Перейти до вмісту

Янн Мартель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Янн Мартель
Yann Martel
Народився25 червня 1963(1963-06-25) (63 роки)
Саламанка, Іспанія
Країна Канада[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьканадець
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботитворче та професійне письмоd[2] і проза[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Трентаd і Trinity College Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[3] і англійська[4][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська
Роки активності1993 — тепер. час
Magnum opusЖиття Пі Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоКоролівське літературне товариство[5] і The Writers' Union of Canadad[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоÉmile Marteld Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
ПреміїБукерівська премія (2002)
CMNS: Янн Мартель у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Янн Мартель (англ. Yann Martel, нар. 25 червня 1963, Саламанка, Іспанія) — канадський письменник, переможець Букерівської премії 2002-го року за роман «Життя Пі» (англ. Life of Pi).

Біографія

[ред. | ред. код]

Янн Мартель, син Ніколь та Еміля Мартеля, народився в 1963 році в іспанському місті Саламанка. Його батьки були франкомовними квебекцями[7]. Батько був дипломатом, тому у дитинстві Янну довелося супроводжувати батьків у поїздках по Європі, Центральній і Північній Америці. Він жив на Алясці, в Британській Колумбії, Коста-Риці, у Франції, Мексиці та Канаді[8]. Підлітком відвідував школу-інтернат Trinity College School в Порт Гоуп у провінції Онтаріо (Канада). Вивчав філософію в Trent University, поблизу міста Пітерборо (Онтаріо). Провів 13 місяців в Індії відвідуючи храми, церкви, мечеті та зоопарки, а також два роки читав релігійні тексти та історії про корабельні аварії.[9] Дорослим жив в Ірані, Туреччині та Індії.

Зараз Янн мешкає в Канаді, у місті Саскатун, з дружиною Еліс, також письменницею.

Творчість

[ред. | ред. код]

Почав писати в 27 років, до цього змінив багато професій. Перший опублікований художній твір — «Сім історій» («Seven Stories») — з'явився в 1993. Його збірки оповідань і роман «Я сам» («Self», 1996) були сприйняті схвально, однак не отримали такої популярності, як «Життя Пі». Роман про Пісцина (Пі) Пателя, що приніс письменникові світове визнання, був опублікований в Канаді видавництвом «Knopfy» у 2001 році.

«Життя Пі» видано більше ніж у 50-ти країнах, загалом у світі продано понад 10 млн його примірників[10]. Роман протримався 61 тиждень у Списку бестселерів за версією The New York Times (2002–2003).

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Self (1996)
  • Life of Pi / Життя Пі (2001)
  • Beatrice and Virgil (2010)
  • The High Mountains of Portugal / Високі Гори Португалії (2016)

Збірки оповідань

[ред. | ред. код]
  • The Facts Behind the Helsinki Roccamatios (1993)
  • Seven Stories (1993)
  • 101 Letters to a Prime Minister: The Complete Letters to Stephen Harper (2012)

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1991 — Премія Journey за оповідання «The Facts behind the Helsinki Roccamatios»;
  • 2001 — Премія Хью Макленнана («Життя Пі»);
  • 2002 — Букерівська премія («Життя Пі»);
  • 2002 — переможець «Asian/Pacific American Awards for Literature» («Життя Пі»);
  • 2003 — Південно-Африканська премія Boeke («Життя Пі»);
  • 2004 — переможець премії «Deutsche Bücherpreis» («Життя Пі»);
  • 2010 — роман «Beatrice and Virgil» у Списку бестселерів за версією The New York Times;
  • 2016 — роман «Високі Гори Португалії» у Списку бестселерів за версією The New York Times[11].

Екранізації

[ред. | ред. код]

У 2012 році на кіноекрани вийшла однойменна екранізація роману «Життя Пі» режисера Енга Лі. Стрічка була висунута на 11 номінацій на премію«Оскар», здобувши перемогу в 4-х — «Найкраща режисерська робота», «Найкраща операторська робота», «Найкраща музика до фільму», «Найкращі візуальні ефекти».

Видання українською мовою

[ред. | ред. код]

Рецензії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Serafin S. R. Encyclopædia Britannica
  2. 1 2 3 Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ L'Encyclopédie canadienne, The Canadian Encyclopedia
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Королівське літературне товариство — 1820.
  6. ↑ https://writersunion.ca/member/yann-martel
  7. ↑ British Council, Yann Martel Biography. [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] British Council, Literature. 1 квітня, 2016 (англ.)
  8. ↑ Статья в «The Canadian Encyclopedia» [Архівовано 18 березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Martel, Yann. How I Wrote Life of Pi. Powells.com. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2007. [Архівовано 2013-01-14 у Wayback Machine.]
  10. ↑ 'Life of Pi' a surprise success story around the world. Telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  11. ↑ Best Sellers - The New York Times. www.nytimes.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Янн_Мартель&oldid=43966389