Доісторична медицина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Доістори́чна медици́на — це ті зачатки медицини, способи лікування різноманітних хвороб, які існували у первісних людей. Вивчення відомостей про здоров'я первісної людини пов'язане із значними труднощами. Основні відомості дозволяють отримати такі науки як археологія та антропологія, порівняльна філологія та вивчення життя сучасних дикунів.

Умови існування первісних людей[ред. | ред. код]

Гігієна[ред. | ред. код]

Первісні люди мало звертали увагу на свою гігієну — чистоту тіла і житла. Одяг змінювався тільки декілька разів протягом життя, і тому шкіра людей була брудна. В житлах кам'яної доби бруд накопичувався перед самими дверима і складав просто неймовірні «гори», який в теплу пору року надавав «чедового» аромату в житлі. Навіть мешканці будівель на сваях бронзової доби, які мали під собою воду в достатку, не користувались нею для миття своїх жител. Залишки всього так довго лежали в хижинах, що дуже багато різного роду комах мали можливість відкласти в них яйця і пройти весь цикл розвитку.

Харчування[ред. | ред. код]

В перших людей ми зустрічаємо вогонь, але їжа на початках не варилась, коріння різних рослин, плоди диких дерев їлись сирими, а вбита тварина з'їдалась без всякого готування. В середині четвертого періоду м'ясо вже варилось, але не в посуді, а у шкіряних мішках які наповнялись водою, після чого туди кидали розпечене каміння. Для їжі людині цього часу слугували великі ссавці такі як: коні, зубри, також мамонти, печерний ведмеді, леви, гієни; пізніше розповсюдились олені, вони стали головним предметом їжі. Людина інколи вбивала птахів, інколи ж могли їсти навіть щурів. Сумну особливість первісної людини складає та умова, що вона їла своїх побратимів(канібалізм).

У новокам'яному періоду кухонний посуд показує значне покращення; в ньому можна варити їжу прямо на вогні. Їжа робиться більш різноманітною. Вже входять в оберт домашні тварини, із злаків готується хліб, при чому для подрібнення зерен слугували млини, придумані різні збуджувальні напої: кумис та пиво. У бронзовій добі посуд стає ще кращим, млини також покращені, плоди досягли урізноманітнення так як з'явилось садівництво. Жахлива звичка їсти людське м'ясо все таки збереглась і в цей період часу. В залізному періоді вживання алкогольних напоїв стало більш поширеним і люди почали готувати вино. В Америці звичним стало куріння тютюну.

Харчові табу[ред. | ред. код]

Поховання[ред. | ред. код]

Перші вказівки на поховання зустрічаються в епоху печерних тварин. Мертвих оді ховали в печері по сусідству де жили люди. Могильна печера закладалась камінням і слугувала місцем поховання для декількох трупів. Народи новокам'яного періоду користувались старими печерами для поховання; але також могли робити штучні печери, які прикривались зверху землею. У першій половині бронзового періоду кожен труп ретельно відокремлюється, або ж займав окреме приміщення. В другій половині бронзового періоду розповсюджена кремація, але ніколи не застосовувалось до всіх трупів. У залізному періоді помічається поворот до поховання в землю. В країнах де завжди літо швидке висихання трупа на сонці дало можливість до особливого звичаю, який був встановлений ще у кам'яній добі: померлого змазували олією і висушували біля вогню. На початку історичного періоду в Єгипті просте висушування замінилось бальзамуванням.

Основні хвороби первісних людей[ред. | ред. код]

Погані умови існування первісної людини викликало більш чи менш тяжких хвороб і призводило це до передчасної смерті. Основні хвороби первісної людини — розлад травлення, хвороби шкіри, інфекційні хвороби, пошкодження які були отримані на полювання чи в бою. Людина льодовикового періоду, живучи в печерах, часто страждала подібними хворобами тварин — хворобами що стосувались кісток.

Хвороби зубів[ред. | ред. код]

Зуби, в наслідок погано приготованої їжі і поганого розвитку кістяка, так стиралась у первісних людей, що зуби були не вище ясен. Такий стан зубів помічається не тільки у Європі, але й в Америці на черепах, котрі належали різноманітним періодам. Навіть у 12-ти річних дітей вже відбувалось руйнування жувальної поверхні зубів. Така ситуація вражала більше людей з півночі ніж з півдня. Зуби, вкриті винним каменем, із залишками їжі, очевидно, не тримались в чистоті. У зв'язку з хворобами зубів спостерігаються страждання щелеп: запалення окістя і розростання щелепи трапляються нерідко; зубні комірки спотворені. За станом зубів ми вже можемо до певної степені скласти уявлення про те, як часто первісні люди страждали зубною біллю.

Інші хвороби[ред. | ред. код]

Виразки вражали як голову, так і інші частини тіла і викликали навіть розлади кісток. На скелетах знайдені так рік і костеода кісток, періостит, атрофія та кісти. Комахи рясніли в погано утримувальних, брудних помешканнях і заповзали у вуха, де викликали страждання. В існуванні доісторичного сифілісу нема жодного аргументу сумніватись, хоча він був рідкісною хворобою на той час. На скелетах кам'яної доби і давніших тілах знаходять сифілітичні враження. Душевні хвороби загалом є частими у сучасних дикунів, і, якщо останніх можна порівнювати з доісторичними людьми, то доведеться визнати, що ці захворювання бували не рідко у первісних людей. Гомер, який описував події початку життєвого віку, говорить про божевілля, яким несподівано були вражені супутники Одіссея, і про душевний розлад під впливом пристрасті. Існування атрофії черепа в кам'яному періоді вказує на доісторичний ідіотизм. Про лихоманку та різних інфекційних хворобах є натяки в Гомера та й у Біблії також.

Розвиток медицини у первісних людей[ред. | ред. код]

Наявність великої кількості хвороб в доісторичні часи змушувало людей звертатись за допомогою до медицини. Уявлення про природу хвороби виявляє лікування хвороби. Світогляд первісних людей характеризується словом "анімізм" або ж "фетишизм": всі люди і предмети мають душу; вона покидає нас під час сну або після смерті, але продовжує постійно перебувати біля живих; вона поселяється в здорову людину і викликає хворобу, і щоб її вигнати, необхідно зробити всякі хитрості. Отже, хвороба походить від загубленої та застряглої в чужому тілі душі; щоб вилікувати хворобу, необхідно вигнати дух. Це завдання виконує первісний лікар, використовуючи заклинання і даючи різноманітні засоби хворому. Від цього часу в глибокій давнині лікар був разом з тим і жрець і вступав у спілкування з невидимим світом.

Одночасно з цим існували мисливці та пастухи, які, спостерігаючи за навколишньою природою, випадково робили спостереження над лікувальними засобами деяких предметів і застосовували свої відкриття до лікування хвороб. Пізніше ці аматори спостережень перетворились у філософів і натуралістів і відняли у жерців мистецтво лікування. Жорстокі звичаї кам'яної доби показують багато пошкоджень при житті, на скелетах які було знайдено.Більшість ран зустрічається на голову, що залежало від характеру битв того часу; від стріл рани попадаються на різноманітних частинах тіла. Переломи кісток зустрічаються нерідко; результат їх загоєння свідчить про те, що доісторичний хірург вмів добре накладати пов'язки; між переломами є такі, при яких хороший результат можливий лише при хорошому накладенні пов'язки. Перші пов'язки накладались, ймовірно із глини. Таким чином доісторична хірургія володіла вже деякими способами лікування. Робились і дуже важливі операції - це показують нам скелети, в яких в черепі є сліди трепанації. Стан черепів показує те, що після таких операцій люди жили довго.

Література[ред. | ред. код]

При написанні цієї статті використовувався матеріал з Енциклопедичного Брокгауза та Єфрона (1890—1907).

Див. також[ред. | ред. код]