Дичко Олександр Вікторович
| Олександр Дичко Олександр Вікторович Дичко | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1 квітня 1990 Козлів, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
6 вересня 2022 (32 роки) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна | |
| Поховання | Козлів | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Гірська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Ві́кторович Дичко́ (1 квітня 1990, смт Козлів, Тернопільська область — 6 вересня 2022, військовий шпиталь, м. Кривий Ріг) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Дичко народився 1 квітня 1990 року в смт Козлові, нині Козлівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Працював пожежником у місцевій частині.
Від 2014 року був учасником АТО, пройшов Іловайський котел, Дебальцеве. З початком повномасштабного російського вторгнення знову на фронті. Служив у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. 1 вересня 2022 року зазнав серйозного поранення в боях на півдні України. Помер 6 вересня 2022 року у військовому шпиталі м. Кривий Ріг.
Похований 12 вересня 2022 року в рідному селищі.
Залишилися батьки, дружина, брат і сестра.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (12 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[1].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У листопаді 2023 року в с. Вівся Тернопільського району з ініціативи батька Віктора Дичка та родини було відкрито й освячено фігуру Матері Божої на честь Олександра Дичка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 12 лютого 2024 року № 76/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Ірина Белякова (12 вересня 2022). Подяка тобі, дитино, встаю на коліна за твою мужність і відвагу… Прощаються з Олександром Дичком. 20 хвилин Тернопіль.
- Оксана Цвик (12 вересня 2022). На Тернопільщині попрощалися з трьома військовослужбовцями. Суспільне Тернопіль.
- Оксана Цвик (9 листопада 2023). На Тернопільщині батько встановив фігуру Матері Божої на честь загиблого сина-військовослужбовця. Суспільне Тернопіль.
- Ярослава Світла (8 вересня 2022). Від важких поранень помер військовий Олександр Дичко з Тернопільщини. Телеканал ІНТБ.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |