Дуда Ігор Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Микитович Дуда
Ігор Дуда на фестивалі «Дзвони Лемківщини» в урочищі Бичова

Ігор Дуда на фестивалі «Дзвони Лемківщини» в урочищі Бичова
Псевдоніми, криптоніми І. Ганчова
Народження 10 березня 1940(1940-03-10) (77 років)
  с. Ганчова, Горлицький повіт, Краківське воєводство
Національність українець
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Мова творів українська
Рід діяльності мистецтвознавець, редактор, педагог, краєзнавець
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник культури України

Ігор Микитович Ду́да (псевдонім: І. Ганчова; нар. 10 березня 1940, с. Ганчова Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща) — український мистецтвознавець, краєзнавець, педагог, редактор, діяч культури.

Регалії[ред.ред. код]

Ігор Дуда, Ореста Синенька на конференції в Бучацькій ЦРБ, осінь 2014

Член НСЖУ (1984), НСХУ і ВУСК (1992), Міжнародної асоціації мистецтвознавців (199), НТШ (1998). Заслужений працівник культури України (1999). Член редколегії Тернопільського енциклопедичного словника. Заступник голови (від 1994), голова (1998—2000) обласного товариства «Лемківщина»; член колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (від 2001), президії Світової федерації українських лемківських об'єднань (2002—2012). Від 1999 — редактор газети «Дзвони Лемківщини».

Організатор першого в Україні фестивалю лемківської культури «Ватра» (село Гутисько Бережанського району Тернопільської області, 5-6 червня 1999).

Відзнаки[ред.ред. код]

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив Львівський технікум легкої промисловості (1961), Інститут живопису, скульптури та архітектури АМ СРСР (мистецтвознавство, 1973 р.; м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, РФ).

У 1966—1991 — на педагогічній роботі у Тернополі: в ПТУ № 8, Республіканській школі декораторів-рекламознавців, кооперативному технікумі, педагогічному інституті (нині ТНПУ), обласному інституті підвищеної кваліфікації вчителів.

Від 1991 — організатор і директор Тернопільського обласного художнього музею. Співзасновник художньо-меморіального музею Л. Левицького в селі Бурдяківці Борщівського району (1996), музею «Лемківщина» в Тернополі (2000).

Творчість[ред.ред. код]

Працює в галузі прикладної графіки, художнього оформлення, рисунка і реставрації живопису; оформляє афіші, буклети, емблеми, герби, книжки та інше.

Автор каталогів[ред.ред. код]

  • «Перша Всеукраїнська виставка художників-монументалістів» (Тернопіль: Діалог, 1994. — 52 с.)
  • «Дмитро Шайнога. Малярство» (Тернопіль: Збруч, 1994. — 32 с.)
  • «Діонізій Шолдра. Малярство», (Тернопіль: Лілея, 1995. — 28 с.)
  • «Мистці Тернополя» (Тернопіль: Лілея, 1995. — 32 с.)
  • «Андрій Ткаченко» (Тернопіль: Лілея, 1996. — 32 с.)
  • «Антін Малюца. Графіка, малярство 1925—1943 рр.» (Тернопіль: Гал-Друк, 1998. — 36 с.).
  • Тернопільський обласний художній музей. Живопис. Скульптура. Ч. І. (Тернопіль: Астон, 2007. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)
  • Тернопільський обласний художній музей. Графіка. Декоративно-прикладне мистецтво. Ч. ІІ. (Тернопіль: Астон, 2008. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)

Автор краєзнавчих путівників[ред.ред. код]

Автор мовознавчих книг[ред.ред. код]

Інші праці[ред.ред. код]

Автор близько 1050 статей, рецензій та нарисів з історії, культури і мистецтва в періодичних виданнях України та Польщі, серед яких:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Віктор Уніят, Мар'ян Федечко. Вони із Лепківської сотні // Вільне життя плюс. — № 6. — 2014. — 24 січня.
  2. Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Джерела[ред.ред. код]