Янко Микола Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Янко Микола Тимофійович
Народився 18 травня 1912(1912-05-18)
Сахновщина, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 14 травня 2011(2011-05-14) (98 років)
Дружківка, Донецька область, Україна
Діяльність письменник
Alma mater Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Відомі учні Тихий Олексій Іванович
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Микола Тимофійович Янко (нар.18 травня 1912 року, Сахновщина Полтавської губернії, нині Харківська область — † 14 травня 2011 року, Дружківка Донецької області) — український географ, педагог, краєзнавець, лексикограф. Дійсний член Географічного товариства України. Кандидат педагогічних наук. Почесний громадянин Дружківки (1998).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї кравця. У десять років залишився сиротою, жив у нерідної матері, був пастухом.

Вчився у семирічній школі. Закінчивши навчання у школі на «відмінно», 1929 року вступив до Красноградського педагогічного технікуму, який закінчив достроково 1931 року. Того ж року (у віці 19 років) його призначають завідувачем (директором) початкової чотирирічної школи в селі Дружківка (нині Олексієво-Дружківка) Донецької області[1].

У 1932 році за його старань, школа стає семирічною. 1940 року за рік з похвальною відзнакою закінчив дворічний Артемівський вчительський інститут[2].

В часи Другої світової війни продовжував викладати в школі та працював з радянською партизанкою, допомагаючи рятувати військовополонених, що знаходилися в таборі Олексієво-Дружківки. По війні — вчитель географії Олексієво-Дружківської середньої школи.

Навчаючи, навчався — закінчив Луганський педагогічний інститут (нині — Луганський національний університет).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Фрагмент стовбура дерева з верхньо-карбонових покладів Дружківки
Палітурка Топонімічного словника Миколи Янка

У 1930-х роках став першим дослідником скам'янілих араукарій на території Олексієво-Дружківки, чий вік налічує 250 мільйонів років. Геологічна пам'ятка «Дружківські скам'янілі дерева» розташована на території колишнього кар'єру на північ від селища (48°35′43″ пн. ш. 37°36′44″ сх. д. / 48.59528° пн. ш. 37.61222° сх. д. / 48.59528; 37.61222, між Дружківкою та Костянтинівкою).

Розробив туристичні маршрути Донбасом для школярів; автор статей про рослинний і тваринний світ та народознавство Донеччини у республіканських та обласних збірниках: «Краєзнавство в школі» — 1955, 1963, 1970; «Учитель географии о своей работе» — 1958, «Пам'ятники природи Донеччини» — 1979, «Гомін землі» — 1993. Протягом своєї краєзнавчої діяльності в газетах Донеччини надрукував до 20 книг, понад 400 статей про рідний край.

Досвід його роботи експонувався на постійній педагогічній республіканській виставці в Києві. Дійсний член Географічного товариства СРСР; відмінник народної освіти. Неодноразово отримував запрошення викладати в ВНЗ, проте залишався на постійному місці роботи.

З 1955 впродовж 15 років — позаштатний кореспондент НДІ педагогіки УРСР.

Одна з найвідоміших праць Миколи Тимофійовича — «Топонімічний словник-довідник Української РСР» (К.: Радянська школа, 1973) та перевидання 1998 року як «Топонімічний словник-довідник України». Топонімічний словник-довідник Української РСР витримав два видання.

Серед учнів — Олекса Тихий (1927–1984). Микола Тимофійович — співзасновник Благодійного фонду пам'яті Олекси Тихого в Дружківці [3].

Відзнаки, нагороди[ред. | ред. код]

Отримав почесне звання «Заслужений краєзнавець Донецької області» за почесним номером 1. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За доблесну працю в часі війни 1941–1945 років», грамотами міністерства освіти.

Наукові та краєзнавчі праці[ред. | ред. код]

Микола Янко — автор понад 20 наукових книжок та 400 статей[4]:

  • Топонімічний словник-довідник Української РСР. — К.: Радянська школа, 1973. — 180 с.
  • Легенди Донеччини / Зібрав і упорядкував М. Янко. — Дружківка, 1995. — 120 с.
  • Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  • Гомін землі: Загадки топоніміки: Для середнього та старшого шкільного віку. — К.: Веселка, 2000. — 128 с.
  • «Назви рослин України», «Фітоетимологічний словник»
  • Топонімічний словник України, 2009. — електронна версія.

Хужодня творчість[ред. | ред. код]

Все життя Микола Янко писав художні твори: вірші, байки, розповіді, повісти, п'єси. Перші його публікації з'явилися 1946 року[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Село Олексієво-Дружківка виникло в результаті об'єднання в 1939 році сіл Олексіївки та Дружківки.
  2. У місті Артемівськ (нині Бахмут) за цим профілем є тільки Артемівське педагогічне училище.
  3. Олекса Тихий повертається. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 25 березня 2010.
  4. Умер Николай Янко… [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Наша Дружківка. № 20 за 18 мая 2011 г.
  5. (рос.) Учитель и ученый Николай Янко // Наша Дружковка, № 47 (157) 19 ноября 2008 г.[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]