Електронна митниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Електро́нна ми́тниця (англ. e-Customs) — це багатофункціональна комплексна система, яка існує у митних органах країни та поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування[1].

Мета та принципи застосування[ред. | ред. код]

Метою автоматизованої системи «Електронна митниця» є забезпечення митної безпеки держави, завдяки:

  • постійному двосторонньому потоку інформації від суб'єктів ЗЕД, органів державної влади, а також митних адміністрацій інших держав.
  • автоматизації всіх процесів митних процедур, з митного контролю та оформлення вантажів до їх супроводження
  • інформаційному забезпеченню правоохоронної діяльності та контролю за переміщенням товарів

Застосування електронних систем у митній справі в світі[ред. | ред. код]

У Японії для електронного декларування використовується автоматизована система NACCS [Архівовано 15 листопада 2012 у Wayback Machine.] (Nippon Automated Cargo and Port Consolidated System), яка об'єднує між собою учасників ЗЕД з учасниками митних служб держави. Для оформлення вантажів з використанням такої системи декларанту [Архівовано 22 квітня 2013 у Wayback Machine.] потрібно лише заповнити зі свого персонального комп'ютера необхідні дані про товар, про його найменування, країну походження, контрактну вартість [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] товару, а також вартість транспортування.

У США діє аналогічна система. Американська система АКС (автоматизована комерційна система) є прототипом японської.

У країнах ЄС для передачі даних в електронному вигляді використовується система NCTS [Архівовано 19 червня 2013 у Wayback Machine.] (New Computerized Transit System). В ЄС електронне декларування товарів є обов'язковим. Така система дає можливість декларантам надавати декларації в електронному вигляді до прибуття вантажу, проводити аналіз ризиків та прискорювати обробку даних.

Впровадження інформаційних технологій в Державній митній службі України[ред. | ред. код]

Протягом 1994–2005 років використовувалися нові інформаційні технології, вдосконалювалися вже існуючі автоматизовані системи та відбувався розвиток власних інформаційних ресурсів. В результаті була створена центральна база даних електронних копій ВМД (вантажна митна декларація), контроль доставки вантажів та митного оформлення були в процесі автоматизації. Формування електронних копій вантажних митних декларацій і до тепер здійснюється суб'єктами ЗЕД. За ці роки було впроваджено відомчу електронну пошту і транспортну мережу супутникового зв'язку. Відомча телекомунікаційна мережа[недоступне посилання з липня 2019] та комплексна система захисту інформації перебувають на стадії побудови[коли?].

Для аналізу ризиків використовується Автоматизована система аналізу та управління ризиками митниці

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Митні інформаційні технології: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / За ред. П. В. Пашка. — К., 2011. — 391 с., тв. пал., (ст. 14 пр.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Митні інформаційні технології: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / За ред. П. В. Пашка. — К., 2011. — 391 с.
  • Гриц Г. Электронное будущее таможенного декларирования//Таможня и ВЭД — 2005. — № 7 — С. 18-21.
  • Ильин М. Электронная таможня. Прошлое. Настоящее. Будущее // Таможня. — 2006. — № 5 (148). — С. 29-31.
  • Наказ ДМСУ «Про затвердження Концепції створення, упровадження і розвитку системи електронного декларування товарів» № 907 від 18.10.2006 // Комплексне інформаційно-правове забезпечення Ліга: Корпорація.

Посилання[ред. | ред. код]