Дубина Василь Прокопович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Дубина
Загальна інформація
Народження 8 грудня 1925(1925-12-08)
с. Нем'яч, Бродівський район, Львівська область
Смерть 20 жовтня 1954(1954-10-20) (28 років)
с. Нем'яч, Бродівський район, Львівська область
Псевдо «Вогник», «Славко»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА
Нагороди та відзнаки

Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 5.8.1952

Дубина Василь Прокопович («Вогник» («Огник»), «Славко»; 8.12.1925, с. Нем'яч, Бродівський район, Львівська область – 20.10.1954, там же) – лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Життєпис:[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Освіта – 7 класів.

Учасник збройного підпілля ОУН з квітня 1945 р.: стрілець місцевої кущової боївки (04.-11.1945), учасник боївки СБ Підкамінського районного проводу ОУН (11.1945-1946), інформатор СБ кущового проводу ОУН (1946-08.1948), охоронець Володимира Качура – «Лимана» (референта СБ Підкамінського районного проводу ОУН, а відтак – керівника Підкамінського районного та Золочівського надрайонного проводів ОУН). Загинув унаслідок зради в оточеній військами МДБ господарці, застрелився, аби не потрапити живим у руки ворога. Відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (5.08.1952).

2.10.2017 р. нагорода передана Ярославу Батурині, сину Василя Дубини — «Вогника».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Романюк М. Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА Василь Дубина – «Вогник» / Михайло Романюк // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. – Броди, 2013. – Вип. 6. – С. 135-137.
  • Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953): монографія / Михайло Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2016. – С. 432.
  • Літопис УПА. Нова серія. Т. 24: Золочівська округа ОУН: Організаційні документи. 1941-1952 / упоряд. Михайло Романюк. – Київ ; Торонто, 2014. – С. 1100.