Жан Марі Луї Пуазейль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан Луї Марі Пуазейль
фр. Jean-Louis-Marie Poiseuille
Poiseuille.jpg
Народився 22 квітня 1799(1799-04-22)
Париж, Франція
Помер 26 грудня 1869(1869-12-26) (70 років)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Галузь наукових інтересів фізика, медицина
Alma mater Політехнічна школа
Відомий завдяки: відкриття закону Пуазейля

Жан Луї Марі Пуазейль (фр. J. L. Poiseuille, * 22 квітня 1799, Париж — † 26 грудня 1869, Париж,) — французький медик і фізик, член (1842) Французької медичної академії.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився Пузейль у 1799 році і Парижі у сім’ї теслі.

У 1815-1816 роках навчався у Політехнічній школі у Парижі, де отримав ґрунтовні знання з фізики і математики. В 1828 отримав ступінь доктора (тема наукової роботи: «Дослідження міцності серцевої аорти» фр. Recherches sur la force du coeur aortique).

В 1829, 1831, 1835 і 1843 роках нагороджувався медаллю Монтіона за дослідження у фізіології. Був членом низки наукових товариств, переважно медичного спрямування.

Помер Пуазейль у 1869 році в Парижі.

Іменем Пуазейля названо одиницю динамічної в'язкості у системі СГС — (Пуаз), а також, астероїд головного поясу, 12286 Пуазейль (12286 Poiseuille), що був відкритий 8 квітня 1991 року.

Наукові здобутки[ред.ред. код]

Займався дослідженнями протікання крові людини у тонких судинах. Дослідження проблем кровообігу привело Пуазейля до необхідності проведення гідравлічних досліджень.

Вчений удосконалив прилад для вимірювання кров'яного тиску, вперше застосувавши ртутний манометр (1828), а для запобігання коагуляції використовував соду. За допомогою свого приладу, названого гемодинамометром, показав, що при видиху кров'яний тиск підвищується, а при вдиханні зменшується. Виявив, що при кожному серцевому скороченні артерія розширюється приблизно на 1/23 свого діаметра.

У 1838 на основі дослідів проведених з дистильованою водою експериментально відкрив, в 1840 сформулював, а у 1846 опублікував закон, названий його іменем — закон Пуазейля (відомий також як «закон Гаґена — Пуазейля» — від імені німецького фізика Ґоттгільфа Гаґена котрий відкрив цей закон незалежно у 1839 році). Цей закон дозволив описати стаціонарне ламінарне протікання ньютонівських рідин по трубі сталого круглого перетину.

Пуазейль виміряв також залежність витрати від температури; ці досліди послужили основою винаходу приладу для визначення в'язкості — віскозиметра.

Пізніше Пуазейль провів аналогічні досліди з ефіром і ртуттю. Він встановив, що ефір веде себе так, як вода, а ртуть не підпорядковується відкритому ним закону (лише в 1870 було показано, що протікання ртуті також підкоряється закону Пуазейля, а відхилення, що спостерігалися обумовлювалися амальгамуванням скла).

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Воларович М. П. Работы Пуазёйля о течении жидкости в трубах // «Известия» АН СССР. Сер. «Физическая», 1947, т. 11, № 1.
  • Храмов Ю. А. Физики: биографический справочник. М.: Наука, 1983.— 400 с.