Дзіндечжень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панорама сучасного міста

Дзіндечжень (кит. 景德镇) — міська агломерація на північному сході провінції Цзянсі, Китайська Народна Республіка. Місто має площу 5263 км ², де мешкає бл. 1 530 000 осіб (на кінець 2004 р.)

Історія[ред. | ред. код]

Місто має добре документовану історії, котра налічує більш ніж 2 000 років. Дзіндечжень - уславлене в Китаї та в світі місто як «Порцелянова столиця».Близькість до річки Янцзи зробило місто важливим портом і відомим центром експорту ремісничої і порцелянової продукції в різні країни світу ще в сиву давнину.

Місто виникло в долині між високими горами. Вони і виконували функцію природної фортеці, навіть в середньовіччя місто так і побудувало фортечних мурів. В роки династії Хань місто мало назву Сіньпін 新平, змінило кілька назв протягом династії Тан (Сіньчан 新昌, 621; Чаннань 昌南, 716). Сучасну назву місту було надано імператором Північної Сун Чжень-цзуном (правл. 997-1022), один з періодів правління якого (1004-7) мав девіз Цзін де 景德.

В 19 ст. Дзіндечжень отримав статус окружного центра. По створенню Китайської Народної республіки він став окружним центром. 28 лютого 1982 року Дзіндечжень було включено до переліку двадцяти чотирьох національних, історично значущих і культурних центрів Китаю, що сприяло розвитку місцевої туристичної галузі.

Порцелянова столиця країни[ред. | ред. код]

«Таріль з драконом». Дзіндечжень, династія Цинь, доба імператора Кансі (1662-1722). Художній музей Азії, Сан-Франциско.

Дзіндечженю надзвичайно пощастило на працьовитих мешканців та природні копалини. Неподалік були знайдені глинозем та каолін, головні речовини в рецептурі порцелянової сировини. Вони і обдаровані ремісники стануть головним багатством місцевості, бо приблизно з 1 століття нашої ери тут розпочато виробництво кераміки і, згодом, порцеляни. Удосконалення виробництва і печей приведуть до появи уславленої китайської порцеляни, відомої на всіх континентах. Її швидко оцінили феодали Китаю.

Porcelain Workshop, Jingdezhen, Jiangxi, China.jpg

Порцелянові майстерні Дзіндечженя були головними постачальниками китайських імператорів. Це були особливі вази з драконами, котрі мали по п'ять пазурів. Ніхто з громадян в феодальному Китаї не мав права володіти такими вазами.

З китайською порцеляною познайомились португальські мореплавці і вивезли перші великі партії продукції в Західну Європу. Це породило моду на коштовну порцеляну, бо її наділяли магічними властивостями знешкоджувати отрути. Мода на китайську порцеляну роками підтримувалась і секретами її виготовлення, котрий століттями не розголошували. Порцеляну Дзіндечженя караванами везли в арабські країни, а так званим морським Шовковим шляхом в Індію і в Європу. Саме порцеляна Дзіндечженя сформувала уяву західноєвропейців про китайську порцеляну як таку, хоча в Китаї були і працювали й інші керамічні і порцелянові центри.

Умовно порцеляну Дзіндечженя розділяли на:

  • білу
  • блакитну
  • багатоколірну тощо.

Низ таких ваз і посуду не вкривали глазурью. Саме на цих ділянках ставлять марки, які роспізнають знавці-митці і науковці. Вимоги до порцеляни майстерень Дзіндечженя були надзвичайні. Посуд з відхиленнями від стандарту оглядали і розбивали на місті. Археологи розкопали смітники і реставрували розбиті вази. Відтепер в музеях існують як «стандартні», так і нестандартні вази 12-14-18 століть.


Сучасне порцелянове виробництво[ред. | ред. код]

В 20 ст. виробництво місцевої кераміки і порцеляни не припинилось. В місті засновано і діє Порцляновий інститут Дзіндечжень ( 景德镇陶瓷学院). Це єдиний заклад вищої освіти у Китаї, який спеціалізується на вивченні поцеляни та вихованні фахівців порцелянового виробництва. Серед випускників виші - відомий кераміст Китаю Джексон Лі.

Окрім порцелянового виробництва, приділяють увагу іншим галузям промисловості. Дзіндечжень - центр виробництва компресорів для холодильників, по випуску гелікоптерів, по видобутку мінеральних копалин тощо.

Місцевий центр сільськогосподарської продукції[ред. | ред. код]

Дзіндечжень і навколишні поселення - відомий центр сільськогосподарської продукції провінції Цзянсі. Тут збирають багаті врожаї рису, вирощують коттон, товарне зерно і свиней. Округ Фулян відомий вирощуванням чайних кущів і переробкою чайної сировини. Вирощування чайних кущів в провінції має давню традицію і відоме щонайменше одну тисячу років. Містечко Лепін - місцевий центр вирощування овочів, котрі вивозять також в інші регіони Китаю. Загальна кількість вирощених овочів досягла 620 000 тонн на 2007 рік. Городи містечка і округа Лепін за вказівкою Міністерства сільського господарства Китаю визнано демонстративними ділянками по вирощуванню екологічно чистої продукції.


Адміністративно-теріторіальний поділ[ред. | ред. код]

  • Район Чанцзян (昌江区)
  • Район Чжушань (珠山区)
  • Місто Лепін (乐平市)
  • Повіт Фулян (浮梁县)

Транспорт[ред. | ред. код]

Схема авіаліній, котрі проходять через Дзіндечжень

В 20 ст. зроблено усе можливе для перетворення міста в важливий транспортний вузол краю. Місто пов'язане з сусідніми і віддаленими містами не тільки по воді. На перші місця вийшли залізничні й повітряні сполучення

Віросповідування[ред. | ред. код]

Туристичні центри міста[ред. | ред. код]

Міста побратими[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  • Official site of Jingdezhen Government офіційний сайт уряду Дзіндечжень ( англ. та китайською)
  • Curtis, Julia B., Stephen Little & Mary Ann Rogers, Trade taste and transformation, Jingdezhen porcelain for Japan, 1620-1645, New York, China Institute Gallery, 2006. ISBN 0-9774054-0-0