Желєзнодорожний (Балашиха)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Желєзнодорожний
Coat of Arms of Zheleznodorozhny (Moscow oblast).png Flag of Zheleznodorozhny (Moscow oblast).png
Герб міста Прапор міста
Zheldor-houses.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Код ЗКАТУ: 46424
Основні дані
Час заснування 1861
Статус міста 1952
Населення 125 296 (2009)
Площа 24 км²
Поштові індекси 143980
Телефонний код +7 49631
Географічні координати: 55°45′ пн. ш. 38°01′ сх. д. / 55.750° пн. ш. 38.017° сх. д. / 55.750; 38.017Координати: 55°45′ пн. ш. 38°01′ сх. д. / 55.750° пн. ш. 38.017° сх. д. / 55.750; 38.017
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Влада
Веб-сторінка zheldor-city.ru
Міський голова Євгеній Жирков
Мапа
Желєзнодорожний (Росія)
Желєзнодорожний
Желєзнодорожний

Желєзнодорожний (Московська область)
Желєзнодорожний
Желєзнодорожний


CMNS: Желєзнодорожний у Вікісховищі

Желєзнодоро́жний (рос. Железнодорожный, буквально — «Залізничний») — колишнє місто обласного підпорядкування в Московській області Росії. 2015 року було приєднане до сусіднього міста Балашиха.

Населення 125,3 тис. осіб (2009).

Залізнична станція по лінії Москва — Нижній Новгород за 10 км на схід від Москви.

Провадиться активне житлове будівництво.

Розташування та адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто Жєлєзнодорожний розташовано на схід від Москви по Носовіхінському шосе, він знаходиться на території Балашихінського району, однак не входить в його управлінську структуру, а напряму підпорядковується уряду Московської області. Площа міста — понад 2000 га, населення — близько 110 тисяч, однак влітку через приплив дачників воно зростає до 300 тисяч. Місто складається з семи мікрорайонів: Кераміка, Купавна, Кучино, Ольгіно, Павлино, Саввино, Центр. [1]

Символіка[ред. | ред. код]

Місто Железнодорожний має власну символіку: герб та прапор, які було ухвалено 20 березня 2002 року[2][3].

Економіка[ред. | ред. код]

Хоча місто знаходиться поруч із Москвою, однак дві третини мешканців працює в Жєлєзнодорожному. У місті є кілька відносно великих підприємств і ряд наукових закладів, серед яких ВЕСПАН — науково-виробничий інститут засобів зв'язку, ВНДІІВСГЕ — Всеросійський науково-дослідний інститут ветеринарної санітарії, гігієни та екології, державний науково-дослідний технологічний інститут, НДІприладобудування, відділення обсерваторії Державного астрономічного інституту ім Штерберга. Промисловість представлена в основному будівельною індустрією, текстильною, харчовою та деревообробною промисловістю.

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал

Через місто проходять великі автомагістралі, які з'єднують Москву та найближчі райони Підмосков'я. У місті є велика залізнична станція, яка називається «Желєзнодорожна» — час у дорозі від неї до Курського вокзалу — 35 хвилин.

Клімат та екологія[ред. | ред. код]

Клімат міста помірно-континентальний з чітко вираженими порами року. При найбільших морозах взимку температура не опускається нижче 30 °C. Влітку температура повітря не перевищує 32 °C.

Місто має значні екологічні проблеми. Найбрудніше підприємство на території Желєзнодорожного — завод «Rocwool», який викидає в атмосферу фенол. Тому за останні роки у місті зросла кількість онкохворих. Водопровідна вода в Желєзнодорожному багата на залізо, тому по кольору вона подібна на іржаву. Якщо ванну наповнити водою, то в найкращому випадку вода буде лимонного кольору, у найгіршому — червоно-коричневого[4].

Населення[ред. | ред. код]

Житловий район Саввино

Зміна чисельності населення міста[5][6].

Рік Мешканців
1959 19243
1970 60996
1979 79930
1989 99000
2002 104000
2003 104000
2004 107000
2005 115000
2006 116500
2010 131257
2014 146251

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки про поселення, які знаходяться в межах сучасного міста (Кучино, Савино, Темниково та ін.) датуються 15731574 рр. У другій половині XVIII століття в Кучино почали добувати глину, а на початку XIX століття організовано виробництво червоної цегли. Основний розвиток району пов'язаний з появою залізничної станції Обираловка а в подальшому — з відкриттям залізничного депо. У 1904 році у Кучіно на кошти мільйонера Д. П. Рябушинського був відкритий перший в Європі аеродинамічний інститут де наукову роботу очолював основоположник сучасної аеродинаміки М. Є. Жуковський.

1939 року із навколишніх сіл формується селище Желєзнодорожний (рос. Железнодорожный посёлок — «Залізничне селище»), яке у 1952 році отримує статус міста.

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

Храми[ред. | ред. код]

Головною пам'яткою міста є храм Преображення Господнього, який був збудований із дерева у 17 ст. у селі Савино-Спаське, а через два століття замість старого храму був зведений новий із цегли. Його головною цінністю є порцеляновий іконостас оброблений позолотою. Церква Святої Трійці у селі Павліно (Троїцьке-Кайнарджі) — єдина будівля, яка залишилась від маєтку графа Петра Олександровича Рум'янцева (17251796) Церква була збудована у 1778 році у стилі французького класицизму. Поруч з храмом знаходиться усипальня роду Рум'янцевих (1830 р.), а також невелика цвинтарна Воскресенська церква (1867). У радянські часи храм не закривали, однак у 20-ті роки XX століття було конфісковано церковні цінності, відбувались гоніння на духовенство. З початку XX століття настоятелем храму був священик Олексій Никольський, який закінчив життя мученицькою смертю. У 2000 році він зарахований до лику святих Російської Православної церкви[8].

Культура[ред. | ред. код]

У місті працює краєзнавчий музей, якому у 1989 році присвоєно звання народного — в його 5 залах розташовано 2000 експонатів. Всього в його фондах 3500 тисяч одиниць зберігання.

Освіта[ред. | ред. код]

Школа № 6 міста Желєзнодорожного

У місті працює 2 гімназії,14 середніх шкіл, 10 установ позашкільної освіти дітей. У місті розташовано державний коледж технології та управління «Коледжний комплекс», він веде підготовку за 12 спеціальностями, у ньому одночасно навчається понад 2000 студентів, а корпуси розташовані у містах Електроуглі, Железнодорожний та селище Стара Купавнаref>http://колледжный-комплекс.рф/mod/resource/view.php?id=2</ref>. Також працює Московський гідрометеорологічний коледж.

Персоналії[ред. | ред. код]

В місті народилися:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На станції Обираловка героїня роману Лева Толстого «Анна Кареніна» покінчила життя самогубством, кинувшись під потяг.

Примітки[ред. | ред. код]