Алексєєв Ігор Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алексєєв Ігор Вікторович
Народився 10 січня 1960(1960-01-10) (57 років)
Донецьк
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність дипломат і політик
Україна Народний депутат України
Скликання: 4,5,6,7
Комуністична партія України


12 грудня 2012р.

І́гор Ві́кторович Алексє́єв (* 10 січня 1960, Донецьк) — український політик, секретар ЦК КПУ (від червня 2005 р.), народний депутат України (від 2002 р.).

Біографія[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

  • 1981-1983 — заступник командира роти зв'язку (Київ).
  • 1983-1985 — секретар комітету ВЛКСМ, пропагандист політвідділу в Київському вищому військово-інженерному училищі зв'язку.
  • 1985-1988 — пропагандист військової частини (Магадан).
  • 1988-1991 — слухач Військово-політичної академії імені Леніна (Москва).
  • 1991-1994 — викладач Київського інституту сухопутних військ.
  • 1994-1996 — перший секретар Управління контролю над озброєнням та роззброєнням МЗС України.
  • 1996-1998 — слухач Дипломатичної академії при МЗС України.
  • 1998-2002 — консул Дипломатичного представництва України в Королівстві Данія.

Член КПУ.

Депутатська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002 — квітень 2006) від КПУ (№ 50 в списку). Член фракції комуністів (з травня 2002). Член Комітету у закордонних справах (з червня 2002), голова підкомітету з міжнародних договорів.

Народний депутат України 5-го скликання (квітень 2006 — листопад 2007) від КПУ (№ 14 в списку). Голова підкомітету з міжнародно-правових питань Комітету у закордонних справах (з липня 2006). Член фракції КПУ (з квітня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання (листопад 2007 — грудень 2012) від КПУ (№ 10 в списку). Член фракції комуністів (з листопада 2007). Секретар Комітету у закордонних справах (з грудня 2007).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[1][2]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[3][4].

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події на Волині 1942–1944 років.

Народний депутат України 7-го скликання (з грудня 2012) від КПУ (№ 6 в списку). Член фракції комуністів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету у закордонних справах (з грудня 2012).

Перший заступник голови Комітету, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Член міжпарламентської комісії зі співробітництва Верховної Ради України та Національних Зборів Республіки Білорусь Веб-сторінка

Заступник керівника групи з міжпарламентських зв’язків з Китайською Народною Республікою Член групи з міжпарламентських зв’язків з Італійською Республікою, Республікою Кіпр, Державою Ізраїль, Литовською Республікою, Республікою Індонезія, Канадою, Грузією, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Російською Федерацією, Республікою Білорусь

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.