Жозеф-Франсуа Мішо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозеф-Франсуа Мішо
Народився 19 червня 1767(1767-06-19)[1][2][…]
Альбан[4]
Помер 30 вересня 1839(1839-09-30)[1][2][…] (72 роки)
Пассі, Сена[d], Франція
Поховання Цвинтар Пассі і Grave of Michaudd
Країна  Франція
Діяльність політик, журналіст, історик, памфлетист, письменник, друкар
Посада député de l'Aind і seat 29 of the Académie françaised
Членство Французька академія
Академія надписів та красного письменства (1839)[5]
Académie des sciences, belles-lettres et arts de Savoied
Institut historique de Franced
Рід Q3065348?
Брати, сестри Louis Gabriel Michaudd
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону

CMNS: Жозеф-Франсуа Мішо у Вікісховищі

Жозеф-Франсуа Мішо (фр. Joseph-François Michaud; 1767—1839) — французький історик родом з Савої.

Навчався в Бурк-ан-Бресі. У 1791 році переселився до Парижа, де в журналі «La Quotidienne» так енергійно заступався за короля і королівську владу, що в 1795 році був заарештований і засуджений до смерті. Він втік до Швейцарії, де написав сатиричну поему «Le printemps d'un proscrit» (Париж, 1804; дод. вид., 1827).

Після перевороту 18 брюмера знову жив в Парижі, займаючись, головним чином, історичними роботами. Плодом їх були: «Histoire des progrès et de la chute de l'empire de Mysore» (Париж, 1801), «Histoire des croisades» («Історія хрестових походів», Париж, 1812—1822; нова переробка Huillard-Bréholles'a, 1856) і «Bibliothèque des croisades» («Бібліотека хрестових походів», Париж, 1822; 2 вид., 1829), з витягами з історичних джерел.
Його «Biographie moderne, ou dictionnaire des hommes qui se sont fait un nom eu Europe depuis 1789» (Париж, 1806) була конфіскована наполеонівською поліцією.

Спрямована проти Наполеона «Histoire des quinze semaines ou le dernier règne de Bonaparte» (Париж, 1815) в короткий час витримала 27 видань. У 1813 році Мішо був обраний членом Французької академії, а в 1815 році — депутатом в «Chambre introuvable». Він отримав також місце королівського читця, але позбувся його за протести проти обмежень свободи друку, підготовлених міністерством Віллеля.

Зробивши подорож до Сирії і Єгипет для збирання додаткових матеріалів з історії хрестових походів, він видав «Correspondance de l'Orient» («Листи зі Сходу», Париж, 1833-35). Разом з Пужула він видавав «Collection des mémoires pour servir à l'histoire de France depuis le XII siècle» (1836—1839, I—XXXII).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]