Дунайський металургійний комбінат
46°56′59″ пн. ш. 18°55′41″ сх. д. / 46.9497694° пн. ш. 18.928194° сх. д.
 | |
| Тип | бізнес |
|---|---|
| Галузь | чорна металургія, |
| Засновано | 1954 |
| Штаб-квартира |
Дунауйварош,  Угорщина |
| Попередні назви | ЗАТ «ІСД-Дунаферр» |
| Продукція | чавун, сталь, металопрокат |
| Власник(и) | Індустріальний союз Донбасу |
| isd-dunaferr.hu/en | |
 | |
 Дунайський металургійний комбінат у Вікісховищі | |
«ІСД-Дунаферр», Дунайський металургійний комбінат (угор. Dunaferr, Dunai Vasmű) — металургійний комбінат в Угорщині у місті Дунауйварош. Є найбільшим підприємством чорної металургії в країні.
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво комбінату розпочалось у 1950 році на основі радянської технічної документації і завезеного з СРСР обладнання. Будівництво його на березі Дунаю дозволяло використовувати водний шлях для постачання залізної руди та коксівного вугілля з Мечекського басейну. У 1950–1957 роках було споруджено 2 доменних печі, мартенівський цех з 2 мартенівськими печами, силова енергетична установка, завод вогнетривкої цегли, цех коксування, збагачувальна і агломераційна фабрики. 1960 року при технічному сприянні СРСР введений в дію цех гарячого прокату, а 1965 року цех холоднокатаного тонкого сталевого листа, завдяки чому було припинено імпорт тонколистової сталі в Угорщину. На повну потужність комбінат вийшов у 1965 році. У 1968 році комбінат дав 40% вирбництва чавуну Угорщини, 30% сталі, бизько 30% прокату.[1]
Коксовий газ, що його виробляв цех коксування, використовувався для побутових потреб у місті Дунауйварош. Крім того, у 1959–1960 роках було побудовано газопровід, по якому частина коксового газу постачалася у Будапешт. Хімічний цех комбінату виробляв сірчану кислоту, штучні добрива й іншу хімічну продукцію.[1]
В 1965–1980 роках на комбінаті було проведено розширення виробництва, що поставило його у ряд найвизначніших металургійних підприємств Угорщини. Його продукція широко використовувалась у машинобудуванні, а саме на підприємствах «Ікарус», «Раба»; при будівництві систем нафто- та газопроводів (нафтопровід «Дружба»), а також для створення легких сталевих конструкцій у будівництві.[2]
У 1973–1974 роках було введено до експлуатації дві установки безперервної розливки сталі. У 1981–1982 роках було розпочато виробництво сталі киснево-конвертерним способом при поступовому скороченні мартенівського виробництва. Повністю воно було припинене у 1992 році. У 1989 році було збудовано перше у Центральній Європі обладнання для прокатки смуг із застосуванням проміжного перемотувального пристрою.[2]
У 1995 році комбінат «Дунаферр» став асоційованим членом «Юрофер», Європейської конфедерації виробників чавуну та сталі.[2]
2004 року, в ході приватизації комбінат перейшов у власність Індустріального союзу Донбасу.[2]
Сучасний стан[ред. | ред. код]
На заводі працюють 2 доменних печі об'ємом 960 м³ і 1033 м³. [джерело?]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Дунайский металлургический комбинат. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б в г Історія «ІСД-Дунаферр» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті корпорації «ІСД» http://www.isd.com.ua/ua [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |