Жеребець (притока Кінської)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жеребець
47°35′11″ пн. ш. 36°05′20″ сх. д. / 47.5866000000277722° пн. ш. 36.08910000002777707° сх. д. / 47.5866000000277722; 36.08910000002777707
Витік на схід від с. Мирного
• координати 47°35′11″ пн. ш. 36°05′20″ сх. д. / 47.5866000000277722° пн. ш. 36.08910000002777707° сх. д. / 47.5866000000277722; 36.08910000002777707
Гирло Кінська
• координати 47°39′30″ пн. ш. 35°40′48″ сх. д. / 47.65860000002777497° пн. ш. 35.68010000002777815° сх. д. / 47.65860000002777497; 35.68010000002777815
Басейн басейн Дніпра
Країни: Україна Україна
Регіон Запорізька область
Довжина 55 км
Площа басейну: 508 км²
Притоки: Балка Ягідна, Балка Білоглинська (ліві)
Мапа

Жеребе́ць — річка в Україні, в межах Гуляйпільського й Оріхівського районів Запорізької області. Права притока Кінської (басейн Дніпра).

Річка Жеребець – притока Кінської

Характеристика[ред. | ред. код]

Довжина 55 км, площа водозбірного басейну 508 км². Похил річки 1,9 м/км. Долина коритоподібна, завширшки до 3 км, завглибшки до 50 м. Річище слабозвивисте, завширшки до 10 м, часто пересихає. Використовується на сільськогосподарські потреби. Стік частково зарегульований ставками.

Розташування[ред. | ред. код]

Жеребець бере початок на схід від села Мирного. Тече на захід та (частково) північний захід, у пригирловій частині — на південний захід. Впадає до Кінської біля північно-західної околиці села Таврійське.

Притоки[ред. | ред. код]

Ліві:

Праві:

  • Балка Білоглинська - права притока Жеребця (поблизу гирла). Приблизна довжина - 10 км. Бере початок на захід від с. Микільське, тече переважно на південний захід і впадає до Жеребця на східній околиці с. Таврійське.[1]

Населені пункти[ред. | ред. код]

Над річкою розташовані такі села (від витоків до гирла): Мирне, Гуляйпільське, Новоселівка, Єгорівка, Омельник, Васинівка, Таврійське.

Етимологія назви[ред. | ред. код]

Жереб'яча, Жеребець. Назва утворює суплетивну гідронімічну пару Жеребець — Кінська[2]. Порівняйте з річкою Селезень, правою притокою Утки. Отже, назви вказують на можливість виникнення гідронімів на базі бінарної (подвійної) опозиції. Назви являють опосередковане відбиття місцевої фауни[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник гідронімів України С. 56 (Білоглинська № 2)
  2. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  3. Стрижак О. С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини. — К., 1967.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
  2. Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
  3. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 195 (Жеребець № 3)