого роду події в петербурзькому музичному світі.
29 квітня 1905 Ф. Шаляпін виступив в Києві з безкоштовним концертом для кількох тисяч робітників, де він вперше публічно виконав пісню «Дубінушка»[4].
Після Жовтневого перевороту повернувся до Маріїнського театру, де йому було доручено художнє керівництво. В сезоні 1918-19 проспівав близько 80 спектаклів; виступав із концертами перед робочою і червоноармійською аудиторією. У листопаді 1918 Рада Народних Комісарів присвоїла Шаляпіну звання народного артиста як «высокодаровитому выходцу из народа». В 1919 Ф. Шаляпіна було обрано до Директорії Маріїнського театру.
За кордоном[ред. | ред. код]
Незважаючи на визнання на батьківщині, в 1922 Шаляпін покидає Росію. Виступав у США (зокрема в Метрополітен Опера, в Чикаго та інших містах), Парижі, Лондоні, Берліні, Барселоні, Мілані (Ла-Скала) та інших містах, брав участь у російських антрепризах (у тому числі в 1930-31 у спектаклях «Російської опери» Церетелі і В. Де Базиля «Князь Ігор», «Русалка» і «Борис Годунов»). Останній публічний виступ співака відбувся в 1937.
Ф. Шаляпін виступав також як оперний режисер, знімався в кіно (виконав головну роль у фільмі «Дон Кіхот», 1932, музика Ж. Ібера). Автор мемуарів «Сторінки з мого життя» (1917), «Маска й душа» (1932).
Помер у Парижі від лейкозу. В 1984 був перепохований на Новодівочому цвинтарі.
Аудіо[ред. | ред. код]
Арія Варязького гостя з опери "Садко"файл, виконує Ф.Шаляпін
Див. також[ред. | ред. код]
- 2562 Шаляпін — астероїд, названий на честь співака[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Г. Риман Шаляпин // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1412–1413.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118606352 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Шаляпин Ф. И. Маска и душа. — М.: Союзтеатр, 1990.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Комаренко Т. О. Шаляпін Федір Іванович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 590. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шаляпін Федір Іванович |
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шаляпін Федір Іванович |
- Енциклопедія Брокгауза і Єфрона
- Марков П. А., ред. Театральная энциклопедия. — Т. 5. — М., 1967. — С. 65. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.69
Посилання[ред. | ред. код]
- «Шаляпиниана» из радиоцикла Максима Малькова «Из коллекции редких записей» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ева Бандровська-Турська. Спогади артистки. [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.](Фрагмент книги) «Чітельнік». Варшава. 1989 р., стор. 237. Переклад з польської М.Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
- Пола Негрі. Шаляпін в моєму домі. [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (Фрагмент книги «Згадує П.Негрі», 1970). Пер. з пол. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
- Петро Золотовіч (Петър Золотович) Шаляпін в Софії. [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] Журнал «Поглед» (Софія), 1984, № 47-49. Пер. з болгарської. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
- Єжи Чаплицький. Спогади про Ф. І. Шаляпіна. [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] Пер. з пол. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2016. (рос.)
- Жорж Кунеллі (Georges Cunelli). Тітта Руффо, Карузо і Шаляпін [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пер. з англ. М.Малькова) — електр. изд. Джерело: Titta Ruffo. An Anthology. Edited by Andrew Farkas. Greenwood Press. London. England; pp. 63–68: G. Cunelli, Titta Ruffo, Caruso and Chaliapin. СПб. 2017. (рос.)
- М. М. Голінкін. Спогади про Шаляпіна [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (фрагменти мемуарів диригента «З палаців Яфета до колиб Сіма», Тель-Авів, 1957 г.). Пер. з івриту М. В. Копштейна, літ. ред. М. Малькова — електр. изд. СПб. 2017. (рос.)
- http://maysterni.com/publication.php?id=146334 [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
- http://maysterni.com/publication.php?id=129488 [Архівовано 8 грудня 2017 у Wayback Machine.]
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 13 лютого
- Народились 1873
- Уродженці Казані
- Померли 12 квітня
- Померли 1938
- Баси
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Благородної Бухари
- Персоналії:Большой театр
- Втікачі з СРСР
- Померли в Парижі
- Поховані на кладовищі Батіньйоль
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Російська еміграція 1920-х років
- Оперні співаки XIX століття
- Оперні співаки XX століття
- Командори ордена Почесного легіону
- Співаки Національної опери України