Едвард Бредфорд Тітченер
| Едвард Бредфорд Тітченер | |
|---|---|
| англ. Edward Bradford Titchenerr | |
 | |
| Народився |
11 січня 1867[1][2][…] Чичестер, Англія, Сполучене Королівство |
| Помер |
3 серпня 1927[1][2][…] (60 років) Ітака, Нью-Йорк, США |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія.svg){kind=small} США |
| Діяльність | філософ, психолог, викладач університету |
| Alma mater |
Університет Кларкаd The Prebendal Schoold Лейпцизький університет[4] |
| Галузь | психологія |
| Заклад | Корнелльський університет |
| Науковий керівник | Вільгельм Вундт і Eilhard Wiedemannd[4] |
| Аспіранти, докторанти |
Джо Гілфорд Celestia Susannah Parrishd Margaret Floy Washburnd Alice Hamlin Hinmand Walter Bowers Pillsburyd Edwin Boringd[4] I. Madison Bentleyd[4] |
| Діти | John Bradford Titchenerd |
 Едвард Бредфорд Тітченер у Вікісховищі | |
Едвард Бредфорд Тітченер (англ. Edward Bradford Titchener; 11 січня 1867, Чичестер (Велика Британія) — 3 серпня 1927, Ітака, Нью-Йорк (штат), США) — англо-американський психолог-експериментатор.
Життя[ред. | ред. код]
Тітченер вивчав в Оксфордському університеті філософію, класичні мови і фізіологію, потім в 1890 році приїхав в Лейпциг до Вільгельма Вундта, де він в 1892 році захистив докторську дисертацію. Після цього він переїхав до США, де викладав психологію в Корнельському університеті (Cornell University, Ithaca) в 1892—1927 рр.. Він заснував першу американську психологічну лабораторію, урешті-решт збільшену до 26 кімнат і став фактично «батьком» психології в США, хоча в подальшому зіткнувся з найсильнішою опозицією з боку зароджуючогося біхевіоризму. Тітченера звинувачували, часто безпідставно, в спробах пересадити на американський ґрунт чужий йому німецький умоглядний підхід німецьких філософів (хоча на ділі його погляди майже цілком сформувалися під впливом британської традиції, де психологія була близька до природничих наук, в цьому він був близький і Вундту).
Досягнення[ред. | ред. код]
Тітченер вперше ввів термін «структуралізм» для позначення дослідницького підходу Вундта, на противагу функціоналізму Вільяма Джеймса. Він сам продовжував розвивати даний підхід, хоча й перейняв від вюрцбурзької школи інтроспекціонізм як метод вивчення душевних процесів. Він намагався розкласти психіку на деякі складові елементи, яких він налічував до 30000, і які він порівнював з хімічними елементами. Разом з тим, не можна не оцінити найдокладніші описи психічних процесів і відчуттів, складені завдяки подібним дослідженням Тітченера. На честь нього також названа «ілюзія Тітченера»: коло, оточене іншими колами, здається тим меншим, чим більший діаметр оточуючих його кіл.
Твори[ред. | ред. код]
Експериментальна психологія / Experimental psychology (1901-05, 4 томи)
Введення в психологію / A primer of psychology (1903)
Лекції з експериментальної психології відчуття і уваги / Lectures on the elementary psychology of feeling and attention (1908)
Лекції з експериментальної психології розумових процесів / Lectures on the experimental psychology of the thought-processes (1909)
Хрестоматія з психології / A text book of psychology (1910)
Системна психологія: основи / Systematic psychology: prolegomena (1929 або 1927; видав Х. П. Уелден / HPWeld)
