Досвід поза тілом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Inicio projecao.jpg

Досвід поза тілом (ДПТ) (англ. Out of Body Experience, ОВЕ) — досвід, який включає в себе спогади особи про перебування за межами свого звичайного фізичного тіла.

Покищо дане поняття немає наукового обґрунтування. Прихильники, котрі вірять, що ДПТ справді існує, пояснюють величезну складність наукового вивчення двома причинами.

По-перше, предмет вивчення — "астральне тіло" — має надзвичайну особливість — проходячи практично крізь будь-яку перешкоду, воно проходить також і скрізь ті прибори, які могли б його зафіксувати.

По-друге, стан особи за межами свого людського тіла має надзвичайно специфічну особливість. Особа не відчуває того контексту життя, в якому вона перебуває в "звичайному" пробудженому стані. Дуже хороший приклад для уявлення "що таке ДПТ" — відомий художній фільм Аватар. В даному фільмі головного героя підключають до спеціального приладу, завдяки якому він може керувати своїм аватаром — біороботом. Причому дуже влучно головного героя підбирають без ніг, тоді як його аватар мав ноги. Влучність полягає в тому, що завдяки "наявності ніг", посилюється відмінність контексту життя для головного героя під час керування аватаром та під час перебування за його межами. Тепер уявімо, що сама по собі людина — це і є аватар, котрим керує особа всередині нього. А явище ДПТ — це коли особа покидає свій аватар. Щоправда є одне суттєве уточнення — значна пам'ять та заплановані дії залишаються записаними на "жорсткому диску" в залишеному аватарі. Таким чином, особа, що переживає ДПТ, по-суті, вже не є людиною — вона частково або повністю випадає з контексту людського розуміння світу (відповідно — чим сильніше особа випадає з людського контексту, тим менше вона це називає свідомим станом).

За допомогою спеціальних технік кожна людина може мати ДПТ. Головна складність технік полягає в тому, що стан сприятливий для ДПТ є дуже нестабільним. Якщо продовжувати аналогії з аватаром, цей стан можна охарактеризувати як від'єднання опорно-рухової системи аватара від особи, причому, в той же час, для особи ще залишається доступним "жорсткий диск" аватара. В такому разі особа може записувати свої відчуття на "жорсткий диск", а також читати записи, які вона ж залишила собі для того випадку, коли вона буде перебувати за межами аватара. Зазвичай від'єднання особи від її аватара відбувається непомітно швидко, а тому нероздільно.

Досвід минулих поколінь[ред.ред. код]

Можливість виходу із людського тіла була відома вже давно. Перш за все, це явище було пов'язане з тими культами, які вірили в існування душі. Більшість давніх релігій визнають існування тонкого тіла. Різноманітні медитаційні техніки наявні наприклад, у буддизмі, індуїзмі. Здобування позатілесного досвіду відповідно до більшості з них можливе лише завдяки духовному розвитку.

Подорожі поза тілом[ред.ред. код]

«Подорожі поза тілом» — класична робота про позатілесні переживання й астральні подорожі американського підприємця Роберта Монро, котрий проти своєї волі зіткнувся з цим явищем. На відміну від окультистів, Монро описував свій досвід об'єктивно, від самого початку використовував науковий підхід. Проте й це не завадило знайти у його книзі певні домисли, спричинені незвичайними й неосяжними для розуму подіями.

«Вібрації» тіла[ред.ред. код]

Предвісниками ДПТ дуже часто стають такі загадкові явища, як "сонний параліч" і т.зв. "вібрації" тіла — особливі коливання, які відчуваються одночасно всім тілом, причому саме тіло піддається впливу цих вібрацій подібно як матерія прапора розвивається піддаючись силі вітру. Також чутно різні звуки, але самий характерний із них — досить гучний звук, наче на барабанну перетинку вуха повільно сиплеться крупний пісок.

Техніки[ред.ред. код]

Попередні вправи[ред.ред. код]

Єдиний спосіб пересвідчитися в існуванні другого тіла й можливості переноситися в нього – пережити це на власному досвіді. Однак досягнення ДПТ – справа не проста. Лише природжена цікавість і впевненість можуть допомогти людині подолати всі перешкоди. Серйозним бар’єром може стати страх, який у будь-який момент здатний перетворитися в паніку. Страх виникає мимовільно, однак, опанувавши себе, людина може позбутися його. Наступними непростими бар’єрами є такі: глибоке розслаблення, самонавіювання, межа сну, підготовка до стану вібрацій та досягнення вібраційних хвиль, звикання до коливань, керування й зміна вібрацій. Для проходження цих бар’єрів пропонуються різні методи, котрі потребують терпіння й часу. Безпосередні методи виходу з тіла важкі для опанування.

Відокремлення від тіла[ред.ред. код]

У стані вібрацій людське тіло паралізоване (не піддається керуванню), що дозволяє контролювати астральне тіло. Для початку варто спробувати вивільнити кінцівки: легше виокремлюються руки астрального тіла. На перших етапах рухи можуть даватися тяжко (ніби тіло атрофоване, бо раніше не рухалося), однак згодом рухи стають все легшими. Можна навіть спробувати відкрити очі: часто других рук не видно, проте іноді їх можна побачити. Протягніть руку навмання, тягніть її, - вона обов’язково на щось натрапить. Відчуття дотику будуть як природні.

Хибні дистанційні спостереження[ред.ред. код]

Особи, що прагнуть осягнути ДПТ, наштовхуються на таке явище, як хибні дистанційні спостереження.

Досвід поза тілом чи свідомий сон?[ред.ред. код]

Виходячи із тіла людина досліджує навколишню дійсність. Проте в один момент усвідомлює (або вже після експерименту), що навколишня реальність не зовсім така, як буденна. Наприклад, ті предмети, що вона бачила в одному місці, по пробудженні були в іншому. Усе це наводить на думку, що дистанційне спостереження не вдалося, а людина просто потрапила до свідомого сновидіння, яке спроектував мозок на основі пам’яті й очікувань.

Створена мозком дійсність[ред.ред. код]

Попередні ґрунтовні експерименти наштовхують на думку, що дистанційне спостереження – це особливий свідомий сон, ідеальна проекція людського мозку, імітація дійсності, майже точна копія нашої реальності, що виникла внаслідок «оживлення» попередніх буденних досвідів-вражень – т.зв. «слідів». До мозку надходять хибні сигнали – ті почуття, котрі ми хочемо мати. Однак це явище ще потребує глибоких досліджень.


В’йоо! Це незавершена стаття про паранормальні явища.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]