Дужа (Юрчак) Марія Павлівна
| Марія Павлівна Дужа (Юрчак) | |
|---|---|
,_1940-%D0%B2%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8.png) Марія Дужа (Юрчак) | |
| Народилася |
19 жовтня 1921 Халупки Медицькі (поблизу Медики, зараз територія Польщі) |
| Померла |
10 травня 1964 (42 роки) Запоріжжя |
| Псевдонім | Марійка, Квік, Наталка, Долинецька |
| Чоловік | Петро Дужий 1945 - 1964 |
| Діти | Софія Дужа, Лариса Іванців, Мирослава Дужа-Задорожна |
| Походження | українка |
| Партія | ОУН |
| секретар відділу пропаганди ОУН | |
| Похована | Личаківське кладовище |
Марія Дужа (Юрчак) (псевдо: Марійка, Квік, Наталка, Долинецька) — учасниця підпілля, секретар відділу пропаганди ОУН.
Перша дружина Петра Дужого, українського письменника, референта пропаганди ОУН, почесного громадянина Львова.
Біографія[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Марія Дужа (Юрчак) народилася в селі Халупки Медицькі (Перемишльського повіту) 19 жовтня 1921 року, у сім'ї Павла та Ганни Юрчаків. Мала трьох молодших сестер: Ольгу, Теодозію (Дозю) та Анну (Нусю). Ольга та Теодозія були задіяні до підпільної діялності в УПА і разом з батьками репресовані радянською владою. Батько Марії, Павло Юрчак, був засновником Рідної школи у Халупках Медицьких[1], а його брат о. Петро Юрчак — греко-католицьким священником у селі Ляшки Довгі (1917-1944) та містодеканом в Ярославському деканаті[2]. Марія Юрчак була двоюрідною сестрою (по матері Анні) Ярослава Коцьолки, поручника УПА, Лицаря Бронзового Хреста Бойової Заслуги.
Освіта та робота[ред. | ред. код]
Початкову освіту отримала в Медиці. Потім два роки (1933-1935) навчалась в Українській державній гімназії в Перемишлі[3] після чого перейшла в Український інституті для дівчат у Перемишлі який закінчила у 1938 році. Поступила до педучилища в Стрию. Після його закінчення 1940 року вчителювала в селі Гірному (Сколівського р-ну Львівської обл).[4]
У протоколі допиту НКВД Марії Юрчак зазначено, що з 1 листопада 1941 вона працювала секретарем в Українському Червоному Хресті (УЧХ) в Стрию. Після того як березні 1942 року УЧХ в Стрию влився в Український Центральний Комітет, Марія Юрчак була відправлена Комітетом на курси працівників референтури молоді в місті Криниця. Після перебування там півтора місяці повернулась до Стрия і була призначена в окружну референтуру в якості помічника референта молоді. В 1943 працювала у Львові, де й познайомилась з Петром Дужим[5].
Робота з молоддю[ред. | ред. код]
12-30 серпня 1942 року Марія Юрчак була комендантом дівочого табору української молоді в Синевидьску Вижньому (сучасна назва села Верхнє Синьовидне). Табір організував Стрийський Комітет для своєї округи, а саме для Ходорівщини, Миколаївщини, Жидачівщини і Стрийщини. Табір ділився на дві частини: дівочий (під проводом Марії Юрчак) і хлопячий під проводом о. Дубицького і обозного В. Манькова. Учасниць 28, учасників 42. Всі були переважно із сіл і початківцями в таборуванні. На таборі виклади гутірки, були спортові вправи та ігри, навчали плаванню, впорядю, і разом із цим готувались до окружних легкоатлетичних змагань у Стрию. Учасники відбули кілька прогульок у гори: на гору Ключ, місце бою УСС, до славної скелі печери Довбуша Бубнища та ін. Фотографії з особистого альбому Марії Юрчак свідчать, що була мандрівка також і до скель в селі Уричі — Тустань. Табори містилися в будинку громадського уряду та в школі.[6]
Захоплення спортом[ред. | ред. код]
Як свідчать фотографії з особистого альбому, а також згадки у пресі, Марія Юрчак захоплювалась легкою атлетикою. Займала призові місця з метання кулі та диска на Крайових легкоатлетичних змаганнях у Львові (5-6 вересня 1942 року)[7] та Окружних легкоатлетичних змаганнях у Стрию (23 серпня 1942)[8]. Виступала за стрийську команду «Скала».
Підпілля та арешт[ред. | ред. код]
З 1943 року Марія переходить у підпілля, видає та розповсюджує літературу ОУН–УПА. 17 березня 1945 року одружилась з Петром Дужим у церкві села Дев'ятники (Жидачівського району, Львівської області[9]).
4 червня 1945 році (будучи вагітною) затримана більшовиками у криївці в селі Дев'ятники. НКВД, використавши газову гранату, разом з Марією непритомними затримало її чоловіка Петра Дужого, його брата Миколу Дужого, Мирослава Мартина (двоюрідного брата Дужих по матері), Дмитра Сусіка, Миколу Філіповського та Івана Пеленського. Під час затримання у криївці загинув повстанець Медвідь.
Ув'язнення і заслання[ред. | ред. код]
Після арешту Марія перебувала в ізоляторі попереднього слідства у Брюховичах, камері посиленого режиму в тюрмі на Лонцького у Львові. Далі – пересильні пункти, холодні бараки концтаборів. Марію засудили до 25 років позбавлення волі й відправили в режимний Мінлаг – спецтабір Мінеральний, що був частиною всесоюзного ГУЛАГУ[10]. В тюрмі народила доньку Софію Дужу. Ув'язнені разом з Марією Юрчак жінки намагалися допомагати у догляді дитини в загальній камері. Через погані умови побуту Софія Дужа померла проживши лише 11 місяців. [9] В ув'язнення в Інті провела 10 років, після звільнення жила у Воркуті. Через заборону повертатись до Львова, разом з чоловіком Петром Дужим проживала у Запоріжжі, де в сім'ї народилося двоє доньок: Лариса та Мирослава. 10 травня 1964 року через хворобу померла у Запоріжжі. Завдяки старанням чоловіка Петра Дужого тіло Марії вдалось перевезти до Львова і 12 травня 1964 року поховати на Личаківському кладовищі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Справа про заснування приватної початкової школи УПТ "Рідна Школа" в с. Халупки Медицькі. ЦДІА у Львові, Ф: 179, О:2, С: 3569.
- ↑ Прах, Богдан (2015). Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах. Львів: Видавництво Українського католицького університету. с. 476. ISBN 978-966-2778-21-2.
- ↑ "Кружок родичів" при гімназії в Перемишлі (1934). Звіт дирекції Державної гімназії з українською мовою навчання у Перемишлі за шкільний рік 1933-34 (PDF). Друкарня наукового товариства ім. Шевченка у Львові. с. 85.
Список учнів "1Б кляси (45)". Серед них Марія Юрчак
- ↑ Гнаткевич, Ігор (1995). Український інститут для дівчат в Перемишлі (1895 - 1995). Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження". с. 145. ISBN 5-7707-8474-1.
- ↑ Кримінальна справа N1641 (П-29767) "Дужого Миколи Атанасійовича та інших", яка зберігається в ГДА СБУ. 1945. с. 75—76.
- ↑ Б.Д. (6 вересня 1942 року). Газета "Голос Підкарпаття" ч.2 (36) (неділя, 6 вересня 1942 року), 6 сторінка. Голос Підкарпаття (українська) .
- ↑ Зі спорту: Краєві лекоатлетичні змагання у Львові (5 і 6 вересня). Краківські вісті, рік ІІІ ч. 200 (647). 10 вересня 1942.
- ↑ Спортові вісті. Львівські вісті, рік ІІ, ч. 192 (316). 26 серпня 1942.
- ↑ а б Лариса Іванців, Мирослава Дужа-Задорожна (2016). Петро Дужий. Відоме й незнане (українська) . Львів: Видавничий дім "Панорама". с. 66. ISBN 9786177227129.
- ↑ Редактор Модест Ріпецький (1992-1993). МЕДИЧНА ОПІКА В УПА / ЛІТОПИС УПА, ТОМ 23 (Українська) . Торонто / Львів: Видавництво Літопис УПА. с. 337. ISBN 5770745215.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)