Горлицький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горлицький повіт
Powiat gorlicki
POL powiat gorlicki on voivodship map.svg
Повіт на мапі воєводства
POL powiat gorlicki COA.svg
POL powiat gorlicki flag.svg
Герб Прапор
Країна Польща Польща
Воєводство Малопольське
Адміністративний центр Горлиці
Населення: 106 591 (2008[1])
Площа: 966,46
Густота: 110
Урбанізація: 31,29 %
Номери автомобілів: KGR
TERYT: 2.12.16.05.00.0 Код ISO:
Адмніністративний поділ
POL powiat gorlice.svg
гміни міські 1
місько-сільські 2
сільські 7
Адміністрація
Староста: Mirosław Wędrychowicz (2006)
Адреса: ul. Biecka 3
38-300 Gorlice
Телефон: 18 353-53-80
Факс: 18 353-75-69
Мапа

Горлицький повіт — один з 19 земських повітів Малопольського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Повіт знаходиться у східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Горлиці. Станом на 1.01.2008 населення становить 106 591 осіб, площа 966,46 км².

Із заходу межує з Новосондецьким повітом, з півночі — з Тарновським повітом Малопольського воєводства, зі сходу — з Ясельським повітом Підкарпатського воєводства, з півдня — зі Словаччиною.

Історія[ред. | ред. код]

Горлицький повіт 1938

Повіт був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного з 1850 р. судового повіту) у складі округу Ясло.

За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Горлицького повіту (з 55 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Біч (з 30 гмін) і частини повітів Дукля (з 9 гмін), Цєнжковиці (2 гміни) та Змигород (1 гміна).:[2] Однак у повіті існували й надалі два окремі судові райони (повіти) — Горлиці й Біч.

У 1880 р. населення повіту становило 67 214 осіб, повіт включав 1 місто (Біч), 3 містечка (Горлиці, Ропенник Біскупський і Устя Руське), 83 сільські гміни та 40 управлінь фільварків. У повіті налічувалось 35 парафій, з них 13 римо-католицьких і 22 греко-католицькі. Після побудови залізниць через дешевизну імпортних бавовняних виробів збанкрутувало місцеве виробництво полотна, зате бурхливо розвивався видобуток нафти та її переробка.[3]

В 1900 році населення становило 83 069 осіб. За переписом 1910 р. населення становило 82 203 особи, було 90 гмін (самоврядних громад) і 75 фільварків; площа повіту становила 916 км².

У 1920 р. повіт був включений до новоутвореного Краківського воєводства.

1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості)[4]: Беч, Жепєннік Стшижевскі, Бобова, Лужна, Ґлінік Мар’ямпольскі, Ліпінкі, Ропа, Сенкова, Ґладишув, Устя-Горлицьке, Снєтніца.

Південна половина повіту (територія гмін Горлиці, Ліпінкі, Ропа, Сенкова, Ґладишув, Устя-Горлицьке, Снєтніца) належить до Лемківщини — в 1939 році тут проживало 27670 лемків[5], які становили 90% населення на півдні повіту і належали до Горлицького деканату, північна частина ж на той час була вже спольщена і латинізована, через що в 1930 р. припинив існування Бецький деканат Перемиської єпархії. В 1945-1947 роках автохтонне українське населення вивезене в СРСР та депортоване на понімецькі землі.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Гміна міська: Горлиці.

Гміни місько-сільські: Беч, Бобова.

Гміни сільські: Горлиці, Ліпінкі, Мощениця, Ропа, Сенкова, Устя-Горлицьке.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

Всього Жінки Чоловіки
  осіб % осіб % осіб %
Повіт 106 629 100 54 089 50,7 52 540 49,3
Міста 33 288 100 17 327 52,1 15 961 47,9
Села 73 341 100 36 762 50,1 36 579 49,9

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1]. [недоступне посилання]
  2. Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1867, IX. Stück, Nr. 17: „Verordnung des Staatsministeriums vom 23. Jänner 1867“
  3. Gorlice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1881. — Т. II : Derenek — Gżack. (пол.)
  4. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 592
  5. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 50, 137 — Вісбаден, 1983. — 205 с.