Жозеф-Франсуа Мішо
| Жозеф-Франсуа Мішо | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 червня 1767[1][2][…] Альбан[4] |
| Помер |
30 вересня 1839[1][2][…] (72 роки) Пассі, Сена[d], Франція |
| Поховання | Цвинтар Пассі і Grave of Michaudd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | політик, журналіст, історик, памфлетист, письменник, друкар |
| Посада | député de l'Aind і seat 29 of the Académie françaised |
| Членство |
Французька академія Академія надписів та красного письменства (1839)[5] Académie des sciences, belles-lettres et arts de Savoied Institut historique de Franced |
| Рід | Q3065348? |
| Брати, сестри | Louis Gabriel Michaudd |
| Нагороди |
 |
 Жозеф-Франсуа Мішо у Вікісховищі | |
Жозеф-Франсуа Мішо (фр. Joseph-François Michaud; 1767—1839) — французький історик родом з Савої.
Навчався в Бурк-ан-Бресі. У 1791 році переселився до Парижа, де в журналі «La Quotidienne» так енергійно заступався за короля і королівську владу, що в 1795 році був заарештований і засуджений до смерті. Він втік до Швейцарії, де написав сатиричну поему «Le printemps d'un proscrit» (Париж, 1804; дод. вид., 1827).
Після перевороту 18 брюмера знову жив в Парижі, займаючись, головним чином, історичними роботами. Плодом їх були: «Histoire des progrès et de la chute de l'empire de Mysore» (Париж, 1801), «Histoire des croisades» («Історія хрестових походів», Париж, 1812—1822; нова переробка Huillard-Bréholles'a, 1856) і «Bibliothèque des croisades» («Бібліотека хрестових походів», Париж, 1822; 2 вид., 1829), з витягами з історичних джерел.
Його «Biographie moderne, ou dictionnaire des hommes qui se sont fait un nom eu Europe depuis 1789» (Париж, 1806) була конфіскована наполеонівською поліцією.
Спрямована проти Наполеона «Histoire des quinze semaines ou le dernier règne de Bonaparte» (Париж, 1815) в короткий час витримала 27 видань. У 1813 році Мішо був обраний членом Французької академії, а в 1815 році — депутатом в «Chambre introuvable». Він отримав також місце королівського читця, але позбувся його за протести проти обмежень свободи друку, підготовлених міністерством Віллеля.
Зробивши подорож до Сирії і Єгипет для збирання додаткових матеріалів з історії хрестових походів, він видав «Correspondance de l'Orient» («Листи зі Сходу», Париж, 1833-35). Разом з Пужула він видавав «Collection des mémoires pour servir à l'histoire de France depuis le XII siècle» (1836—1839, I—XXXII).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117033081 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ Académie des sciences, belles-lettres et arts de Savoie — 1820.
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
Джерела[ред. | ред. код]
- Мишо, Жозеф-Франсуа [Архівовано 22 квітня 2020 у Wayback Machine.]//ЭСБЕ (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Мішо Жозеф-Франсуа [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]
|
