Гірська піхота України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гірська піхота
БЕ ГП (2016).png
Емблема гірської піхоти, 2016р.
На службі 1996 — по т.ч.
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип гірська піхота
Знаки розрізнення
Нарукавний знак НЗ ГП.svg

Гірська піхота — рід військ у Сухопутних військах України, до якого належать загальновійськові, артилерійські, інженерні та інші частини і з'єднання, призначені та спеціально навчені для бойових дій у гірській місцевості.

Історія[ред. | ред. код]

Народження гірськострілецьких військ в Україні відбулося в 1996 році за ініціативою командувача Національної гвардії України (НГУ) генерал-полковника Чаповського під впливом російського досвіду в Чечні. В Криму в складі 7-ї дивізії НГУ були сформовані два гірськострілецькі батальйони: «Кобра» в Балаклаві й «Лаванда» в Сімферополі. До їх підготовки, як інструктори, широко залучалися досвідчені члени сімферопольського клубу спелеології. Також постійними учасниками тренувань та навчань в Кримських горах сумісно з гірськими стрільцями НГУ стала морська піхота України. Крім того, ще одна гірськострілецька рота «Карпати» була створена в складі батальйону Львівської дивізії НГУ, дислокованої в Івано-Франківську. Її завданням була охорона магістральних трубопроводів в Карпатах.

29 березня 1999 р. вперше в новітній історії Національної гвардії відбулися бригадні навчання з бойовою стрільбою. 23-тя бригада 7-ї дивізії розгорнула «бойові дії» в районі Червоних печер на високогірному Ангарському полігоні в Криму. Один батальйон блокував «банду бойовиків» в гірському масиві, а бійці обох гірськострілецьких батальйонів штурмували скелі, витісняючи «банду» на завчасно підготовлену вогневу позицію бригади (зенітно-артилерійський і гарматний протитанковий дивізіони, мінометна батарея, танки й БМП). Окрім цього на навчаннях були задіяні гелікоптери вогневої підтримки Мі-24, спецпідрозділ «Альфа», сили Державної служби охорони й прикордонники.[1]

Подальший розвиток сил спеціальних операцій в Національній гвардії України призвів до створення розвідувально-ударних рот — кожна перша рота батальйону спеціального призначення або гірськострілецького батальйону. Все було перервано рішенням про розформування Національної гвардії України. Гірськострілецькі батальйони були включені до складу ВВ МВС України.

В 2003 р. гірськострілецький батальйон «Лаванда» було скорочено до гірськострілецької роти шляхом розформування 2-ї роти, яка комплектувалася строковиками. 1-ша гірськострілецька рота, яка залишилася, складалася приблизно з 45-50 контрактників і 10-12 офіцерів. На початок 2004 р. гірськострілецька рота була включена до складу батальйону спеціального призначення ВВ МВС, до якого окрім неї входили рота розвідки й загін бойових плавців. 9-та бригада швидкого реагування ВВ МВС, до складу якої увійшов гірськострілецький батальйон «Кобра», була спочатку скорочена до полку, а в 2004 р. до батальйону.[1]

Також станом на 2011 рік було сформовано гірськострілецький батальйон в складі 36-ї бригади берегової оборони в Криму, Перевальне.

Від 2012 року 128-му окрему механізовану бригаду було переформовано на гірсько-піхотну.

У вересні 2018 року Українські гірські піхотинці з 10 гірсько-штурмової бригади провели обмін досвідом з альпійськими стрільцями Італії з альпійської бригади «Julia»[en]. Впродовж вишколу гірські піхотинці ділились наявним досвідом та проводили практичні заняття з гірської підготовки.[2]

Структура[ред. | ред. код]

2017[ред. | ред. код]

Неподалік від Ужгорода знаходиться 234-й загальновійськовий полігон, пристосований для підготовки гірських частин.

Розформовані з'єднання[ред. | ред. код]

Національна гвардія[ред. | ред. код]

У складі національної гвардії І та ІІ формування були:

Станом на середину 2017 року в складі НГ створено 2 окремі гірські роти.

Розташування[ред. | ред. код]

Oзброєння[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Зовнішні джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]