Щур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щур
Час існування: Плейстоцен - Сучасність
Щур водяний Arvicola amphibius
Щур водяний Arvicola amphibius
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Надродина: Мишовиді (Myomorpha)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Щурові (Arvicolinae)
Триба: Arvicolini
Рід: Щур (Arvicola)
Lacépède, 1799
види
див. текст.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Arvicola
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arvicola
EOL logo.svg EOL: 111244
ITIS logo.svg ITIS: 203509
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 10049

Щур (Arvicola) — рід гризунів з родини Cricetidae (у вужчому розумінні — родини Arvicolidae), надродини Muroidea, типовий рід триби Arvicolini. Щурами часто називають дуже різні групи гризунів (як правило, тих, що помітно більші за мишей, але мають «мишоподібний» вигляд). В обсязі фауни України щурами інколи називають пацюків[1], гризунів з родини Muridae.

Систематичне положення[ред.ред. код]

Звичайно їх розглядають у складі родини хом'якових (Cricetidae). У класифікаціях ссавців світу ранг групи, що включає щурів, знижують до підродини або триби у складі родини мишеві (Muridae). У класифікаціях радянської доби і пострадянського простору (відповідно до оглядів І. Громова як провідного фахівця у систематиці цієї групи) — навпаки піднімають до самостійної від хом'яків і мишей родини Arvicolidae.

Видовий склад[ред.ред. код]

У фауні світу рід представлений трьома близькими видами:

Описано бл. 10 викопних форм, що жили протягом пліоцену та плейстоцену, у тому числі:

Найвідомішим видом цього роду є щур водяний [1] — вид з найширшим серед родини ареалом, величезним епідеміологічним значенням, складною і детально описаною історією еволюції, надзвичайною широкою екоморфологічною і географічною мінливістю (проявляється в розмірах, забарвленні, рівні гідробіонтності тощо).

Щура гірського, відомого також в Карпатах під місцевою назвою «повх», а в літературі як «нориця земляна» або «щур водяний малий», довгий час розглядали у числі рідкісних і зникаючих видів (Червона книга України 1994 року). Тепер цей вид відносять до видів-шкідників на сільськогосподарських угіддях гірських районів Карпат[2].

Використання назви для інших груп[ред.ред. код]

Інколи «щурами» називають пацюків (рід Rattus) та багатьох інших середньорозмірних гризунів найрізніших родин майже всіх підрядів.

В українській теріологічній літературі назва «щур» давно і однозначно закріпилася за родом Arvicola. Поширення назви на інші групи пов'язано з формуванням асоціативних назв для маловідомих в Україні тварин, які не мають в українській мові власних родових назв (наприклад, Африканський скельний щур, Деревний шиншиловий щур Ашанінки тощо).

Наукову назву роду — Arvicola — довгий час використовували для позначення багатьох видів нориць, полівок, щурів тощо (родина Arvicolidae = Microtidae). Особливо довгий час назву Arvicola використовували для групи «сірих нориць» (Microtus s. lato), тобто триби Arvicolini.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  2. Ставлення тубільців до цього виду завжди було негативним, особливо у зв'язку з культивуванням на присадибних ділянках різноманітних коренеплодів.