Еней Газький
| Еней Газький | |
|---|---|
| Народився |
445[1] або 450[1] Газа, Палестинська держава |
| Помер |
не раніше 512 або 534[1] Газа, Палестинська держава |
| Країна |
.png){kind=small} Візантійська імперія |
| Діяльність | філософ, rhetorician |
| Галузь | філософія |
| Вчителі | Гієрокл Александрійськийd[1] |
| Знання мов | середньогрецька |
| Напрямок | Неоплатонізм |
Еней з Гази (пом. бл. 518) — філософ неоплатонізму, навернений у християнство. У діалозі під назвою «Теофраст» він натякає на Гієрокла Александрійського, як свого вчителя. А в деяких своїх листах згадує як своїх сучасників письменників, які, як нам відомо, жили наприкінці V та на початку VI, наприклад, Прокопія з Гази.[2]
Погляди[ред. | ред. код]
Як і всі християнські неоплатоніки, Еней шанував Платона вище, ніж Аристотеля. Як Синесій, Немесій та інші, він знайшов у неоплатонізмі філософську систему, яка найкраще відповідала християнському одкровенню. Але, на відміну від Синезія і Немезія, він відкинув деякі з найбільш характерних доктрин неоплатоніків, як такі, що несумісні з християнською догмою. Наприклад, він відкинув вчення про попереднє існування (відповідно до якого душа людини існувала до свого з'єднання з тілом), стверджуючи, що душа до свого з'єднання з тілом була б «бездіяльною», нездатною здійснити будь-яке зі своїх здібностей.[3] Так само він відкинув вчення про вічну тривалість світу на тій підставі, що світ тілесний і, хоча найкращий можливий «механізм», містить у собі елементи розчинення.[3] Знову ж таки, він навчав, що «тіло людини складається з матерії та форми», і що поки матерія гине, «форма» тіла зберігає силу реанімувати «матерію» в останній день.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Répertoire des sources philosophiques antiques — CNRS.
- ↑ Christie, Albany James (1867), Aeneas Gazeus, у Smith, William (ред.), Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, т. 1, Boston, с. 32, архів оригіналу за 14 травня 2011, процитовано 23 жовтня 2007
- ↑ а б в Migne, Patrologia Graeca, LXXXV
Джерела[ред. | ред. код]
- Еней з Гази, Теофраст, пер. Джон Діллон і Дональд Рассел. З Захарією Мітиленським, Амоній, пер. Себастьян Герц, зб. Стародавні коментатори Арістотеля, Лондон, Bristol Classical Press, 2012.
- Майкл В. Чемпіон, Пояснення космосу: творення та культурна взаємодія в пізньоантичній Газі, зб. Оксфордські дослідження пізньої античності, Оксфорд, Oxford University Press, 2014.
- Манфред Вахт, Еней фон Газа як Апологет: seine Kosmologie im Verhältnis zum Platonismus, зб. Феофанія, Бонн, Ганштайн, 1969.
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
