Електроуглі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Електроуглі
рос. Электроугли
Coat of Arms of Elektrougli (Moscow oblast).png Flag of Elektrougli (Moscow oblast).png
Герб міста Прапор міста
Электроугли,вид с высоты птичьего полёта.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Міський округ Богородський міський округ
Код ЗКАТУ: 46239505000
Код ЗКТМО: 46639105001
Основні дані
Час заснування 1899
Статус міста 1956
Населення 20136 осіб (2010[1])
Площа 4,5 км²
Поштовий індекс 142455
Телефонний код +7 49651
Географічні координати: 55°43′ пн. ш. 38°13′ сх. д. / 55.717° пн. ш. 38.217° сх. д. / 55.717; 38.217Координати: 55°43′ пн. ш. 38°13′ сх. д. / 55.717° пн. ш. 38.217° сх. д. / 55.717; 38.217
Влада
Веб-сторінка elugli.ru
Міський голова Бусов Юрій Васильович
Мапа
Електроуглі (Росія)
Електроуглі
Електроуглі

Електроуглі (Московська область)
Електроуглі
Електроуглі


CMNS: Електроуглі у Вікісховищі

Еле́ктроуглі́ (рос. Электроугли) — місто у складі Богородського міського округу Московської області, Росія.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на західній межі Богородського міського округу, за 35 кілометрів від Москви по напрямку залізниці Москва — Нижній Новгород; має гарне сполучення з Москвою — електричками, які курсують з Курського вокзалу. Окрім того від залізничної станції до метро «Новогіреєво» курсують маршрутні таксі.

У місті є Каменський ставок, є невеликий піщаний пляж. Місто вважається одним з найчистіших в окрузі[2].

Історія[ред. | ред. код]

Історія заселеності території міста починається на межі XVIXVII століть та пов'язана з такими відомими прізвищами, як Милославські, Наришкіни, Обухови, Окулови, Волконські, Єлагіни, Лопухіни, Брунови, Карнєєви, які в різний час були власниками цих поселень. З XVIII століття тут був розвинутий ручний ткацький промисел — селяни виробляли сукно, парусину, міткаль, шовк, мішковину, коленкор, клейонку, килими. Після 1917 року промисел був припинений. Завдяки наявності Кудіновського родовища глини наприкінці XVIII століття тут виник цегельний промисел — на базі цих промислів виник сучасний Кудіновський комбінат керамічних виробів.

Завод «Електроуглі», який дав свою назву місту

1899 року на території пристанційного селища Горки німцем Артуром Боссе створено «Московське товариство виробництва електричного вугілля», нині ВАТ «Кудіновський завод Електроуглі» на честь якого і названо місто. Прожектори з електродами виробництва цього заводу були застосовані у ході завершального штурму Берліна в 1945 році та отримали високу оцінку маршала Георгія Жукова в його книжці «Воспоминания и размышления». 1935 року виникло робітниче селище (селище міського типу) Електроуглі, яке об'єднало навколишні села Каменка, Сафоново, Горки, Велике Васильево, Мале Васильево. 2 листопада 1956 року селище Електроуглі отримало статус міста[3].

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 20136 осіб (2010; 16717 у 2002[4]).

Господарство[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

У місті працюють:

  • ВАТ «Кудіновський завод Електроуглі»
  • ЗАТ «Електроуглинський завод технічного вуглеводню»
  • НДІ Електровугільних виробів[5].

Освіта[ред. | ред. код]

У місті розташовано державний коледж технології та управління «Коледжний комплекс», він веде підготовку за 12 спеціальностями, у ньому одночасно навчається понад 2000 студентів, а корпуси розташовані у містах Електроуглі, Балашиха та селищі Стара Купавна[6].

Також у місті працює 3 середні школи, 6 дитячих садочків, позашкільні освітні заклади[7].

Медицина[ред. | ред. код]

У місті є відділення швидкої допомоги, міська лікарня із стаціонарним відділенням та поліклінікою, дитячою поліклінікою[8].

ЗМІ[ред. | ред. код]

Адміністрація міста суспільно-політичної газети «Электроугли день за днем». Сайт газети: https://web.archive.org/web/20140103050832/http://elugli.info/. Головний редактор Юлія Максутова[9].

Культура[ред. | ред. код]

Центром культурного життя міста є муніципальний бюджетний «Культурно-відпочинковий центр „Квант“» який має зал на 390 людей, окрім кінопрокату тут також проводяться інші культурні заходи[10].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Родинний будинок Брунових з флігелем
  • Садибний кам'яний палац XVIII століття (Кудиновський коледж) з флігелем
  • Церква Святої Трійці 1897 р.

Видатні уродженці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аркуш карти N-37-5 Ногинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1985 р. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дані перепису Росії 2010 року
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  4. Дані перепису населення Росії 2002 року
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  6. http://колледжный-комплекс.рф/mod/resource/view.php?id=2
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січень 2014. Процитовано 2 січень 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]