Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева (ДВВПУ) — радянське, українське військове училище в 1967—1995 роках.

Історія[ред. | ред. код]

Наказом Міністра оборони СРСР № 063 від 13 березня 1967, Директивою Генерального штабу ЗС СРСР ДГШ № орг. 1162950 від 22 квітня 1967 та Директивою Командувача військами Київського військового округу ДКВО № 1155539 від 7 травня 1968 було прийнято рішення про створення Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку.

16 червня 1967 — закінчилося формування ДВВПУ на базі школи-інтернату № 10 та початкової школи № 37 по штату № 17735[1].

1 вересня 1967 — перший набір курсантів (303 чол.) Приступив до навчальних занять.

29 жовтня 1967 — в день народження Ленінського комсомолу приведені до присяги курсанти 1-го курсу з числа цивільної молоді.

18 лютого 1968 року — від імені Президії Верховної Ради СРСР Членом Військової Ради — Начальником політичного Управління ЧКВО генерал-полковником Головкіним В. Я. в урочистій обстановці училищу було вручено Бойовий Прапор.

23 лютого 1968 року — в день 50-річчя Радянських Збройних Сил училище було нагороджено перехідним Червоним прапором Донецького обкому КПУ та Донецького облвиконкому.

28 липня 1971 — відбувся перший випуск офіцеров-політпрацівників[2].

9 грудня 1976 — училищу було вручено перехідний Червоний Прапор Військової ради Червонопрапорного Київського військового округу за високі результати у підготовці шостого випуску офіцерів-політпрацівників.

15 червня 1977 — Наказ Міністра оборони СРСР № 00108 про встановлення Дня училища в ознаменування сформування Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку.

11 листопада 1985 Постановою Ради Міністрів СРСР № 1067 училище отримало найменування: Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії А. А. Епішева.

Липень-серпень 1991 — відбувся останній набір курсантів до ДВВПУ.

Кінець 1991 — початок 1992 — Відразу після розпаду СРСР і перепідпорядкування училища МО України, перед КПП училища була знята легендарна вивіска ДВВПУ ІВ НД, а замість неї була вивішена нова, в якій була збережена спадкоємність абревіатури ДВВПУ — Донецьке вище військово-педагогічне училище.

3 січня 1992 — особовий склад училища прийняв Військову присягу на вірність народу України. Училище перепідпорядковано Міністерству оборони України. Прийнято рішення про його розформування в 1995 р (Наказ МО України № 133 1992 г.).

19 лютого 1992 — Постановою Кабінету Міністрів України № 490 училище перейменовано в Донецьке вище військове училище інженерних військ і військ зв'язку.

1992—1993 — на базі училища створено Донецький військовий ліцей. Коли відбувся останній випуск офіцерів, ліцей передислокувався в перший навчальний корпус.

15 лютого 1995 — Директива МО України Д.185 / 065 (на виконання Наказу МО України № 133 від 1992 г.) Донецьке вище військове училище інженерних військ і військ зв'язку після здійснення у червні 1995 року останнього випуску офіцерів-вихователів підлягає розформуванню до 1.09.1995 року.

1 вересня 1995 — Донецьке вище військове училище інженерних військ і військ зв'язку розформовано. Бойовий прапор училища здано в Державний архів МО України. Змінний особовий склад переданий в / ч А 2517, постійний особовий склад і техніка — на доукомплектування частин і підрозділів округу (процес завершився в листопаді 1995).

Випуски училища[ред. | ред. код]

Рік Кількість випускників Разом
інженери зв'язківці дорожньо-будівельні частини
28.07.1971 138 145 283
12.07.1972 140 159 299
12.07.1973 164 190 354
12.07.1974 164 180 344
2.07.1975 355
17.07.1976 343
16.07.1977 348
14.07.1978 386
13.07.1979 389
11.07.1980 394
11.07.1981 439
10.07.1982 634
9.07.1983 631
7.07.1984 648
6.07.1985 469
5.07.1986 453
10.07.1987 470
8.07.1988 442
8.07.1989 456
28.06.1990 436
28.06.1991 450
26.06.1992 409
19.06.1993 124 212 115 451
18.06.1994 84 144 77 305
17.06.1995 77 103 76 256

Керівний склад навчального закладу[ред. | ред. код]

Начальники[ред. | ред. код]

Заступники начальника[ред. | ред. код]

  • полковник Єфімов Олександр Олександрович (1969—1973)
  • полковник Григор'єв Володимир Прокопович (1973—1975)
  • полковник Коцюк Віталій Володимирович (1976—1987). Похований у Донецьку 23.08.2010[3].
  • полковник Мірошниченко Володимир Йосипович (1987—1990)
  • полковник Тимченко Володимир Миколайович (1990—1993)
  • полковник Янішевський Віктор Миколайович (1993—1995)

Заступники начальника по політичній частині[ред. | ред. код]

  • полковник Тарасов Сергій Васильович (1967—1970)
  • полковник Новиков Сергій Павлович (1970—1972)
  • полковник Васильєв Іван Леонтійович (1972)
  • полковник Трилобіт Іван Якович (1972—1975)
  • полковник Самара Володимир Харитонович (1975—1984). Помер 23.05.2015. Похований у Донецьку.
  • полковник Мачушко Володимир Іванович (1984—1988)
  • полковник Бичков Віктор Григорович (1988—1990)
  • полковник Горбачов Валерій Петрович (1990—1991)

Начальники соціально-психологічної служби[ред. | ред. код]

  • полковник Бурега Валерій Васильович (1992—1993)
  • підполковник Лустіно Юрій Михайлович (1993—1995)

Заступник начальника училища з виховної роботи[ред. | ред. код]

  • полковник Романов Микола Михайлович (10.02.1995 — 15.11.1995)

Начальники навчального відділу[ред. | ред. код]

  • полковник Александров Гліб Миколайович (1967—1969)
  • полковник Сидоренко Олександр Федорович (1969—1978)
  • полковник Гурин Василь Михайлович (1978—1982)
  • полковник Давидов Владлен Васильович (1982—1984). Помер 19.12.2017 на 86-му році життя[4].
  • полковник Чернишов Євген Васильович (1984—1990)
  • полковник Зельніцкій Андрій Миколайович (1990—1992)
  • полковник Лісовський Володимир Олександрович (1993—1994)
  • полковник Степанов Анатолій Семенович (1994—1995)
  • підполковник Зуєнко Дмитро Вікторович (1995)

Заступники начальника по технічній частині[ред. | ред. код]

  • полковник Романов Михайло Степанович (1967—1977)
  • полковник Нікітін Григорій Якович (1978—1983
  • полковник Ярохно Іван Вакумовіч (1983—1988)
  • полковник Овчінніков Микола Андрійович (1989—1994)

Заступники начальника по матеріальному забезпеченню[ред. | ред. код]

  • полковник Федюнин Володимир Павлович (1967—1972)
  • підполковник Шапошников Яків Васильович (1972—1974)
  • полковник Бєлов Олексій Васильович (1974—1977)
  • підполковник Жихарєв Володимир Федорович (1977—1980)
  • полковник Романов Мирослав Миколайович (1980—1989)
  • капітан 1 рангу Гавриленко Євген Федорович (1989—1992)
  • полковник Янішевський Сергій Миколайович (1992—1993)
  • полковник Марценюк Василь Григорович (1993—1995)

Відомі випускники[ред. | ред. код]

  • Виноградов Степан Васильович. Кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри військової підготовки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Випуск 1974.
  • Олекса́ндр Володи́мирович Прогні́мак (*2 січня 1958 , Донецьк) — український політичний та державний діяч, колекціонер, меценат, письменник, драматург. Випуск 1975
  • Валерій Вікторович Райко (нар. 5 серпня 1960) — український військовик. Генерал-лейтенант. Доктор педагогічних наук (2009). Професор. Ректор Національної академії Державної Прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (з 2002 по 2014). Випуск 1981
  • Капкін Олександр Борисович. Суддя Зарічного районного суду м. Суми. Випуск 1981
  • Микола Михайлович Литвин (нар.8 березня 1961, Слобода-Романівська, Житомирська область) — голова Державної прикордонної служби України у 2003—2014, генерал армії України. Випуск 1984
  • Ткаченко Юрій Валентинович. Перший заступник голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Випуск 1984
  • Тімченко Олександр Володимирович. Начальник науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України. Випуск 1984
  • Валерій Анатолійович Бондик; член Вищої ради юстиції (березень 2007 — травень 2013). Випуск 1985
  • Пругло Олег Євгенович. Заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації. Випуск 1985
  • Малий Ігор Анатолійович (нар. 1966). З 2008 по 2014 заступник директора департаменту корпоративного управління та правового забезпечення – начальник відділу Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України». Випуск 1987
  • Золкін Юрій Олексійович. Голова Станично-Луганської районної державної адміністрації з 20.03.2015р. Випуск 1987
  • І́гор Ві́кторович Алексє́єв (* 10 січня 1960, Донецьк) — український політик, секретар ЦК КПУ (від червня 2005 р.), народний депутат України (від 2002 р.) Випуск 1987
  • Арсірій Руслан Олександрович. Суддя окружного адміністративного суду м. Києва. Випуск 1988
  • Андрій Володимирович Головач (нар. 27 червня 1969, Донецьк, СРСР) — генерал-полковник податкової міліції, перший заступник Голови Державної податкової служби України — начальник податкової міліції України за часів Януковича. Випуск 1990
  • Булюк Віталій Вікторович (народився 21 грудня 1969, с. Гладківка, Херсонська область, Голопристанський район) — депутат Херсонської обласної ради V, VI, VII скликань, начальник Херсонської митниці з 2007 до 2015 року. З 4 грудня 2015 року обраний на посаду заступника голови Херсонської обласної ради. Випуск 1990
  • Рибалко Євген Вікторович, голова міської ради м. Сватове (Луганська область). Випуск 1991
  • Сподар Ярослав Богданович. Народився 27 січня 1970 року в смт. Народичі Житомирської області. З 24 травня 2014 - заступник командувача Національної гвардії України по роботі з особовим складом. Випуск 1992
  • Руслан Миколайович Сольвар (нар. 12 травня 1971 року, Піщанка, Вінницька область, Україна) — народний депутат України 7-го скликання (обраний по одномандатному округу № 91). Член партії «Удар». Випуск 1993
  • Беспалов Олег Павлович — український політик
  • Прокопенко Ігор Станіславович (рос. Прокопенко Игорь Станиславович, нар.8 лютого 1965 р., м. Павловськ) — російський тележурналіст, документаліст, ведучий програми «Військова таємниця» на «РЕН ТВ», фахівець з таємним змовам, заступник генерального директора з документальних та публіцистичних проектів телекомпанії «РЕН ТВ», телеведучий, шестиразовий лауреат премії ТЕФІ.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Офіційний сайт училища.
  • «Военное училище в сердце Донбасса» / Авторы-составители: Владимир Хохлов, Юрий Циндренко. – М.: АП «Наука и образование», 2017. – 740 с.
  • Малакеев С.В. "Донецкое политическое: нам не забыть", Донецк 2008

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]