Життя Пі (роман)
 Обкладинка українського видання | |
| Автор | Янн Мартель |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Life of Pi |
| Дизайн обкладинки | Назар Гайдучик, Оксана Йориш |
| Країна | .svg){kind=small} Канада  |
| Мова | англійська |
| Жанр | роман |
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Видано | 2001 |
| ISBN | 978-617-679-218-5 |
| Попередній твір | Self[d] |
| Наступний твір | Beatrice and Virgild |
| Видання українською | |
| Видано українською | 2016 |
| Перекладач(і) | Ірина Шувалова |
| |
«Життя́ Пі» (англ. «Life of Pi») — пригодницький роман-притча канадського письменника Янна Мартеля. Історія про юнака Пісцина (Пі) Пателя, який вижив після шторму в Тихому океані та протримався 227 днів у шлюпці з бенгальським тигром, зеброю, гієною та орангутаном.
Роман приніс письменнику Букерівська премію (2002)[1] та світове визнання. Опублікований в Канаді видавництвом «Knopfy» у 2001 році. «Життя Пі» видано більше ніж у 50-ти країнах, продано понад 10 млн примірників у всьому світі[2]. Роман протримався 61 тиждень у Списку бестселерів за версією The New York Times (2002—2003).
У 2012 році на Нью-Йоркському кінофестивалі відбулася прем'єра однойменного фільму режисера Енга Лі, знятого за мотивами роману. Стрічка була висунута на 11 номінацій на премію«Оскар», здобувши перемогу в 4-х — «Найкраща режисерська робота», «Найкраща операторська робота», «Найкраща музика до фільму», «Найкращі візуальні ефекти».
Мартель, Я. Життя Пі [Текст]: роман / Янн Мартель ; пер. з англ. Ірини Шувалової. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. — 400 с.
- Д. Дроздовський. Боги й демони у житті Пі [Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine.] («Друг Читача», 26.04.2016).
Головний герой Пісцин Молітор Патель (Пі) названий на честь культового паризького басейну Piscine Molitor.
- ↑ Life of Pi Wins 2002 Man Booker Prize for Fiction | American Booksellers Association. www.bookweb.org. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
- ↑ Oscars 2013: Life of Pi - a book in numbers. Telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.