Екстрагент

Екстраге́нт (рос. экстрагент, англ. extractant, англ. extracting agent; нім. Extraktionsmittel n) — вибірковий розчинник для вилучення окремих компонентів з рідких сумішей (наприклад, водних розчинів) шляхом екстракції.

Основні вимоги до екстрагенту:

• високий коефіцієнт дії;
• висока селективність;
• низька розчинність у воді;
• хімічна стійкість;
• велика температура спалаху;
• нетоксичність.

Розрізняють кислі (екстрагують за катіонообмінним механізмом), лужні (екстрагують за аніонобмінним механізмом) і нейтральні (екстрагують за рахунок сольватації) екстрагенти.

Кислі екстрагенти — карбонові кислоти, нафтенові кислоти, фосфорорганічні кислоти, сульфокислоти, феноли, кислі хелатні агенти, наприклад, оксіми.

Лужні екстрагенти — солі четвертинних амонієвих основ, первинних, вторинних і третинних високомолекулярних амінів.

Нейтральні екстрагенти — фосфорорганічні сполуки, сульфоксиди, фосфіноксиди, спирти, кетони, альдегіди. екстрагенти широко застосовуються в гідрометалургії.

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.