Дуда Ігор Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Микитович Дуда
Duda-Ihor-Mykytovych-08088998.jpg
Ігор Дуда на фестивалі «Дзвони Лемківщини» в урочищі Бичова
Псевдо І. Ганчова
Народився 10 березня 1940(1940-03-10) (78 років)
с. Ганчова, Горлицький повіт, Краківське воєводство
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність мистецтвознавець,краєзнавець,педагог,редактор
Сфера роботи мистецтвознавство
Alma mater Інститут живопису, скульптури та архітектури ім.І.Ю.Рєпіна Академії мистецтв СРСР у Ленінграді (теп. Санкт-Петербург, РФ), 1973 р.
Мова творів українська
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник культури України

Ігор Микитович Дуда у Вікісховищі?

Ігор Микитович Ду́да (псевдонім: І. Ганчова; нар. 10 березня 1940, с. Ганчова Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща) — український мистецтвознавець, краєзнавець, педагог, редактор, діяч культури.

Регалії[ред. | ред. код]

Ігор Дуда, Ореста Синенька на конференції в Бучацькій ЦРБ, осінь 2014

Член НСЖУ (1984), НСХУ і НСКУ (1992), Міжнародної асоціації мистецтвознавців (1996), НТШ у Львові(1998). Заслужений працівник культури України (1999). Член редколегії Тернопільського енциклопедичного словника. Заступник голови (від 1994), голова (1998—2000) обласного товариства «Лемківщина»; член колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (від 2001), президії Світової Федерації українських лемківських об'єднань (2002—2012). Від 1999 — редактор газети «Дзвони Лемківщини».

Організатор першого в Україні фестивалю лемківської культури «Ватра» (село Гутисько Бережанського району Тернопільської області, 5-6 червня 1999).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Львівський технікум легкої промисловості (1961), Інститут живопису, скульптури та архітектури АМ СРСР (мистецтвознавство, 1973 р.; м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, РФ).

У 1966—1991 — на педагогічній роботі у Тернополі: в ПТУ № 8, Республіканській школі декораторів-рекламознавців, кооперативному технікумі, педагогічному інституті (нині ТНПУ), обласному інституті підвищеної кваліфікації вчителів. У 2005-14 - доцент ТНПУ ім. В.Гнатюка (за сумісництвом).

Від 1991 — організатор і директор Тернопільського обласного художнього музею. Співзасновник художньо-меморіального музею Л. Левицького в селі Бурдяківці Борщівського району (1996), музею «Лемківщина» в Тернополі (2000).

Творчість[ред. | ред. код]

Працює в галузі прикладної графіки, художнього оформлення, рисунка і реставрації живопису; оформляє афіші, буклети, емблеми, герби, книжки та інше.

Автор каталогів[ред. | ред. код]

  • «Перша Всеукраїнська виставка художників-монументалістів» (Тернопіль: Діалог, 1994. — 52 с.)
  • «Дмитро Шайнога. Малярство» (Тернопіль: Збруч, 1994. — 32 с.)
  • «Діонізій Шолдра. Малярство», (Тернопіль: Лілея, 1995. — 28 с.)
  • «Мистці Тернополя» (Тернопіль: Лілея, 1995. — 32 с.)
  • «Андрій Ткаченко» (Тернопіль: Лілея, 1996. — 32 с.)
  • «Антін Малюца. Графіка, малярство 1925—1943 рр.» (Тернопіль: Гал-Друк, 1998. — 36 с.).
  • Тернопільський обласний художній музей. Живопис. Скульптура. Ч. І. (Тернопіль: Астон, 2007. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)
  • Тернопільський обласний художній музей. Графіка. Декоративно-прикладне мистецтво. Ч. ІІ. (Тернопіль: Астон, 2008. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)

Автор краєзнавчих путівників[ред. | ред. код]

Автор мовознавчих книг[ред. | ред. код]

Інші праці[ред. | ред. код]

Автор близько 1050 статей, рецензій та нарисів з історії, культури і мистецтва в періодичних виданнях України та Польщі, серед яких:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віктор Уніят, Мар'ян Федечко. Вони із Лепківської сотні // Вільне життя плюс. — № 6. — 2014. — 24 січня.
  2. Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Джерела[ред. | ред. код]