Дідик Марія Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дідик Марія Олексіївна
Народилася 5 січня 1915(1915-01-05)
Тишківці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Померла 5 червня 1979(1979-06-05) (64 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  ЗУНР
 Польська Республіка
 СРСР
Діяльність державна діячка, політична діячка
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія КПРС
Автограф
Нагороди
медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Агітаційна листівка

Марі́я Олексі́ївна Ді́дик (5 січня 1915(1915-01-05), Тишківці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 5 червня 1979(1979-06-05), Київ, Українська РСР, СРСР) — українська радянська діячка, інструктор Станіславського обласного комітету КП(б)У по роботі серед жінок. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликання (1940–1951).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 5 січня 1915(19150105) року в бідній селянській родині в селі Тишківці, тепер Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна. З юних років наймитувала у заможних селян.

Після захоплення Галичини Червоною армією у жовтні 1939 року обрана депутатом Народних Зборів Західної України від Городенківщини. Була членом тимчасового комітету в селі Тишківці і членом волосного комітету. У 1939 році вступила до комсомолу.

З 1940 року працювала членом Тишківської сільської ради, завідувачем відділу кадрів Обертинського районного виконавчого комітету Станіславської області.

1 вересня 1940 — 22 червня 1941 року — студентка заочного відділу історичного факультету Станіславського учительського інституту.

У червні 1941 року була евакуйована у східні райони СРСР, працювала санітаркою у військових госпіталях міста Харкова та міста Енгельса Куйбишевської області, інспектором Сердобського районного виконавчого комітету Пензенської області РРФСР по працевлаштуванні евакуйованого населення.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1944 році повернулась у Станіславську область. З 14 квітня 1944 по 1 червня 1945 року — заступник голови виконавчого комітету Городенківської міської ради депутатів трудящих Станіславської області.

З 1946 року — інструктор Станіславського обласного комітету КП(б)У по роботі серед жінок.

У 1948–1950 роках — завідувач відділу по роботі серед жінок Войнилівського районного комітету КП(б)У Станіславської області. У 1950–1951 роках — завідувач відділу по роботі серед жінок Городенківського районного комітету КП(б)У Станіславської області. У 1951–1953 роках — завідувач відділу по роботі серед жінок Ланчинського районного комітету КП(б)У Станіславської області.

З 1953 року — секретар Лисецького районного комітету КПУ Станіславської області.

Потім — на пенсії в селі Крихівці Івано-Франківської області.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджена медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років» (№ 465183 від 31.12.1945), «За трудову доблесть» (№ 093609 від 13.03.1948), «За доблесну працю, на відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (від 01.04.1970), «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні́ 1941—1945 рр. Учаснику трудового фронту» (від 06.05.1975).

Джерела[ред. | ред. код]