Едуард фон Ґебгардт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард фон Ґебгардт
нім. Eduard von Gebhardt

При народженні нім. Franz Karl Eduard von Gebhardt
Народження 13 червня 1838(1838-06-13)[1][2][…]
Ярва-Яані, Естонія
Смерть 13 лютого 1925(1925-02-13)[1] (86 років)
  Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1]
Країна  Німеччина
 Естонія
Жанр портрет
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1857)[4] і Державна академія мистецтв Карлсруе[4]
Діяльність художник, викладач університету, митець
Вчитель Ludwig des Coudresd[4] і Wilhelm Sohnd[4]
Відомі учні Hermann Knackfußd і Гуґо Фоґель
Працівник Дюссельдорфська академія мистецтв[4]
Батько Ferdinand Theodor von Gebhardtd
Роботи в колекції Естонський художній музей, Баварські державні колекції картинd, Державні художні зібрання Дрездена, Ермітаж, Стара національна галерея, Художній музей Крокера і Музей Вальрафа-Ріхарца
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
CMNS: Едуард фон Ґебгардт у Вікісховищі

Франц Карл Едуард фон Ґебгардт (13 червня 1838 — 3 лютого 1925) — балтійський німецький художник портретів та історичних сцен, професор Художньої академії Дюссельдорфа.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині Фердинанда Теодора фон Ґебгардта (1803–1869), ректора та члена Консисторської ради в Ревалі, та його дружини Вільгельміни, уродженої фон Ґлен (1808–1880). Він закінчив місцеву гімназію в шістнадцять років і вступив до Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де провчився три роки.

Потім він провів два роки в подорожах, провівши деякий час у Карлсруе, де відвідував уроки в Академії образотворчих мистецтв. Він прибув до Дюссельдорфа в 1860 році і став учнем Вільгельма Зона, який надав йому таке щире заохочення, що Едуард вирішив там залишитися. Він оселився на вулиці, на якій жили і творили кілька інших художників у їхніх студіях.

У 1872 році він одружився з місцевою мешканкою Кларою Юнґнік (1851–1897)[5]. Наступного року його призначили професором Академії мистецтв. Серед його найвідоміших учнів були Отто Боєр і Карл Шміц-Пляйз.

З нагоди його сімдесятиріччя в 1908 році в Галереї Едуарда Шульте[de] в Берліні відбулася велика виставка його робіт. На Große Berliner Kunstausstellung 1918 року він був нагороджений золотою медаллю. Незадовго до смерті він став почесним громадянином Дюссельдорфа. Похований на Північному цвинтарі[de] в Дюссельдорфі.

В його домі і студії на Розенштрасе, 41 влаштований старечий будинок Асоціації взаємодопомоги митців Verein der Düsseldorfer Künstler[de][6]. Також його іменем названі вулиці в Ессені та Вупперталі.

Творчість[ред. | ред. код]

За фахом батька він з самого початку був схильний до релігійної тематики. Його моделями були голландські та німецькі майстри 15—16 століть, і він прагнув до реалістичності зображення. Про нього жартували, що його здобутки у правдивості були його втратою у красі[7].

Воскресіння Лазаря

Деякі з його найвідоміших біблійних сцен:

  • «Христос на хресті» (1866, Домський собор, Таллінн)
  • «Таємна вечеря» (1870, Національна галерея, Берлін)
  • «Розп'яття» (1873, Гамбурзька мистецька галерея)
  • «Вознесіння Христове» (1881, Національна галерея, Берлін)
  • «Обмивання тіла Христового» (1883, Дрезденська галерея)
  • «Яків і ангел» (1893, Дрезденська галерея)
  • «Христос і багатий юнак» (1892, Дюссельдорфська галерея)
  • «Нагірна проповідь» (1893, Дюссельдорфська галерея)
  • «Зцілення паралізованого» (1895, музей Бреслау)
  • «Воскресіння Лазаря» (1896, Museum Kunstpalast)

Він також малював чудові портрети; серед них замальовки прототипів селян, які він робив, відвідуючи Естонію. Там він був викладачем відомих естонських художників, таких як Антс Лайкмаа та брати Крістіян і Пауль Рауд. Багато робіт були репродуковані у серіях колекційних карток, випущених шоколадною компанією Штольверк[8].

Інші вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Замислений чоловік з бородою (1922)
    Замислений чоловік
    з бородою     (1922)
  • Лазар і багач (1865)
    Лазар і багач (1865)
  • Естонський селянин (1867)
    Естонський селянин (1867)
  • Тома невірний (невідомо)
    Тома невірний (невідомо)
  • Портрет жінки (невідомо)
    Портрет жінки (невідомо)

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118716611 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Eduard Gebhardt
  3. ↑ Karl Franz Eduard von Gebhardt — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ а б в г д Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
  5. ↑ Civil status of the mayor's office of Düsseldorf from July 26, 1872 – marriage vows, In: Düsseldorfer Volksblatt (No. 92), 1 August 1872.
  6. ↑ Rosenstr. 41, (E Stadt Düsseldorf) Eduard von Gebhardt-Heim, Altersheim für Künstler vom Verein der Düsseldorfer Künstler z.g.U.u.H., in Adressbuch der Stadt Düsseldorf, 1926, pg.284.
  7. ↑ Meyers Großes Konversations-Lexikon, Vol.7 Leipzig 1907, pg.406–407
  8. ↑ Lorenz, Detlef: Reklamekunst um 1900. Künstlerlexikon für Sammelbilder. Reimer-Verlag, 2000. ISBN 978-3-496-01220-7

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Dietrich Bieber, Ekkehard Mai: "Gebhardt und Janssen – Religiöse und Monumentalmalerei im späten 19. Jahrhundert", In: Wend von Kalnein: Die Düsseldorfer Malerschule. Verlag Philipp von Zabern, Mainz 1979, ISBN 3-8053-0409-9, pg.165 ff.
  • Erik Thomson and Günter Krüger: Eduard von Gebhardt – Leben und Werk, Verlag Nordostdeutsches Kulturwerk, Lüneburg 1991 ISBN 978-3-922296-61-4
  • Rudolf Burckhardt: Die Wandgemälde Eduard von Gebhardts in der Friedenskirche zu Düsseldorf : 12 Blätter mit begleitenden Worten, Pestalozzihaus, Düsseldorf 1908 (Online)

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуард_фон_Ґебгардт&oldid=40037312