Національний центр наукових досліджень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний центр наукових досліджень
Зображення
Дата створення / заснування 19 жовтня 1939
Голова Antoine Petit[d]
Держава Flag of France.svg Франція[1]
Керівний орган Міністерство вищої освіти та наукових досліджень Франції[d]
Член у Couperin Consortium[d][2], Confederation of Open Access Repositories[d][3], Renater[d][4] і International Coalition of Library Consortia[d][5]
Бюджет 3 400 000 000 €[6]
Батьківська компанія (організація, установа) heSam university[d][7], Paris Lumieres University[d], Paris-East University[d], University of Paris-Est[d], PSL Research University[d] і University of Paris-Saclay[d]
Дочірня компанія (організація, установа) IN2P3, INSU[d], Institute of Biological Sciences[d], Institut de chimie[d], Ecology and Environment Institute[d], Institute of Human and Social Sciences[d], Institute of Information Sciences and their Interactions[d], Institute of Engineering and Systems Science[d], National Institute of Mathematical Sciences and their Interactions[d], Institute of Physics[d], Délégation Bretagne et Pays de la Loire[d], Direction Générale Déléguée aux Ressources[d], Saclay Nuclear Research Centre[d], Laboratoire d'Annecy-le-Vieux de Physique Théorique[d], Centre de Compétences NanoSciences Ile-de-France[d], Cancer Research Center of Toulouse[d], Direction Générale Déléguée à la Science[d], Centre de Recherches Critiques sur le Droit[d], Centre Max Weber[d], Diplomatique[d], Fédération Informatique de Lyon[d], Institut de Linguistique Française[d], Institut de Recherche sur l'Architecture Antique[d], Institute Of Science De L'homme[d], Institut d'Histoire des Représentations et des Idées dans les Modernités[d], Institut Supérieur pour l'Etude des Religions et de la Laïcité[d], Laboratoire Aménagement Economie Transports[d], Laboratoire de recherche historique Rhône-Alpes[d], LIRIS[d], Maison de l'Orient et de la Méditerranée Jean Pouilloux[d], Triangle[d], Sciences et Technologies des Cultures et Sociétés Numériques[d], TULDM[d], Fédération et Ressources sur l'Antiquité (Frantiq)[d], CRIL[d], Laboratoire de Chimie[d], European Institute for Marine Studies[d], Centre for Breton and Celtic Research[d], centre André-Chastel[d], Laboratoire de l'Informatique du Parallélisme[d], Sciences, Philosophie, Histoire[d], Institute of Analytical Sciences[d], Centre pour l'édition électronique ouverte[d], CEVIPOF[d], Institut Clément Ader[d] і Centre pour la communication scientifique directe[d][8]
Власник для Cahiers de biologie marine[d], Criminocorpus[d] і Hermès[d]
Розташування штаб-квартири Париж
Кількість працівників
IPv4 діапазон 157.136.0.0/16[9] і 194.199.43.0/24[10]
Офіційний сайт cnrs.fr(фр.)
URL каналу news.cnrs.fr/rss
CMNS: Національний центр наукових досліджень на Вікісховищі

Координати: 48°50′51″ пн. ш. 2°15′50″ сх. д. / 48.84770000002777834° пн. ш. 2.26400000002777757° сх. д. / 48.84770000002777834; 2.26400000002777757

Національний центр наукових досліджень (НЦНІ) Франції (фр. Centre National de la Recherche Scientifique, CNRS) — провідна наукова установа Франції . Заснований 19 жовтня 1939 року.

Короткий опис[ред. | ред. код]

CNRS є найбільшою французькою громадською науково-дослідною установою, що об'єднує державні організації Франції, які спеціалізуються в галузі прикладних і фундаментальних досліджень, та координує їхню діяльність на національному рівні. Національний центр наукових досліджень перебуває під адміністративним наглядом Міністерства вищої освіти і наукових досліджень (фр. Ministère de l'Enseignement supérieur et de la Recherche). Центр належить до громадських науково-технічних установ (фр. établissement public à caractère scientifique et technologique EPST). Заснований 19 жовтня 1939 року фізиком Ж. Перреном .

Посаду голови і головного виконавчого директора обіймає Ален Фуш (Alain Fuchs), призначений на цей пост 20 січня 2010 року французькою Радою міністрів за пропозицією міністра Валері Пекресс (Valérie Pecresse).

Головний осідок організації знаходиться в Парижі. Іноземні представництва CNRS знаходяться в таких містах, як Бонн, Брюссель, Йоганнесбург, Москва, Токіо, Пекін, Сантьяго-де-Чилі, Туніс, Вашінгтон, Ханой.

Структура[ред. | ред. код]

У структурі НЦНІ 10 інститутів, з яких два інститути зі статусом національного (Національний інститут астрономії і геофізики в Медоні, Національний інститут ядерної фізики й фізики елементарних часток в Парижі), а також близько 200 лабораторій. Працює низка багатогалузевих наукових центрів, що розташовані в таких містах:

  • Бельвю (фізика високих тисків, фізика твердого тіла, радіаційна хімія, електроліз, магнетизм)
  • Жіф-сюр-Івет (біохімія, мікробіологія)
  • Марсель (фізика, біохімія, нейрофізіологія)
  • Фон-Роме-Одейо-Віа (сонячна енергія)
  • Орлеан (хімія мінералів, фізика високих температур, молекулярна біофізика),
  • Страсбург (біологія, ядерна фізики І спектроскопія)
  • Вітрі-Тьє (фізична хімія, прикладна органічна хімія, металургійна хімія)

10 інститутів НЦНІ :

Центр видає понад 20 наукових журналів.

Фінансування[ред. | ред. код]

На початку ХХІ ст. — 3,4 млрд євро на рік (з них 2,6 млрд надало французька держава, решта — різноманітні європейські гранти та кошти від приватного сектора).[11]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]