Долгоруков Юрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Долгоруков Юрій Володимирович
Народився 1664
Помер 9 жовтня 1707(1707-10-09)
Країна Московське царство
Рід Долгоруковиd
Батько Долгоруков Володимир Дмитровичd
Мати Ладигіна Тетяна Тимофіївнаd
Брати, сестри Долгоруков Василь Владимирович, Долгоруков Володимир Володимировичd і Долгоруков Михайло Володимировичd

Юрій Володимирович Долгоруков (1664, Москва, Московське царство — 9 жовтня 1707, Айдар) — російський військовий діяч, брат фельдмаршала В. В. Долгорукова та державного діяча М. В. Догорукова, полковник. Убитий під час Булавінського повстання.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив зі знатного дворянського роду, старший син боярина Володимира Дмитровича Долгорукова. Із 1683 року — стольник ппи дворі Петра I. Із 1700 року — на військовій службі, служив у Преображенському полку[1].

У 1707 році на чолі невеликого загону полковник Долгоруков був направлений на Дон для пошуку біглих селян. Каральний загін у складі понад тисячу осіб з регулярної армії по Дону піднявся вгору, а потім пішов по березі Сіверського Дінця і в середині вересня 1707 прибув в містечко Митякін, що розташовувався недалеко від гирла річки Деркул. Розділивши солдатів і офіцерів на два загони, князь Долгоруков наказав першій команді слідувати вгору по Сіверському Донцю, продовжувати затримання втікачів, а своє військо повернув на північ, по річці Деркул. Однак, донські козаки не стали видавати біглих і крім цього вони були обурені високими податками. Почалося повстання на чолі з Кіндратом Булавіним. Повстанці напали на загін Долгорукова і повністю його знищили, сам полковник був убитий[2]. Брат вбитого Василь придушив повстання і помстився за смерть брата.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Долгоруков, Юрий Владимирович (сын боярина) // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918. 
  2. Кравець, Д. Булавінське повстання: До 300-річчя від початку Булавінського повстання // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2007 рік. — Донецьк, 2006. — С.72–74. 

Джерела[ред. | ред. код]