Еристов Давид Євстафійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еристов Давид Євстафійович
Народження 2 липня 1843(1843-07-02)
Тифліська губернія, Російська імперія
Смерть 29 червня 1910(1910-06-29) (66 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Звання Генерал від кавалерії
Командування Q4370810?
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня Орден Святого Олександра Невського
Георгіївська зброя

Давид Євстафійович Еристов (1843—1910) — князь, генерал від кавалерії, герой облоги Геок-Тепе у 1880—1881 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 липня 1843 року в Тифліській губернії, син прапорщика князя Євстафія Мирманозовича Еристова (Еріставі-Ксанского; 1810 — ?) і його дружини Катерини Луарсабівни (1820—1847; уродженої княжни Сумбатової)[1]. Освіту здобув у Школі гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських юнкерів.

Випущений 13 червня 1862 року корнетом у Київський гусарський полк і 7 листопада 1863 року був проведений в поручики. 13 серпня 1864 року Еристов був зарахований в гвардію і далі послідовно отримав чини поручника (4 квітня 1865 року), штабс-ротмістра (17 квітня 1870 року) і ротмістра (28 березня 1871 року).

13 серпня 1875 року підвищений у званні до полковника та був відряджений до Туркестану, де взяв участь у кампанії проти Кокандського ханства. Потім він був переведений у війська Кавказького військового округу, де отримав у командування 1-й Полтавський кінний полк Кубанського козачого війська.

На чолі цього полку він у 1877—1878 роках брав участь у кампанії проти турків у Закавказзі, був поранений і за бойові відзнаки отримав кілька орденів і золоту шаблю з написом «За хоробрість».

У 1879—1881 році Еристов перебував у Закаспійському краї провів кампанії проти туркменів-текінцев під Кизил-Арватом та Геок-Тепе. 25 березня 1881 року він був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня, у наказі було сказано:

« Отримав наказ від генерал-майора Петрусевича, 23-го грудня, атакувати та заняти сильно укріплену ворожу позицію поблизу фортеці Денглі-Тепе, завзято захищяєму текінцями у переважаючих силах, полковник князь Еристов поспішав кавалерію і на чолі її швидким і рішучим натиском вибив текінцев з передового укріплення, звернувши залишки їх до втечі. Невтомна діяльність у виконанні покладених на нього доручень, як начальника кавалерійського резерву, так і начальника лівого флангу облоги фортеці Геок-Тепе, звернула на себе увагу, так само як його хоробрість, розпорядливість і мужність. »

3 листопада 1886 року Эристов був підвищений у званні до генерал-майора і призначений командиром 2-ї бригади 6-ї кавалерійської дивізії, з 6 листопада 1891 року командував 2-ю бригадою 13-ї кавалерійської дивізії. 11 червня 1895 року отримав у командування 5-у кавалерійську дивізію і 14 травня 1896 року підвищений до генерал-лейтенанта.

29 червня 1901 року Эристов був звільнений з посади дивізійного начальника і призначений членом Олександрівського комітету поранених, 6 грудня 1906 року проведений в генерали від кавалерії.

Був одружений із Соломією Агафонівною Акімовою (? — 1920), сестрою генерала від кавалерії Миколи Агафоновича Акімова. Подружжя мало чотири дочки:

  1. Катерина (1865—1920), чоловік — Валеріан Ксаверьевич Ченчери (? — 1919);
  2. Ніна (1867—1940), чоловік — Михайло Іванович Жеребків;
  3. Варвара (1870—1930), чоловік — Петро Політковський (? — 1917);
  4. Сусанна (1872—1912), 1-й чоловік — Олександр Іванович Левашев (? — 1914), 2-й чоловік — Вальтер Мейнард (? — 1918).

Помер 29 червня 1910 року у Санкт-Петербурзі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Серед інших нагород Еристов мав ордени:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Князья Эриставы (Эристави-Ксанские) // Думин С. В., Чиковани Ю. К. Дворянские роды Российской империи. Том 4. Князья Царства Грузинского. — С. 270—272.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волков С. В. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Том II. Л—Я. — М., 2009. — С. 801. — ISBN 978-5-9524-4167-5.
  • Гизетти А. Л. Збірник відомостей про георгіївських кавалерів і бойових знаки відмінностей кавказьких військ. — Тифліс, 1901. — 246 с.
  • Гогітідзе М. Грузинський генералітет (1699-1921). — К., 2001. — С. 173. — ISBN 966-02-2254-8.
  • Ісмаїлов Е. Е. Золоте зброю з написом «За хоробрість». Списки кавалерів 1788-1913. — М., 2007. — С. 524, 324. — ISBN 978-5-903473-05-2.
  • Пономарьов В. П., Шабанов В. М. Кавалери Імператорського ордена Святого Олександра Невського, 1725-1917: біобібліографічний словник у трьох томах. — Т. 3. — М., 2009. — С. 1039—1040. — ISBN 978-5-89577-145-7.
  • Список генералам по старшинству. Складено по 1 липня 1910 року. — СПб., 1910. — С. 57.