Каолін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каолін
KaolinUSGOV.jpg
Ідентифікація
Окремість іноді тонко-пластинчаста горизонтальна

Каолі́нгірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Від назви місцевості Каолін (англ. Gaoling District) у Китаї. Використовується також назва «каоліни», розуміючи під цим глинисті породи світлого кольору, що складені головним чином з каолініту.[1]

Склад і властивості[ред.ред. код]

Формула: H4Al2Si2O9, або Al2O3 • 2SiO2 • 2H2O; головна складова частина звичайної глини.

Як домішки вміщує й інші глинисті мінералидикіт, накрит, галуазит, монтморилоніт, змішаношарові мінерали, а також опал, кристобаліт, тридиміт, частково розкладені зерна польових шпатів і інших мінералів.[1] Значно частіше каолін містить різні домішки — кварцовий пісок, карбонати кальцію та магнію і звичайно буває забарвлений оксидами заліза в жовтий колір (жовта глина).

Первинні і вторинні каоліни[ред.ред. код]

Розрізняють каолін залишковий (первинний), що залягає на місці свого утворення, і осадовий, перевідкладений (вторинний). Великі родовища залишкового каоліну приурочені до нижньомезозойської кори вивітрювання. Перевідкладений каолін залягає лінзами і пластами серед пісків.

Первинний каолін являє собою глинисті утворення, основою яких є мінерал каолініт. Крім каолініту до їх складу входять кварц, іноді мікроклін і гідрослюди.

В вигляді домішок в первинних каолінах утримується також епідот, хлорит, пірит, лімоніт, гіпс, кальцит, рутил, лейкоксен, анафаз, ільменіт, сфен, циркон, монацит, ксенотим, магнетит та інші.

Вміст каолініту і кварцу в первинних каолінах коливається від 15 – 20% до 70 – 90%. Вміст мікрокліну і гідрослюд в підошві каолінової товщі нерідко досягає 25-30%, переважно ці два мінерала складають 2-3%. Первинними каолінами вважаються породи, в яких каолініт утворився “in situ” і які є сировиною для одержання збагаченого каоліну. Головною характерною рисою їх є реліктові структури материнських порід.

Серед первинних каолінів найбільш розповсюджені гнейсові і гранітні різновидності, рідше зустрічаються пегматитові, аплітові, туфові, аркозові і сланцеві каолініти, які утворились на гнейсах, гранітах, іноді на пегматитах, аплітах, туфах, аркозах, сланцях. Каоліни на гранітах, мігматитах і гнейсах, пегматитах і аплітах в залежності від вмісту в них лугу діляться на нормальні (безлужні) і лужні. Встановлено, що лужні каоліни при вмісті К2О і Na2O більше 2% є сировиною для одержання мікроклину. Нормальні каоліни володіють високою вогнетривкістю і дуже важко спікаються. Лужні каоліни навпаки спікаються при низькій температурі (1250-1350º).

Родовища[ред.ред. код]

Родовища чистого каоліну (білої глини) зустрічаються порівняно рідко.

Утворюється внаслідок вивітрювання або гідротермальної зміни слюдисто-полевошпатових порід (гранітоїдів, ґнейсів, сланців), пов'язаної з вулканізмом. Поклади каолін розташовані поблизу поверхні, звичайно розробляються відкритим способом з подальшим збагаченням мокрим або сухим способом (гравітаційними методами в класифікаторах, центрифугах, гідроциклонах). Значними запасами каолін володіють Чехія, Болгарія, Україна, Румунія, Польща, Угорщина, Узбекистан, США, Велика Британія. Ресурси каоліну в країнах Заходу оцінюються в 17 млрд т в тому числі в США 9 млрд т, Великій Британії 2 млрд т. У двох останніх країнах зосереджено бл.60 % усього світового виробництва каоліну.

На території України є у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Сумській (Полошки), Черкаській та Донецькій областях.

Відомий центр видобутку каоліну - місто Дзіньдечжень в Китаї, що є відомим центром виробництва порцеляни з сивої давнини. Уява про китайську порцеляну в Європі сформована на виробах порцеляни майстерень Дзіньдечженя.

Виробництво і міжнародна торгівля[ред.ред. код]

Світове виробництво каоліну на початку XXI ст. становить 25 700 млн т. З них на частку Європи припадає 25 %, Азії та Океанії — 21 %, Півн. Америки — 37 %, Півд. Америки — 9 %, Африки — 5 %.

Обсяг міжнародної торгівлі каоліном наприкінці XX ст. - на початку XXI ст. становить приблизно 6 млн. тонн на рік. З них 50-60% припадає на торгівлю каоліном для виробництва паперу. Домінують на світовому ринку каолінів два вищезгаданих виробника - ІЧК і ДК. Західно-європейський ринок останнім часом поглинав щорічно близько 1,5 млн. тонн каоліну для крейдування паперу. При цьому щорічна потреба зростає на 3,5%, а ціни - на 2%. На цьому тлі спостерігається скорочення частки ринку ІЧК через виснаження запасів і ускладнення умов експлуатації родовища Сент Остель (Англія) і збільшення імпорту з США і Бразилії. Ціни при цьому стабілізувалися на рівні $ 150-180 за тонну і є мінімально прийнятними для американських і бразильських експортерів. Попит на каолін для крейдування особливо високоякісних сортів паперу задовольняється лише на 70%. В результаті ціни на найкращі сорти каоліну такого призначення, в окремих випадках, досягають $ 400-450 за тонну. На думку експертів, в найближчі роки ціна на каолін буде зростати на 3-5% щорічно. На цьому тлі прихід на європейський ринок нового європейського виробника, близького географічно, з конкурентоспроможним продуктом прогнозується як вельми сприятливий.

Застосування[ред.ред. код]

Діапазон використання каолінів надзвичайно широкий: паперова продукція, керамічна (порцеляна, фаянс), електротехнічна (ізолятори), вогнетривка, алюмінієве виробництво, текстильна, кабельна, гумова, хімічна, миловарна, парфумерна продукція, виробництво олівців і мінеральних фарб, наповнювач в фармації.

Має високу вогнетривкість та низьку пластичність. Жовта глина служить сировиною керамічного і гончарного виробництва (палена цегла, дахова черепиця, дренажні і каналізаційні труби, горшки тощо). Після обпалення при 1200—1300°С керамічні вироби втрачають здатність поглинати воду і мають відносно високу механічну міцність.

Чистий каолін іде на виготовлення порцелянових та фаянсових виробів, які обпалюють при 1300—1400°С. Каолін застосовують як наповнювач у паперовій промисловості.

Каолін використовують керамічна, електротехнічна (ізолятори), промисловість вогнетривких виробів, паперова, кабельна, гумотехнічна, пластмасова, хімічна, парфумерна. У США всі види каолінової сировини виготовляються шляхом збагачення вторинного каолін Транспортування готової продукції може здійснюватися трубопроводами у вигляді пульпи, в контейнерах, бочках, мішках тощо. У США діє каолінопровід довжиною 42 км, перетином 25,4 см від рудників Сандерсвілл (Вашингтон) до заводу в Гордоні (Джорджія).

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]